Броварський міськрайонний суд Київської області

м. Бровари, вул. Грушевського, 2, 07400, (04594) 6-49-92

справа № 2-4398/10

РІШЕННЯ

Іменем України

1 грудня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі

головуючого-судці ОСОБА_1,

при секретарі Жеребець І.А.,

з участю:

позивача ОСОБА_2.

представника відповідача ОСОБА_3»єва Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов»язання укласти трудовий договір, внести запис до трудової книжки, стягнення заробітної плати, моральної шкоди

встановив:

23 липня 2010 року ОСОБА_2 звернувсь до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4Д.), в жому просив зобов»язати відповідача укласти з ним трудовий договір у письмовій формі та зареєструвати його у державній службі зайнятості, внести запис про прийняття його на роботу до трудової книжки, а також стягнути з відповідача на його користь 5000 заробітної плати та 1500 грн. моральної шкоди.

Пославсь на те, що 18 березня 2010 року він написав заяву про прийняття на роботу торговим представником до ФОП ОСОБА_4 та наступного дня фактично його було допущено до роботи.

Вказав, що доказом фактичних трудових відносин між ним та відповідачем є завірені печаткою відповідача нагрудне посвідчення та відповідне письмове підтвердження.

Основний його трудовий обов»язок полягав у діяльності, направленій на збільшення збуту товарів торгових марок відповідача «Колосок» і «Такі справи» в мережі закріплених за позивачем магазинів. Доказом трудової діяльності позивача за червень місяць є звіт про обіг номенклатури товару у вартісних та кількісних показниках.

Однак і на даний час з вини відповідача їх трудові відносини не оформлені та не зареєстровані в установленому законом порядку і запис до його трудової книжки не зроблено.

Крім того, відповідач не заплатила йому обіцяної заробітної плати за червень місяць в розмірі 5000 грн. та щоб уникнути цього поставила його до відома про небажання в подальшому мати з ним трудові відносини.

Цим відповідач завдав йому неабияких моральних страждань.

В судовому засіданні ОСОБА_2 поданий позов підтримав і просив задоволь­нити. Надав пояснення, згідно яких ФОП ОСОБА_4 він не бачив і з нею не зустрічавсь. 18 березня 2010 року співбесіду з ним провів ОСОБА_5, який назвавсь її представником та підбирав торгових представників, з якими працюватиме. Тоді ж ОСОБА_5 на його ім»я, як торгового представника ОСОБА_4, підписав та видав листа, в також видав нагрудне посвідчення, печатки на яких поставив в бухгалтерії. Наступного дня він приступив до роботи і працював впродовж трьох з половиною місяців. Заробітну плату отримував у розмірі 5000 грн. від якогось праців­ника, можливо чоловіка ОСОБА_4, проте за червень вона йому не виплачена. Доданий ним до позовної заяви звіт про обіг номенклатури товару у вартісних та кількісних показниках за червень 2010 року - це підсумковий документ для обчислення його зарплати, який він також отримав від ОСОБА_5. За твердженням ОСОБА_2 скріплення печаткою відповідача зазначених ним доказів підтверджує той факт, що роботу він проводив за розпорядженням чи з відома відповідача.

Відповідач ФОП ОСОБА_4 в письмових запереченнях та її представник Зінов»єв Д.С. в судовому засіданні позов ОСОБА_2 не визнали і в його задоволен­ні просиш відмовити, пояснивши, що всі трудові договори з працівниками ФОП ОСОБА_4 укладає та реєструє особисто. Позивач ОСОБА_2 ніякої заяви їй про прийняття на роботу торговим представником не писав та не подавав.

Він дійсно приходив на співбесіду до ФОП ОСОБА_4, де в розмові з ОСОБА_5 висловив згоду на працевлаштування і отримав від нього свою фото­графію, завірену печаткою без будь-якого підпису для того, щоб наступного дня мати змогу зайти до офісу, та підписаного ОСОБА_5 без відповідного доручення листа для мережі магазинів «Центр-Т» для того, щоб ОСОБА_2 в майбутньому там міг працювати як представник ФОП ОСОБА_4. Але наступного та в послідуючі дні ОСОБА_2 для укладення трудового договору та на роботу не прийшов, жодного дня у ФОП ОСОБА_4 не працював, заробітної плати не отримував і отри­мати не міг.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши інші докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з ураху­ванням наступного.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статею ст.24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як прави­ло, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов»язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою (ч.І п.6).

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (ч.З).

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи (ч.4).

Згідно ст.24-1 КЗпП України, у разі укладення трудового договору між працівник- ком і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в п.7 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів», фактичний допуск до роботи вважається укладен­ням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи відома власника чи уповноваженого ним органу.

З вищенаведеного слідує, що підставою виникнення трудових відносин між сторонами могли бути письмовий трудовий договір, укладений позивачем безпосе­редньо з ФОП ОСОБА_4, форма та порядок реєстрації якого затверджені наказом Міністерством праці та соціальної політики України №260 від 08.06.2001 року ( з послідуючими змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за №554/5745 чи фактичне допущення ОСОБА_2 до роботи за розпорядженням ФОП ОСОБА_4 чи з її відома.

В судовому засіданні факт укладення письмового трудового договору позивач ОСОБА_2 не доводив і він судом не встановлений.

На підтвердження ж фактичного допущення його до роботи за розпорядженням чи з відома фізичної особи ОСОБА_4 позивач ОСОБА_2, як зазначалось вище, пославсь на нагрудне посвідчення і ішста з відбитком печатки ФОП ОСОБА_4, звіт про обіг номенклатури товару у вартісних та кількісних показниках за червень 2010 року за результатами своєї роботи у відповідачки, та свідка ОСОБА_6, який показав, що він працює заступником керівника відділу в супермаркеті «Білла Україна», куди з середини березня 2010 року і впродовж приблизно чотирьох місяців ОСОБА_2 регулярно з»являвсь як торговий представник ФОП ОСОБА_4 для вирішення загальних для торгових представників питань.

Проте на думку суду наведені позивачем доводи та докази не можуть бути покладені в основу рішення у зв»язку з тим, що для висновку про те, що позивач ОСОБА_2 фактично був допущений до роботи торгового представник за розпорядженням чи з відома фізичної особи ОСОБА_4 вони недостатні та спростовні.

Судом безспірно встановлено, що 18 березня 2010 року співбесіда у позивача ОСОБА_2 відбулась не із ФОП ОСОБА_4, а із свідком ОСОБА_5, від якого ОСОБА_2 і отримав бланк нагрудного посвідчення та листа з реквізитами відповідачки, за змістом яких позивач ОСОБА_2 являється торговим представ­ником торгових марок «Колосок» і «Такі справи» СПД «Педченко» по мережі магази­нів «Центр-Т». Нагрудне посвідчення та лист ОСОБА_5 оформив під час бесіди. На листі він поставив свій підпис, а нагрудне посвідчення видав без будь-чийого підпису. При цьому печатки відповідачки ОСОБА_4 у нього не було і щоб її проставити на нагрудному посвідченні та листі він ходив до бухгалтерії.

Допитаний судом свідок ОСОБА_5 показав, що до офіційного укладення з ФОП ОСОБА_4 трудового договору, він кілька неділь проходив у неї стажування. 18 березня 2010 року ФОП ОСОБА_4 по телефону доручила йому провести бесіду з ОСОБА_2 з метою вияснення рівня його знань. Інших доручень ОСОБА_4 йому не давала. Під час їхньої бесіди ОСОБА_2 виявив бажання працювати торговим представником у ФОП ОСОБА_4 та виявив відповідний рівень знань, тому він з власної ініціативи підготував та видав йому в ході бесіди як майбутньому торговому представнику нагрудне посвідчення та лист з тим розрахунком, щоб він наступного дня міг безперешкодно потрапити до офісу для укладення трудового дого­вору з ОСОБА_4, а також використати їх в майбутньому. Але наступного дня ОСОБА_2 не з»явивсь і в подальшому на роботі у відповідачки його він не бачив, хоча сам по сьогоднішній день працює торговим представником. Ніякого звіту про обіг номенклатури товару у вартісних та кількісних показниках за червень 2010 року він позивачеві не давав. У ФОП ОСОБА_4 для нарахування заробітної плати такі звіти не вимагаються і не потрібні.

З копії укладеного між ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_4 трудового договору та затвердженої ОСОБА_4 1 квітня 2010 року посадової інструкції торгового представника також вбачається, що письмовий трудовий договір між ними укладений за зареєстрований у центрі зайнятості 1 квітня 2010 року, тобто через дві неділі після співбесіди. Ж працівник ОСОБА_5 зобов»язаний викону­вати роботу торгового працівника і представляти інтереси ФОП ОСОБА_4 на певному ринку за узгодженою номенклатурою товарів. До його завдань та обов»язків віднесено проводити бесіди з майбутніми торговими представниками ФОП ОСОБА_4 для вивчення рівня їхніх знань.

Доказів, які б спростували видачу ОСОБА_5 нагрудного посвідчення і листа, включаючи і посвідчення їх печаткою, не з власної ініціативи, а за розпорядженням чи з відома фізичної особи ОСОБА_4, а також підтвердити, що з 19 березня по червень 2010 року ОСОБА_2 працював торговим представником відповідачки і в інших магазинах, які входиш до мережі «Центр-Т», дотримувавсь робочого розпорядку і з»являвсь до її офісу на робочі наради чи з інших робочих питань і відповідачці було про це було відомо, чи що він отримував від неї заробітну плату, суду не надано.

Наданий позивачем звіт про обіг номенклатури товару у вартісних та кількісних показниках за червень 2010 року (а.с.6), видачу якого свідок ОСОБА_5 не підтвердив, за своїм змістом, формою та складністю є простим, виготовлений на комп’ютері та не містить зазначення особи, яка його видала, її підпису чи інших ознак, за якими б можливо було встановити його автора. Цей доказ судом розцінюється як неналежний.

У відповідності зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвеш до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимогають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При встановлених обставинах та визначених відповідно правовідносинах суд вважає позов недоведеним.

На підставі ст.ст. 24,24-1, 232 ч.І п.1), 237-1 КПпП України, керуючись ч.З ст.209,

ст.213-215, 88 ЦПК України, суд

вирішив:

в задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної підприємця ОСОБА_4 про зобов»язання укласти трудовий договір, внести запис до трудової книжки, стягнення заробітної плати, моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Київсь області через Броварський міськрайонний суд протягом десяти днів з його д

проголошення.

Суддя