Справа № 2-а-158/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2010 року Золочівський районний суд Львівської області в складі судді Гуляка В. В.

при секретарі Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про визнання протиправними дій, нарахування і виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 у заявленому адміністративному позові просить визнати протиправними дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо недоплати їй у 2008 - 2009 роках щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а також зобов’язати цього відповідача нарахувати і виплатити на її користь недоплачене щомісячне підвищення до пенсії за 2008 рік в розмірі 298, 80 грн. і за 2009 рік по жовтень місяць включно в розмірі 996, 00 грн.. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона народилась у 1943 році, є пенсіонером і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року, має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 цього Закону вона має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, таке підвищення до пенсії у 2008 - 2009 роках виплачувалось їй у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, тобто у меншому розмірі ніж передбачено статтею 6 вищевказаного Закону. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було введено в дію нову редакцію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». З часу прийняття цього рішення, тобто із 22 травня 2008 року, відповідач був зобов’язаний виплачувати їй щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» і ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія за віком у 2008 році становила з жовтня по грудень - 498 грн.. Згідно проведеного нею розрахунку за період із жовтня 2008 року по грудень 2008 року включно їй не доплачено підвищення до пенсії у розмірі 298, 80 грн.. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» і ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія за віком у 2009 році становила з 1 січня 498 грн.. Згідно проведеного нею розрахунку за період із січня 2009 року по жовтень 2009 року включно їй не доплачено підвищення до пенсії у розмірі 996, 00 грн.. Таким чином за 2008 - 2009 роки відповідачем недоплачено їй, тобто позивачці, щомісячного підвищення до пенсії в загальному розмірі 1294, 80 грн..

Відповідач управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області позовних вимог не визнав і у письмовому запереченні на позовну заяву зазначив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Відповідно до ст. 1 цього Закону, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Дітям війни, згідно зі ст. 6 цього Закону пенсія абощомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно зі ст. 6 цього Закону, так як ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. В частині З статті 28 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Водночас, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог цього Закону, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Дане питання законодавцем вирішене в 2008 році шляхом внесення змін в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Тому немає підстав виплачувати позивачці недоотримане підвищення до пенсії як дитині війни за 3 місяці 2008 року в розмірі 298, 80 грн. і за 10 місяців 2009 року в розмірі 996, 00 грн.. Окрім цього, у 2007 році для певної категорії осіб було встановлене підвищення до пенсії. А саме, відповідно до ст. 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановлено, що у 2008 році дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Позивачка, яка підпадає під категорію дитина війни, не являється інвалідом, тому підвищення до пенсії як дитині війни у 2007 році їй не виплачувалось. З 01 січня 2008 року відповідно до ст.10 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» їй встановлено підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» було встановлено, що у 2008 році дітям війни до пенсії підвищення проводяться у таких розмірах : з 22 травня - 48,10 грн., з 01 липня - 48,20 грн., з 01 жовтня - 49,80 грн.. Надбавки для учасників війни передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до*ч.4 ст.14 цього Закону, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується іншим учасникам війни на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці повинні діяти в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Проте, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року.

Відповідно до п.15 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів видаткової частини бюджету Пенсійного фонду України, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 статтю 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такою, що не відповідає Конституції України. Положення ст.111 цього Закону втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року. Проте, зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень у 2007 році були відсутні. Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію» кожен громадянин України має право звертатись в органи державної влади, зокрема органи Пенсійного фонду щодо отримання необхідної інформації для реалізації свого права, а також у випадку, коли громадянин вважає, що їх права порушені, має право звернутись зі скаргою на такі дії. Відповідно до ч.І ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Проте, позивачка не зверталась в управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі з заявою з приводу невірного, на думку позивачки, нарахування підвищення до пенсії та не отримувала письмової відповіді з даного питання від управління. Таким чином, вимоги позивачки є безпідставними, не ґрунтуються на чинному законодавстві і задоволенню не підлягають. У задоволення позовних вимог слід також відмовити, оскільки позивачкою пропущено річний строк звернення до адміністративного суду. Відповідач наполягає на застосування наслідків пропуску строку звернення до суду.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні із позовними вимогами не погодився, у задоволенні позову просив відмовити і підтримав обґрунтування відповідача, що викладені у письмовому запереченні на позовну заяву.

Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка являється пенсіонером, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни і перебуває як дитина війни на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, що підтверджується копією її паспорта, копією її пенсійного посвідчення, довідкою управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області № 1511/03- 20 від 16.03.2010 року і не заперечується особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-УІ від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності з 01 січня 2008 року, зокрема пунктом 41 розділу II цього Закону, внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції : «дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії,

відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Однак, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними вищевказані зміни щодо розміру пенсії дітям війни.

Таким чином, із 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Отже, після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право дітей війни на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже, позивачка як дитина війни, мала право на отримання підвищення до пенсії у 2008 році за період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а у 2009 році - починаючи із 01 січня 2009 року.

Вищевказане рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року є обов’язковим до виконання на території України і має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ст.ст. 8, 22 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає безпідставними покликання відповідача на невизначеність та відсутність грошових коштів і джерел фінансування для передбачених законом виплат дітям війни.

Крім цього, суд вважає безпідставними покликання відповідача на те, що у 2008 році дітям війни підвищення до пенсії повинні проводитись у розмірах, що встановлені п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». При цьому суд враховує, що відновлені дією із 22 травня 2008 року норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають вищу юридичну силу ніж норми вищевказаної постанови КМ України і відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України підлягають до застосування.

Відповідно до ст.ст. 6, 8 КАС України, кожній особі гарантується право на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Звернення до адміністративного суду безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

При цьому, КАС України не передбачено обов’язку особи, перед звернення до суду, попередньо звертатись до суб’єкта владних повноважень з приводу захисту порушених прав та інтересів.

Тому, є безпідставними покликання відповідача на те, що позивачка перед зверненням до суду не зверталась до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області з приводу невірного нарахування підвищення до пенсії і не отримувала письмової відповіді від Управління з даного питання.

Судом встановлено, що у 2008 році та у 2009 році позивачці підвищення до пенсії як дитині війни щомісячно нараховувались і виплачувались : з 01.01.2008 р. по 31.03.2008 р. в розмірі 47 грн., з 01.04.2008 р. по 30.06.2008 р. в розмірі 48, 10 грн., з 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р. в розмірі 48, 20 грн., з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. в розмірі 49, 80 грн., щопідтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області № 1511/03-20 від 16.03.2010 року.

Тобто, такі нарахування і виплати із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та із 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року здійснювались не на підставі відновленої дії редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і у меншому розмірі щомісячного підвищення до пенсії ніж ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Суд може визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду.

Судом встановлено, що позивачка із розглядуваними позовними вимогами звернулась до адміністративного суду 12.11.2009 р., що підтверджується датою поштового штампу на конверті у якому адміністративний позов направлено до суду.

Отже, позивачкою пропущено строк звернення до суду із позовними вимогами про отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період до 12 листопада 2008 року.

Клопотання про поновлення такого пропущеного строку позивачка не заявила і підстав для поновлення цього строку суд не вбачає.

Оскільки відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду, тому у задоволення позовних вимог про отримання підвищення до пенсії як дитині війни за період із жовтня по 12 листопада 2008 слід відмовити.

Отже, вимога позивачки про отримання щомісячного підвищення до пенсії за 2008 - 2009 роки підлягає до часткового задоволення, а саме слід зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити позивачці підвищення до пенсії як дитині війни за період із 12 листопада 2008 року по 31 жовтня 2009 року включно, з врахуванням ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Кінець такого періоду визначено згідно меж позовних вимог.

Частиною 2 статті 105 КАС України передбачено, які вимоги може містити адміністративний позов, а статтею 162 КАС України передбачено повноваження суду при вирішенні справи. Тому формулювання рішення адміністративного суду за результатами розгляду позовних вимог в тій частині, що підлягають до задоволення, повинні бути визначені як визнання протиправними дії відцовідача щодо нездійснення нарахувань та виплат підвищення до пенсії як дитині війни позивачці за відповідний період, та зобов’язання відповідача здійснити позивачці нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за відповідний період.

При цьому, визнання протиправними дії відповідача щодо нездійснення нарахувань та виплат підвищення до пенсії як дитині війни позивачці за відповідний період, є необхідним для повного захисту порушених прав позивачки на отримання таких доплат.

Суд враховує, що стягнення конкретної суми грошових коштів із відповідача в користь позивачки є можливим лише у разі якщо така сума коштів була позивачці нарахована, однак всупереч закону не була виплачена, чи у разі відшкодування спричиненої шкоди.

Оскільки за розглядуваний період позивачці підвищення до пенсії як дитині війни не були нараховані, а обов’язок такого нарахування із визначенням конкретного розміру та обов’язок виплати нарахованої суми лежить на відповідачеві, тому відповідача слід зобов’язати здійснити такі нарахування і виплати відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», без зазначення судом їх конкретного розміру.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8,9, 11, 17, 18,71,99, 100, 102, 103, 104, 105, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, ст.ст. 1, 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 Р-, суд -

постановив:

адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо нездійснення нарахувань та виплат підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 12 листопада 2008 року по 31 жовтня 2009 року з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 12 листопада 2008 року по 31 жовтня 2009 року включно, з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з вирахуванням виплачених їй сум за цей період.

У задоволенні решта позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

.

Суддя :