Справа № 2-763/12

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2012 року Сторожинецький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Безпалько М.С.

при секретарі Яворській М.І.

за участю представників:

Верхньопетрівецької сільської ради ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сторожинець цивільну справу за позовом державного територіально-галузевого об’єднання /ДТГО/ «Львівська залізниця» до Верхньопетрівецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, ОСОБА_3, третьої особи Сторожинецького відділу Держкомзему про визнання незаконним та скасування рішення Верхньопетрівецької сільської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Позивач ДТГО « Львівська залізниця» звернувся в суд із зазначеним позовом до вказаних відповідачів та третьої особи, вказавши, що під час проведення інвентаризації земель, які знаходиться у його постійному користуванні було встановлено, що в адміністративних межах Верхньопетрівецької сільської Ради Сторожинецького району з км 11 + 860 м до кмі 1 + 98 м перегону Карапчів-Чудей на відстані 8,98-9,17 м від осі колії розташована земельна ділянка ОСОБА_3, яка передана йому у власність сільською Радою для будівництва для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення сільської Ради №170-25/05 від 18Л 1.2005 року і яка накладається на земельну ділянку залізниці, загальною площею 0,0416 га.

Посилаючись на те, що цим рішенням порушується право позивача на користування земельною ділянкою та воно суперечить чинному законодавству, просив визнати незаконним та скасувати вищевказане рішення ОСОБА_4 сільської Ради щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,25 га та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку, виданий на ім’я ОСОБА_3 на підставі цього рішення, стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати по даній справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені вище.

Представник відповідача, Верхньопетрівецької сільської Ради - ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, пояснив, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні ОСОБА_3І давно, ще до винесення оспорюваного рішення Ради. Про те, що земля знаходиться у межах смуги відводу залізниці ніяких підтверджуючих документів у сільській Раді немає, а тому підстав відмовити ОСОБА_3.І. у наданні у власність земельної ділянки не було. Окрім цього позивач не надав суду доказів про те, що на спірну земельну ділянку має установлені законом документи на користування даною ділянкою або на право власності. З цих підстав просить в позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав, та пояснив, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні його сина давно, до цього нею користувався він, як батько відповідача, а до цього, даною ділянкою користувався його батько -дід відповідача, тобто протягом всього часу існування колгоспу на території сільської Ради і ніяких заперечень з боку працівників позивача не було. Тому він вважає оспорюване рішення Ради законним, і відповідно державний акт, виданий на вказану земельну ділянку на ім’я його сина також, просить в позові позивачу відмовити.

Представник третьої особи Сторожинецького відділу Дежкомзему в судове засідання не з’явився, але Держкомзем подав до суду листа, в кому просить розглянути справу без участі свого представника, позов не визнав,в задоволенні позовних вимог залізниці відмовити оскільки вони законодавчо необгрунтовані.

Суд знаходить, що у задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.116 ч.І ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Згідно з ч.І ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку і право постійного землекористування відповідно до ст.126 ЗК України є державний акт.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, як на підставу посилається на «План границ полосы отвода Кишиневской железной дороги, направление Карапчу-Чудей» розробленого в 1949 році, яким підтверджує, що спірна ділянка землі знаходиться в смузі відведення, що перебуває у залізниці на праві постійного землекористування, на податкову декларацію з плати за землю, відомість з Сторожинецького відділу держкомзему. Однак в силу вимог ст.ст. 116,125,126 ЗК України, зазначені докази не можуть бути прийняті судом, як належні та допустимі, оскільки вони суперечать вищевказаним вимогам Земельного Кодексу.

При застосуванні положень ст..84 ЗК України щодо заборони передачі у приватну власність землі під державними залізницями (на чому наполягає позивач) необхідно враховувати і положення ст..65 ЗК України, зі змісту якої випливає, що землями транспорту визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Статтею 68 ЗК України передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями, з усіма будівлями спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації, під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Таким чином, законом встановлено, що до земель залізничного транспорту, належать землі, надані в користування підприємствам залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України.

Враховуючи, що ДТГО «Львівська залізниця» не надано належного доказу, який би свідчив про право користування спірною земельною ділянкою в силу приписів ст. ст.116,125,126 ЗК України, а також, що ця земельна ділянка на момент винесення рішення ОСОБА_4 сільською Радою про передачу її у власність ОСОБА_3, не могла відноситись до земель державної власності, тому орган місцевого самоврядування діяв у межах компетенції наданої йому законом. '

Враховуючи, що рішення органу місцевого самоврядування прийнято у відповідності до чинного земельного законодавства, підстав для його скасування суд не вбачає.

Позивачем також не наданого відповідних доказів неправомірної видачі відповідачу ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на землю.

З огляду на зазначене, суд вважає, що вимоги позивача є необгрунтованими, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,60 ЦПК України, ст.ст 65, 1 Ібч.І, 125ч. 1,126 ЗК України суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Державного територіально—галузевого об’єднання «Львівська залізниця» до Верхньопетрівецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, ОСОБА_3, третьої особи Сторожинецького відділу Держкомзему про визнання незаконним рішення Верхньопетрівецької сільської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити за їх необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя