Справа № 761/25035/23

Провадження № 2/761/8592/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. Київ

Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді - Матвєєвої Ю.О. за участю секретаря судового засідання Каніковського Б.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.09.2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 206-Ф/06, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 20000,00 доларів США на строк з 01.09.2006 року по 31.08.2011 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12,9% річних. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.03.2011 року у справі № 2-4166/11, яке залишено без змін постановою апеляційного суду м. Києва від 04.11.2015 року позов задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість по сплаті основного боргу та процентів в розмірі 13881,94 доларів США, заборгованість по сплаті пені у розмірі 797,17 грн., штраф за неналежне виконання умов договору у сумі 5000,00 грн., витрати по сплаті судового збору - 1169,39 грн., та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 120,00 грн. та звернуто стягнення на предмет застави.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов та рішення суду, позивач просить стягнути 3% річних за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року в розмірі 1838,07 доларів США.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.07.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

04.09.2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд поновити строк на подання відзиву та відмовити в позові в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.09.2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 206-Ф/06, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 20000,00 доларів США на строк з 01.09.2006 по 31.08.2011, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12,9 % річних.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.03.2011 року у справі № 2-4166/11, яке залишено без змін постановою апеляційного суду м. Києва від 04.11.2015 року позов задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість по сплаті основного боргу та процентів в розмірі 13881,94 доларів США, заборгованість по сплаті пені у розмірі 797,17 грн., штраф за неналежне виконання умов договору у сумі 5000,00 грн., витрати по сплаті судового збору - 1169,39 грн., та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 120,00 грн. та звернути стягнення на предмет застави - автомобіль, марки Scoda модель Octavia Elegance 1.8, тип легковий хетчбек, 2004 року випуску, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований в УДАІ ГУ УМВС України в м. Києві 02.09.2006 року. Предмет застави належить на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 02.09.2006 року в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ АБ «Укргазбанк».

Згідно з розрахунком за несвоєчасне виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва виникла заборгованість 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року в розмірі 1838,07 Доларів США.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 638/16768/19 (провадження № 61-1336св22), вказано, що «у частині п`ятій статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи судовим рішенням в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути в загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Тобто особа, яка не брала участі у справі, у якій встановлені певні обставини щодо неї, які вона не визнає, вправі спростувати ці обставини у загальному порядку, тому таке рішення не буде мати преюдиційного значення для особи, яка не брала участі у справі. Подібний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.03.2011р. в справі №2-4166/11, було звернуто стягнення на вищезазначений предмет застави з метою погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Сторонами не надано суду доказів, чи було реалізовано ВАТ АБ «Укргазбанк» або ПАТ АБ «Укргазбанк» рішення суду щодо звернення стягнення на майно, чи зверталися вони для примусового його виконання.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 1054, 1055ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 631ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч.1,2ст.625Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що: натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном; конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

У постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 3-1522гс16 зроблено висновок, що «зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК), а тому дата здійснення розрахунку за виконані роботи і є датою, коли зобов`язання припинилося. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим. Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у зв`язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу - помилковий, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України». У справі № 3-1522гс16 між сторонами не існувало натурального зобов`язання і тому висновок у справі № 3-1522гс16 не може бути застосований у справі, що переглядається.

ПАТ АБ «Укргазбанк» просило стягнути із ОСОБА_1 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України від суми простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року;

ПАТ АБ «Укргазбанк», пред`являє тільки позов про стягнення 3 % річних без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовної давності, а кредитора - обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги;

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 слід відмовити в зв`язку з тим, що позов про стягнення 3 % річних які нараховані на задавнену вимогу, допускається тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги. Тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись нормами ст. 10, 12, 81, 133, 141, 265, ч. 1 ст. 267, ст. 268, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

21 вересня 2023 року