ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2011 р.                                                                                 № 2а-5337/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря – Ткач Б.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Львів Металбуд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Львів Металбуд»(далі-Підприємство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі-ДПІ), просить визнати протиправними дії ДПІ по проведенню перевірки за період січень-лютий 2011 року та дії ДПІ, які полягають у викладених в акті перевірки від 07.04.2011 р. № 673/23-1/32053687 незаконних висновків. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки відповідача про нікчемність і безтоварність операцій є протиправними, такими, що грунтуються на припущеннях та зроблені без фактичного аналізу самих господарських операцій та документів, якими вони оформлені.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні, посилається на підстави викладені в письмових запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Приватне підприємство «Львів-Металбуд»22.07.2001 року зареєстроване виконавчим комітетом Самбірської міської ради Львівської області.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (надалі –ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що на підставі наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 18.03.2011 р. № 297 ДПІ, згідно ст. 79 ПК України було проведено планову невиїзну перевірку позивача з питань правильності формування податкового зобов’язання та податкового кредиту за січень, лютий 2011 року. Повідомленням про проведення перевірки від 18.03.2011 р. № 32/6588, Підприємство поінформоване про проведення перевірки. Згідно отриманої інформації від ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові на наданий ДПІ запит на розшук ПП «Львів-Металбуд»від 22.03.2011 р. № 6988/23-121, станом на 22.03.2011 р. Підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

Оскільки на момент перевірки первинні та інші документи Підприємства були відсутні, а посадові особи Підприємства на перевірку не з’явилися та не надали необхідних до перевірки документів, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків»ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, АІС ОР ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт»ДПІ у Шевченківському райноі м. Львова, ТАХ ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, АРМ «Аудит»ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, АІС «Співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА України».

Підпунктом 86.1 ст.86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, та Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 № 34/18772 (далі –Порядок).

Відповідно абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку визначено, що акт –службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 6 Порядку в акті перевірки факти виявлених порушень викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ПП «Львів-Металбуд»з питань правильності формування податкового зобов’язання та податкового кредиту за січень, лютий 2011 року, складено ОСОБА_2 від 07.04.2011 р. № 673/23-1/32053687. Перевіркою встановлено:

1. порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних послугах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України;

2. відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р., які підлягають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-VI із внесеними змінами і доповненнями. У зв’язку з непідтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість, в ПП «Львів-Металбуд»відсутні об’єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємством покупцем.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладених угод з метою настання реальних наслідків. В зв’язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об’єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч щодо сплати належних сум податків та обов’язкових платежів. Тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Так, в ході перевірки на підставі декларацій з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків до них, встановлено відображення у рядку 10.1 декларацій показників за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р. у загальній сумі 845 424,00 грн. та не встановлено, що мало вплив на формування цих показників у зв’язку з відсутністю документів.

Відповіднодо ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва –підприємцями.

За даними АС «Співставлення податкового зобов’язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», встановлено, що за даними ПП «Львів-Металбуд»сума податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Промелектромонтаж»становить 466 651,00 грн. При перевірці ТзОВ «Промелектромонтаж»за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Згідно з актів перевірок ПП «Львів-Металбуд»виступав як покупець у відносинах з ПП «Промелектромонтаж».

Приписами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204 ЦК України).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 ЦК України); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України); недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними –в силу припису закону.

Перевіркою встановлено штучне формування Підприємством податкового кредиту за перевірений період за рахунок придбання товарів, послуг у платників податків, по яких неможливе проведення перевірок з питань правових взаємовідносин з контрагентами та підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу постачання до виробника чи імпортера.

Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88. Згідно даного Положення первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Нормами п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків сплачених (перерахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (робіт, послуг), з метою їх подальшого використання в операціях, що оподатковуються в межах виробничої діяльності платника податку.

Перевіркою встановлено, що операції не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Згідно з п. 86.7 статті 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. Проте таких заперечень на акт перевірки від 07.04.2011 р. № 673/23-1/32053687 Підприємством подано не було.

Виходячи з вищевикладеного, ДПІ забезпечила дотримання у спірних правовідносинах вимог ч.2 ст.19 Конституції України, так як діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Окрім того, суд бере до уваги, що складання акту перевірки за встановлених судом обставин правомірності прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про проведення спірної перевірки жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів платника податків, бо акт не впливає на права ПП як платника податків та не покладає на ПП жодних додаткових обов’язків, а містить лише судження податкового органу з приводу обставин, викладених в ньому.

Згідно п. 7 розділу IV Порядку зазначено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. До теперішнього часу податкове повідомлення-рішення не прийнято.

Отже, акт перевірки, це лише службовий документ, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що оскаржуваними діями відповідача не порушуються права позивача, позовні вимоги останнього не підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адмінстративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 19.11.2011 року

Суддя                                                               Журомська М.В.

З оригіналом згідно

Суддя                                                               Журомська М.В.