13.09.23

33/812/423/23

Провадження №33/812/423/23                                        Категорія: ст. 124 КУпАП

Головуючий у першій інстанції                                        Лященко В. Л.

Доповідач апеляційного суду                                        Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 року                         м. Миколаїв

Миколаївській апеляційний суд

в складі: головуючої- судді Ямкової О. О.,

за участю: секретаря Горенко Ю. В.

особи, яку визнано винною, ОСОБА_1 ,

захисника Драненка В. В.,

потерпілого ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Драненка В. В.  про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2023 року, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на суму 850 грн, -

В С Т А Н О В И В :

  Згідно постанови судді, 27 травня 2023 року о 16 годині 55 хвилині у місті Миколаєві на вулиці Великій Морській, 67 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «BMW 530D», держаний номерний знак НОМЕР_1 , рухався заднім ходом та був неуважний, не врахував дорожньою обстановку і не впевнився в безпеці свого маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_2 , який рухався тією ж вулицею, чим порушив пункти 2.3б, 10.1, 10.9 ПДР України. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Дії ОСОБА_1 за постановою судді від 31 липня 2023 року кваліфіковані за статтею 124 КУпАП.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, 28 серпня 2023 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Драненко В. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді від 31 липня 2023 року  скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження, з огляду на те, що про розгляд справи він разом з ОСОБА_1 належним чином не повідомлялися, а про прийняте судове рішення дізналися лише 21 серпня 2023 року.

Перевіривши доводи, викладені в клопотанні, заслухавши захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 на підтримку клопотання про поновлення строку, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вивчивши матеріали справи приходжу до наступного висновку.

Згідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Також у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Тому поважними причинами пропуску процесуального строку, у світлі практики ЄСПЛ, є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції, та підтверджені належними і допустимими доказами.

Незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Згідно матеріалів адміністративного провадження, судове рішення про визнання водія ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, постановлено 31 липня 2023 року та в цей же день направлено до Єдиного судового реєстру рішень, де опубліковано 1 серпня 2023 року. Апеляційна скарга ОСОБА_3 подана лише 28 серпня 2023 року. Тобто, поза межами строку встановленого ст. 294 КУпАП.

З матеріалів адміністративної справи та постанови суду вбачається, що особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 викликали до судового засідання неодноразово, внаслідок чого ним укладено договір з захисником Драненком В. В., яким подані відповідні заяви, зокрема, з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.9).

В той же час жодне із призначених судових засідань не відбулося за участі ОСОБА_1 або його захисника, зокрема і 31 липня 2023 року. Захисником в день призначених судових засідань 19 та 31 липня 2023 року, та напередодні 26 липня 2023 року подані заяви про відкладення судового засідання з різних причин, але без приєднання документів, які б підтверджували поважність причини неявки. Не надані такі документи і після розгляду справи по суті (а.с.8-19,25).

За клопотанням захисника судові засідання двічі відкладалися, але без підтвердження поважності причин неявки до суду, суддя суду першої інстанції розглянув справу по суті у судовому засіданні, призначеному на 10 годину 30 хвилину 31 липня 2023 року, незважаючи на подачу чергової заяви про відкладення.

Доводи захисника Драненка В. В. про відвідування ним приміщення суду в день засідання, 31 липня 2023 року з 10.17 години до 10.19 години, не лише підтверджують подачу ним відповідної заяви про відкладення слухання справи, але ще й свідчать на користь його належного повідомлення судом про дату та час слухання справи, та обізнаність захисника про рух справи. Будь-які інші мотиві міркувань захисника про обов`язковість відкладення судом слухання справи за наявності поданого ним клопотання не ґрунтуються за законі, яким врегульовано порядок та процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення з обмеженим статтею 38 КУпАП строком накладення адміністративних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень.

Тому, за наведених обставин, слід вважати встановленим, що захисник Драненко В. В. був обізнаним про розгляд справи, зокрема у день прийняття судом рішення, але не подав вчасно апеляційну скаргу без об`єктивних на то причин.

Посилання захисника на відлік ним строку оскарження з 21 серпня 2023 року, як дати, коли він, нібито, дізнався про суть прийнятої постанови, не є слушними, так як: по-перше, ці доводи суперечать положенням статті 294 КУпАП, за змістом якої датою початку такого строку – є день винесення постанови суддею, а не день отримання її копії, і по-друге, обставини отримання чи ознайомлення з постановою судді саме 21 серпня 2023 року не є підтвердженими.

Отже, апелянтом пропущений десятиденний строк, передбачений на оскарження постанови в справах про адміністративні правопорушення, а наведені причини, які перешкодили йому в передбачений законом строк подати апеляційну скаргу не є поважними.

За таких обставин вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови суду апелянтом був пропущений без поважних причин, а тому поновленню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити захиснику ОСОБА_1 – адвокату Драненку В. В. в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 липня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Апеляційну скаргу з додатками невідкладно повернути - ОСОБА_3 .

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча О. О. Ямкова