Справа № 622/688/21

Провадження № 1-кп/535/16/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року         смт Котельва

       Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 ,представника потерпілих - адвоката ОСОБА_4 (дистанційно), захисника - адвоката ОСОБА_5 обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в смт Котельва Полтавської області кримінальне провадження №12021220310000006 від 05.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-

установив:

       На розгляді Котелевського районного суду Харківської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021220310000006 від 05.01.2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

       У судовому засіданні прокурор надав письмово клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на шістдесят діб без визначення розміру застави.

       Представник потерпілих адвокат- ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора.

       У судовому засіданні захисники адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_6 , кожено окремо, заперечувала проти задоволення клопотання, вказали що ризики при подовженні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою - не доведені, в зв`язку з чим просили обрати більш м`який запобіжний захід, а також заявили клопотання про зміну запобіжного заходу.

       Заслухавши клопотання прокурора та думку присутніх захисників, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання, з огляду на таке.

       Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 17.09.2023 року.

       Статтею 177 КПК України визначені мета і підстави застосування запобіжних заходів.

       Так, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

       Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

       Статтею 183 КПК України визначено поняття запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, це є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Зокрема, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

       Відповідно до ч.1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

       Із ст.194 КПК України вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       Суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та п. 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 та ч. 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

       При обранні запобіжного заходу суд, відповідно до ст.178 КПК України, має оцінювати у сукупності наступні обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

       Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, визначеного частинoю 1 статті 115 Кримінального кодексу України. Максимальне покарання за цей злочин є 15 років позбавлення волі. Через тяжкість можливого покарання, існує ризик, що ОСОБА_6 може вирішити переховуватися від суду.

       Крім того, ОСОБА_6 на даний час розлучений і не має сім`ї. Це може свідчити про відсутність у нього тісних соціальних зв`язків, що також збільшує ризик його переховування від правоохоронних органів.

       Згідно практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), суд при прийнятті свого рішення повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. ЄСПЛ підкреслює, що забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

       Одночасно, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не може бути самостійною підставою для утримання особи під вартою. Проте, як було зазначено у справі "Лійков проти Болгарії" (Ме33977/96) від 26 липня 2001 року, "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів". Тобто, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами може значно збільшити ризик втечі, роблячи неможливим його відвернення без взяття особи під варту.

       Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому умисного особливо тяжкого злочину свідчать про його суспільну небезпеку. У сукупності із тяжкістю можливого покарання, ці факти стають основою для обгрунтованості заявленого клопотання.

       На даний час, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Обгрунтування підозри базується на доказах, зібраних в ході досудового розслідування.

       Згідно з п.3 ч.1 ст.177 КПК України, існує ризик, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні. Це може включати в себе фізичний та психологічний тиск на згаданих осіб.

       Одночасно, потреба в безпосередньому допиту свідків судом, як передбачено чинним КПК України, зробить можливим для ОСОБА_6 вплинути на показання свідків. Це може перешкодити стороні обвинувачення належним чином виконати завдання кримінального провадження, покладені ст.2 КПК України, та довести в суді обставини, що інкримінується ОСОБА_6 .

       Отже, ОСОБА_6 обвинувачується в особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, є достатні підстави вважати, що існують ризики: обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення та сховатися від слідства і суду, у зв`язку з чим обрання іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із позбавленням волі не зможе запобігти вказаним ризикам.

       Суд вважає, що стороною обвинувачення доведені обставини, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 194 КПК України.

       Разом із тим суд, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, наслідки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання.

       Вказані обставини в своїй сукупності дають суду підстави вважати, що до обвинуваченого ОСОБА_6 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існують реальні ризики того, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні є недостатнім, в зв`язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню. Разом з тим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.    

       До того ж, у кримінальному провадженні не допитані усі свідки, не досліджені матеріали справи, при цьому суд вважає, що існують ризики, які передбачені ст.177 КПК України, у зв`язку з цим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому необхідно продовжити. Судом розглядалась можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

       З урахуванням наведених обставин суд вважає, що у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу в порядку, передбаченому ст. 201 КПК України - відмовити.

       У зв`язку з викладеним, суд продовжує застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

       Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 194, 309, 331, 392 КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

       Клопотання прокурора ОСОБА_7 - задовольнити.

       Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України вважати продовженим на шістесят діб до 17 вересня 2023 року, включно.

       У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу в порядку, передбаченому ст. 201 КПК України - відмовити.

       Копію ухвали для виконання направити начальнику Полтавської УВП (23).

       Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії ухвали.

       Повний текст виготовлено 06.09.2023 року

       Суддя: ОСОБА_8