У Х В А Л А   

І М Е Н Е М    У К Р А  Ї Н И

21 травня  2009 року                                                                                                місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:     головуючого Буцяка З.І.

     суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.

                  з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.,

                                    сторін                             

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Рівненського міського суду від 22 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про зобов*язання перебудувати балкон та позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 22 грудня 2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1. доОСОБА_2. про зобов*язання перебудувати балкон та в позовіОСОБА_2. до ОСОБА_1. про відшкодування моральної шкоди.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1., вважаючи висновки місцевого суду незаконними, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив апеляційний суд його скасувати і справу передати на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним   є  рішення,  яким  суд,  виконавши  всі  вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим  є  рішення,  ухвалене  на  основі  повно  і всебічно  з'ясованих  обставин,  на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених  тими  доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду повинно відповідати вимогам ст. 215 ЦПК України.

Проте зазначених вимог закону судом першої інстанції при вирішенні даної справи не дотримано.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до суду позовну заяву, в якій просив суд зобов*язати відповідачку перебудувати балкон відповідно до погодженого проекту та стягнути з неї 927 грн. матеріального та 5000 грн. морального відшкодування (а. с. 2-3).

В процесі вирішення спору в суді ОСОБА_1. свої первинні позовні вимоги частково змінив і просив суд усунути йому перешкоди у користуванні належною квартирою АДРЕСА_1 з боку відповідачкиОСОБА_2. шляхом знесення добудованого нею балкону (прибудови) до належної їй квартири НОМЕР_1 у цьому ж будинку та просив суд відшкодувати 927 грн. матеріальної  і 10000 грн. моральної шкоди (а. с. 27).

Проте незважаючи на це, місцевий суд вирішив лише вимоги ОСОБА_1. про зобов*язання відповідачки провести перебудову балкону, про що свідчать вступна та резолютивна частини ухваленого рішення (а. с. 100-101). Решту ж позовних вимог ОСОБА_1. суд першої інстанції фактично не розглянув і рішення з цього приводу не ухвалив.

АналогічноОСОБА_2. у своїй позовній заяві просила суд стягнути з ОСОБА_1. 1283,78 грн. матеріальної  і 6000 грн. моральної шкоди (а. с. 13-14). Проте суд першої інстанції реально вирішив лише її вимоги про відшкодування моральної шкоди, про що свідчать вступна та резолютивна частини ухваленого ним рішення (а. с. 101).

Згідно з частиною 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної  скарги, якщо   під   час  розгляду  справи  буде  встановлено  неправильне застосування  норм  матеріального   права   або   порушення   норм процесуального права,  які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до правил п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України допущені місцевим судом порушення норм процесуального права, про які зазначено вище, є обов*язковою підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.

Крім того, у поданих заявах на а. с. 35 та 74-77 ОСОБА_1. просив суд залучити до участі у справі в якості співвідповідачів КП «Графос», КП «Рівненський архбуднагляд» та Управління містобудування й архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради. Проте суд першої інстанції у встановленому процесуальним законом порядку ці клопотання не вирішив.

З матеріалів справи видно, що в процесі вирішення спору в суді змінився власник квартири АДРЕСА_1 і замість ОСОБА_1., до якогоОСОБА_2. заявила позов, її співвласниками у рівних частках з 28 грудня 2006 року стали ОСОБА_3 таОСОБА_4 (а. с. 92-95).

Проте останні до участі у справі в якості сторони, незважаючи на заяву ОСОБА_1., залучені не були, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України також є безумовною підставою для скасування рішення суду.

У зв"язку з викладеним ухвалене місцевим судом рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 22 грудня 2009 року скасувати і справу передати до цього ж суду на новий розгляд.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення  і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: