Броварський міськрайонний суд Київської області

м. Бровари, вул. Грушевського, 2, 07400, (04594) 6-49-92

справа № 2-2252/10

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

14 травня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі

головуючого-судді Бендик О.Г.,

при секретарі Жеребець I.A.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бровари Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

встановив:

12 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку адміністратив­ного судочинства з позовом до УПФ України в м. Броварах Київської області, в якому послалась на те, має першу категорію постраждалого, другу групу інвалідності довічно по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50 та 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі-Закон № 796). Проте розміри виплачуваних їй пенсій не відповідають розмірам, передбаченим цим Законом. А її заяву від 22 січня 2010 року про перерахунок та доплату пенсії відповідач залишив без задоволення.

У зв'язку з наведеним та з урахуванням змін від 05.03.2010 року ОСОБА_1 просила визнати такі дії відповідача неправомірними та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Броварах Київської області здійснити їй з 31 жовтня 2006 року перерахунок та виплату пенсій: державної - з розрахунку 8 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, додаткової - з розрахунку 75 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

В судове засідання сторони не з'явились, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області вимоги позивача не визнало, пославшись в письмових запереченнях на те, що пенсія позивачеві призначена і виплачується згідно із Законом України № 796 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийнятою на його виконання 03 січня 2002 року Кабінетом Міністрів України постановою № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (на даний час втратила чинність і діє Постанова № 654 від 16 липня 2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету").

Відповідно до вказаної постанови Кабміну України розрахунок пенсій, передбачених ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і додаткових пенсій, передбачених ст. 50 Закону, проводився виходячи з розміру 19,91 грн. Тобто розмір основної пенсії не може бути нижчим 159,28 грн. (19,91 х 8 = 159,28 грн.), розмір додаткової пенсії складав - 14,93 грн. (19,91 х 75% =14,93 грн.).

28 грудня 2007 року Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" внесено зміни до ст. 54 та ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та встановлено залежність розміру пенсії саме від прожиткового мінімуму.

Після набрання чинності Рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року №10 рп //2008 були прийняті Постанова Кабміну № 530 від 28.05.2008 року "Про деякі питана соціального захисту окремих категорій громадян" та № 654 від 19.07.2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", та Постанова № 530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" якими встановлено розмір доплат до пенсії інвалідам, щодо яких встановлено зв'язок з чорнобильською катастрофою. Розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а щомісячні додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю по інвалідності особам, віднесеним до категорії 1-20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стверджуючи, що управління Пенсійного фонду України в м. Броварах Київської області пенсію позивачу нараховує і виплачує відповідно до норм чинного законодавства.* тобто діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України, в задоволенні позовних вимог просило відмовити.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

За змістом ст. 49 Закону № 796 пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяна здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорно­бильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір Пенсії за віком згідно ч. 1 ст.28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Прожитковий мінімум на 2006 рік відповідно до ст.56 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць складав: з 1 січня-350 грн., з 1 квітня 359 грн., з 1 жовтня-366 грн. ;

Статтею 62 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" зі змінами від 13.03.2007 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з 1 січня-380 грн., з 1 квітня-410,06 грн., з 1 жовтня-415,11 грн..

Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив з 01 січня 2008 року - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., а з 01 жовтня 2008 року по 31 червня-498 грн, з 1 липня 2009 року-544 грн., з 1 листопада 2009 року - 573 грн.

Враховуючи відповідні розміри прожиткового мінімуму, додаткова пенсія для інвалідів 2-ої групи відповідно ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мала складати, зокрема з 1 квітня 2008 року - 360 грн. 75 коп.(481,00x75%: 100%), з 1 липня 2008 року- 361 грн. 50 коп. (482,00x75%: 100%), з 1 жовтня 2008 року по 31 червня 2009 року-375 грн.50 коп.(498,00х 75%: 100%), з 1 липня 2009 року-408 грн (544x75%: 100%), з 1 листопада 2009 року- 429 грн. 75 коп.(573,00x75%: 100%), основна пенсія згідно ч.4 ст.54 даного Закону мала бути в 2008 році не менше: зі січня- 3760грн.(470,00х8), з 1 квітня- 3848 грн. (481,00x8), з 1 липня- 3865 грн.(482,00х 8), з 1 жовтня 2008 року до 1 липня 2009 року - 3984 грн.(498,00х8), з 1 липня 2009 року-4352 грн.(544х8), з 1 листопада 2009 року- 4584 грн.(573,00х8),

Судом встановлено і це підтверджується наявними в справі письмовими запереченнями відповідача, копіями довідки МСЕК № 038121, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія А № 045484, посвідчення № 114668 від 18.02.1993 року, листа-відповіді на заяву від 29.01.2010 року, що позивачка ОСОБА_1 з лютого 1993 року є інвалідом другої групи, учасником ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС і віднесена до Категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З 1993 року вона одержує основну пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону № 796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону № 796, виплату якої відповідач їй здійснює з інших розрахунків, ніж передбачено цим Законом та в менших розмірах.

Зокрема, починаючи з 2002 року,- відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, якою було визначено проводити перерахунок державної та додаткової пенсії виходячи із суми 19 грн.91 коп., та інших Постанов Кабінету Міністрів, відповідно до яких пенсії підвищувались на відповідний коефіцієнт, а з прийняттям постанови №530 від 28 травня 2008 року “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” - в розмірі не нижче 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність щодо державної пенсії та не нижче 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність щодо додаткової пенсії.

Листом від 29 січня 2010 року № 35/П-01, підписаним начальником управління Пенсійного Фонду України в м. Броварах, заява ОСОБА_1 від 21.01.2010 року про перерахунок пенсії залишена без задоволення.

На думку суду заперечення відповідача щодо правомірності нарахування пенсії позивачеві не можуть бути покладені в основу рішення по даній справі, оскільки постанови Кабінету Міністрів України, якими керується відповідач, не узгоджуються з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та іншими законами.

Згідно норм Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3). Права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції, не є вичерпними, вони гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22).

Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017-111 передбачено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум: вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст. 1, 6). Він використовується для визначення розмірів основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком (ст. 2), які не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом, якщо вона є основним джерелом існування (ст. 17). Мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, як і деякі інші соціальні гарантії, визначаються виклчно законами України і є обов'язковими для всіх держаних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності (ст. 19).

Враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для перерахунку державної та додаткової пенсії позивачеві.

Тому враховуючи зазначене та виходячи з загальних засад пріорітетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає позов обґрунтованим.

На підставі ст.ст. 3,22 Конституції України, ст.48,50,53, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч.І ст.283акону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 1,6,17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", керуючись ч.З ст.209, ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

постановив:

визнати відмову Управління пенсійного фонду у м. Броварах Київської області в перерахунку та доплаті ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії незаконною.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду у м. Броварах Київської області протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили здійснити ОСОБА_1 з 31 жовтня 2006 року перерахунок та виплату пенсій згідно ст.ст. 54 та 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": державної - в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової - в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, враховуючи, що розмір міні­мальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу на рішення суду - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом десяти днів з* дня отримання його копії.

Суддя