Справа № 2-а-256/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 квітня 2009 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Литвиненко В.Н.,
при секретарі Гармаш Ю.В.
за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Павлограді Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в місті Павлоград Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку на звернення до суду за захистом порушеного права та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату недоплаченої державної соціальної допомоги, суд -
ВСТАНОВИВ:
19 березня 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив ухвалити рішення, яким поновити пропущений строк на звернення до суду за захистом порушеного права, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату недоплаченої у державної соціальної допомоги відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 року по 01 квітня 2009 року, зобов'язати відповідача проіндексувати недоплачену надбавку з 01 січня 2006 року до дня виплати згідно з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляданні судових справ, які містяться в Листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97р та стягнути судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він, як дитина війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право отримувати державну соціальну допомогу у підвищеному на 30% мінімальної пенсії за віком.
Проте, відповідно до п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», дія зазначеної норми Закону була призупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року вимоги п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», були визнані такими, що не відповідають Конституції України. Таким чином, відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії згідно вимог ст.6 вказаного Закону, однак цього не зробив, надавши роз’яснення. Бездіяльність відповідача щодо здійснення перерахунку позивачу пенсії, порушує його права, тому він змушений звернутися до суду і просити відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату недоплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 року по 01 квітня 2009 року, зобов'язати відповідача проіндексувати недоплачену надбавку з 01 січня 2006 року до дня виплати згідно з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляданні судових справ, які містяться в Листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97р та стягнути судові витрати.
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про слухання справи в його відсутності та про збільшення позовних вимог, і просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права, визнати дії Управління пенсійного фонду України в місті Павлоград Дніпропетровської області щодо невиплати державної соціальної допомоги у розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 року по 01 квітня 2009 року, неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату недоплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 року по 01 квітня 2009 року, зобов'язати відповідача проіндексувати недоплачену надбавку з 01 січня 2006 року до дня виплати згідно з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляданні судових справ, які містяться в Листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97р та стягнути судові витрати.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на те, що позивач отримує пенсію за віком. Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу було встановлено статус «Дитина війни». При цьому, посилається на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку вказаного підвищення
особам, які мають статус «Дитина війни», пояснивши, що дане питання повинно бути вирішено за законодавчому рівні. З 01.01.2008 року дітям війни проведено перерахунок пенсії відповідно до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і встановлено вказане підвищення з 01.01.2008 року у розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року у розмірі 48 грн. 10 коп., а з 01 жовтня 2008 року у розмірі 49грн 80коп і просила відмовити в задоволенні позовної заяви.
Вислухавши заперечення представника відповідача, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким сторони обґрунтовували свої позиції по справі, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 , відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «Дитина війни», що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні (арк.с.6).
Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції, яка діяла станом на 2006-2009 роки), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дійсно дію ст. 6 названого закону було зупинено на 2006 рік згідно Закону України від 20 грудня 2005року № 3235 -1У, але з 02 квітня 2006 року згідно із законом України від 19 січня 2006 року №3367 - 1У дія статті була відновлена у зв'язку з виключення пункту 17 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-1У.
Дійсно п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, дію статті 6 було призупинено та ст.111 вказаного Закону встановлено, що виплата цього підвищення у 2007 році проводиться лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, рішенням Конституційного Суду України №6- рп/2007 від 09 липня 2007 року, положення п.12 ст.71, а також ст.111 Закону України „Про державний бюджет України” визнані неконституційними, та втратили чинність. Крім того, п.5 та п. 6 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України передбачає, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно закону №107 -1У від 28 грудня 2007 року з 01 січня 2008 року в редакцію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, але згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008, зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України від 28 грудня 2007 року №107 -1У , визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких підстав, суд вважає, що бездіяльність відповідача, яка знайшла своє відображення в тому, що він не здійснив перерахунок та виплати позивачу щомісячної набавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, згідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в період з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року (включно), з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року (включно) та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року(включно)є протиправною, тобто такою, що не відповідає вимогам вказаних законів.
Посилання представника відповідача на те, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, а тому не можна його застосовувати при визначенні розміру надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, суд не може прийняти до уваги, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком в Україні визначається виключно Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, що прямо зазначено в ч.2 ст. 5 цього Закону і саме з цього розміру необхідно виходити при визначення 30 % надбавки,
так як Закон України „Про соціальний захист дітей війни” не містить посилання на будь-який інший порядок обчислення мінімальної пенсії за віком або його розмір, крім того, такого визначення позивач і не вимагає.
Прийняття до уваги твердження представника відповідача призвело б до звуженню обсягу прав позивача гарантованих Конституцією, та порушенню вимоги ч.4 ст. 9 КАС України якою передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Заперечення відповідача стосовно відсутності на законодавчому рівні механізму, згідно з яким можливо було визначити величину мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «Дитина війни», суд не бере до уваги, оскільки зазначене не звільняє суб’єкта владних повноважень в особі Управління пенсійного фонду України в місті Павлоград Дніпропетровської області діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Таким чином, після прийняття рішення Конституційного Суду України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачці у розмірах, передбачених законом, але не виконав цього, тому слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплаті позивачці щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року (включно), з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року (включно) та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року(включно) та зобов'язати Управління пенсійного фонду України в місті Павлоград Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплатити пенсію Дорошеву Ю.П. з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за за період з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року (включно), з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року (включно) та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року(включно).
В іншій частині позову слід відмовити за безпідставністю
За період з 01 січня 2009 р. по 01 квітня 2009року відповідач нарахував та виплатив позивачу державну соціальну допомогу відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , тому і в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Не має підстав також для задоволення позову в частині індексації недоплаченої надбавки з 01 січня 2006 року до дня виплати, оскільки це не передбачено Законом України „Про соціальний захист дітей війни”.
Суд згідно діючого закону не має підстав для обговорення порядку розрахунку підвищення пенсії та його розміру, так як ці дії є компетенцією органів пенсійного фонду України. .
Суд вважає за можливе відновити позивачу пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки про ці порушення йому стало відомо тільки після висвітлення рішень Конституційного Суду України у засобах масової інформації.
В ідповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України, я кщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, таким чином, на користь позивача суд стягує судові витрати у сумі 03грн 40 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 152 Конституції України, ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, Рішенням Конституційного Суду України №6- рп/2007 від 09 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2007 року, ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Законом України 19 січня 2006року № 3367-1У, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 69, 94, 104, 159, 160, 163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Відновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровської області щодо не здійснення перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в період з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року (включно), з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року (включно) та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року(включно).
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року (включно), з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року (включно) та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року(включно) з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни
Стягнути з бюджету м. Павлограда Дніпропетровської області р/р 31412537700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ МФО 805012 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 03грн 40коп.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Н. Литвиненко