Справа № 2 - 197/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2011 року Комсомольський міський суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді Таранкової І. М.

при секретарі Терещенковій О.О.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Комсомольську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права користування жилим приміщенням та вселення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням в АДРЕСА_1 та зняття з реєстрації в СГІРФО Комсомольського МВ УМВС України в Полтавської області.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з травня 2009 року ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі, яка належить їй на праві власності, більше року без поважних причин.

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визнання права користування жилим приміщенням та вселення в спірну квартиру.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 проживав з нею в фактичних шлюбних відносинах в якості члена сім»ї і був зареєстрований в спірній квартирі з 20.11.2002 року.

В травні 2009 року ОСОБА_1 поміняла замки в спірній квартирі, а в липні 2009 року, замінила вхідні двері в квартиру.

З січня 2010 року ОСОБА_1 стала проживати однією сім»єю з іншим чоловіком в спірній квартирі, а він вимушений тимчасово проживати у своїх родичів.

Ухвалою Комсомольського міського суду від 03.03.2011 року зазначені позови об»єднані в одне провадження.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свій позов підтримала повністю, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві, а в позові ОСОБА_3 просила відмовити за безпідставністю.

ОСОБА_3 в судовому засіданні свій позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві, а в позові ОСОБА_1 просив відмовити за необґрунтованістю.

Представник СГІРФО в судове засіданні не з»явився. Надіслали заяву, в якій просили справу розглянути у відсутність їх представника.

Заслухавши пояснення сторін, представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, свідків, дослідивши докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права користування жилим приміщенням та вселення є обґрунтованим і підлягає до задоволення, а позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням є не обґрунтованим і не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1983 року.

29 липня 1994 року шлюб між ними був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 09.01.2001 року спірна квартира АДРЕСА_2 приватизована і належить на праві власності ОСОБА_1

Згідно довідки від 30.06.2010 року в спірній квартирі зареєстрований квартирант ОСОБА_3 з 20.11.2002 року.

Згідно акту від 30.06.2010 року вбачається. що з травня 2009 року ОСОБА_3 в спірній квартирі не проживає.

З пояснень ОСОБА_3 в судовому засіданні вбачається, що він після розірвання шлюбу відновив сімейні стосунки з ОСОБА_1 і вселився в спірну квартиру як член сім»ї в 2002 році і вів з нею спільне господарство, робили ремонт квартири.

Після сварки з ОСОБА_1 з травня 2009 року він в спірній квартирі не проживає, але з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 замінила замки у вхідних дверях, а в липні 2009 року встановила нові вхідні двері в квартиру і не дала йому ключі, вселила співмешканця, чим перешкоджала йому користуватися квартирою.

В січні 2010 року в спірну квартиру вселився співмешканець ОСОБА_1- ОСОБА_4, який проживає разом з нею по даний час, що підтвердила свідок ОСОБА_5 та не заперечували сторони в судовому засіданні.

З показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні вбачається, що сторони після розірвання шлюбу відновили сімейні стосунки і проживали в спірній квартирі, робили ремонт. ОСОБА_1 спочатку в травні 2009 року поміняла замки, а потім в липні 2009 року поміняла вхідні двері в спірній квартирі.

Факт установки нових вхідних дверей підтверджується також гарантійним талоном від 07.07.2009 року.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 посилається на статті 71,72 ЖК України, які не можуть бути застосовані при вирішенні спорів, пов»язаних з користуванням жилими приміщеннями в будинках і квартирах, належних громадянам на праві приватної власності, а слід виходити з норм гл. 6 розд. ІІІ ЖК України про користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду.

Норми гл. 2 цього розділу ЖК України про користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) державного і громадського житлового фонду, до житлових відносин у приватному житловому фонді застосовуються у випадках, коли в гл. 6 ЖК України є посилання на них.

ОСОБА_1 в своїй позовній заяві зазначає як підставу своїх позовних вимог - вибуття ОСОБА_3 на постійне проживання в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті. При цьому посилається на статті 167, 168 ЖК України як підставу розірвання договору найму жилого приміщення.

ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження укладення та припинення договору найму жилого приміщення з ОСОБА_3

Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_3 проживав як квартирант в спірній квартирі, добровільно залишив квартиру і позивач не перешкоджала в користуванні квартирою, оскільки пояснення ОСОБА_1 в цій частині суперечливі і спростовуються показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

З пояснень сторін та свідків, допитаних в судовому засіданні вбачається. що після сварки ОСОБА_3 тимчасово ночував в гаражі, а потім, після заміни замків, перейшов на тимчасове проживання до своєї сестри.

ОСОБА_1 не надала суду будь-яких доказів на підтвердження, що ОСОБА_3 вибув на постійне проживання в інше жиле приміщення та створив нову сім»ю.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 визнавала факт, що відновила сімейні стосунки з ОСОБА_3 і проживала з ним в цивільному шлюбі, разом ремонтували квартиру, але в своїх поясненнях від 28.12.2010 р. на позов ОСОБА_3 почала заперечувати цей факт.

Суд вважає, що в судовому засіданні знайшло підтвердження, що ОСОБА_3 проживав в якості члена сім»ї власника житла і припинив проживати в спірній квартирі з поважних причин, в зв»язку з перешкодами ОСОБА_1 в користуванні квартирою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 213 – 215 ЦПК України, ст.ст. 150,156 ЖК України, ст. 405 ЦК України, -

р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_3 та зняття з реєстрації в СГІРФО Комсомольського МВ УМВС України в Полтавської області – відмовити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_3 та вселити його у квартиру АДРЕСА_3.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис ОСОБА_9

З оригіналом вірно:

Суддя І.М. Таранкова