21.05.10 ,

Апеляційний суд Херсонської області

м. Херсон, вул. 295 Херсонської стрілецької дивізії, 1а, 73000, (0552) 45-47-78

Справа №22ц-2017/2010 р.

Категорія 20 Головуючий в І інстанції

ОСОБА_1

Доповідач: Францішко В.Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року травня місяця 21 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Францішка В.Й.

Суддів: Лободзінського С.В.

ОСОБА_2

при секретарі: Булах Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні адміністративну справу за

апеляційною скаргою

управління Пенсійного фонду України в Чаплинському районі Херсонської області (далі - управління Пенсійного фонду) на постанову Чаплинського районного суду Херсонської області від 30 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Чаплинському районі Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як «Дітям війни»,

встановила:

У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду в якому просила зобов’язати нарахувати на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки.

Постановою Чаплинського районного суду Херсонської області від 30 червня 2009 року позов задоволено повністю.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду провести підвищення пенсії за 2006-2008 роки відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та відсутність коштів для забезпечення виплат, просило скасувати постанову та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитина війни. Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що суд не може застосовувати ст. 110 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік, п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та підпункт 2 І п. 41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р„ а керується Конституцією України як актом прямої дії.

Проте такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак, п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України від 19.01.2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 цього Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року не приймалось рішень на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Отже, пільги р дітей війни, передбачені ст. 6 Закону України від 18.11.2004 року безпосередньо у 2006 році запроваджено не було. Таким чином у 2006 р. у відповідача не було підстав здійснювати перерахунок підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року на 2007 рік було зупинено із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 р. за № 6-рп-2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону від 18.11.2004 року із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.

Законом України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було змінено редакцію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, що обмежило соціальні гарантії громадян цієї категорії.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. за № 10-рп-2008 зміни, внесені підпунктом 2 п. 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р., щодо розмірів підвищення пенси дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», мають діти війни за 2007 р. - з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р„ за 2008 р. - з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд не звернув уваги на зупинення дії вищевказаних законів України, що призвело до неправильного вирішення спору по суті заявлених вимог. За таких обставин постанова підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами адміністративного судочинства обґрунтовано прийшов до висновку про те, що управління Пенсійного фонду, як орган якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них , повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак управління Пенсійного фонду у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги судом, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Керуючись ст.ст. 301, 303/304, п.2ч,1 ст. 307, ст. ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чаплинському районі Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Чаплинського районного суду Херсонської області від 30 червня 2009 року в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Чаплинському районі Херсонської області провести підвищення пенсії ОСОБА_3 за 2006 рік та за періоди з 01 січня 2007 року до 08 липня 2007 року і з 01 січня 2008 року до 21 травня 2008 р., відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні в цій частині позовних вимог.

В решті постанову суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набуття ним законної сили.

Головуючий:

Судді: