Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 -5494 / 2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Куценко О.О.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.,
суддів: Сапун О.А.,
ОСОБА_2,
при секретарі: Свинаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 20 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 20 грудня 2010 року о 09 годині 40 хвилин ОСОБА_4, який керував автомобілем марки Опель державний номерний знак НОМЕР_1, на перехресті автошляхів вулиць Пушкіна - Суворова в смт. Якимівка Якимівського району Запорізької області, рухаючись по другорядній дорогі, не вибрав безпечну швидкість руху, не надав перевагу у русі його автомобілю марки Рено державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода та був пошкоджений належний йому автомобіль.
ОСОБА_4 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп’яніння, чим порушив пункти 2.5,16.11 Правил дорожнього руху України.
06 січня 2011 року постановою Якимівського районного суду за № 3-3/2011 ОСОБА_4 було визнано винним у скоєні ДТП та притягнено до адміністративної відповідальності. За статтею 124 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. в дохід держави; за частиною І статті 130 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді 40 годин громадських робіт.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль визнано фізично знищеним. Страхове відшкодування спричиненої знищенням автомобіля матеріальної шкоди виплатило ВАТ СК «Оранта-Січ» в розмірі 24 980 грн. 59 коп.
Крім того, при оформленні документів за допомогою до фахівця, оскільки необізнаний у цих питаннях та боявся припуститися помилок. За надані послуги фахівця ним сплачено 500 грн., однак вказана сума страховою компанією не відшкодовується.
Внаслідок знищення належного йому транспортного засобу він зазнав моральних страждань, оскільки нервував з цього приводу. До лікарів не звертався, медичну допомогу надавала дружина. Неможливість використовувати автомобіль призвела до порушення нормального ритму життя, так як він проживає у віддаленні від районного центру і відсутність транспортного засобу позбавила його можливості оперативно вирішувати побутові потреби. Моральну шкоду оцінює у 10 000 грн.
В добровільному порядку ОСОБА_4 відшкодувати йому спричинену матеріальну та моральну шкоду відмовляється. Просив позов задовольнити. Стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди 500 грн., у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., а також судові витрати.
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 20 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду наданим доказам, просить рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 20 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
В судове засідання апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_4 не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 21 жовтня 2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, подав письмові заперечення на апеляційну скаргу та просив справу розглядати у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не надано доказів, які б свідчили про спричинення йому внаслідок пошкодження автомобіля моральної шкоди. Крім того, на думку суду, позов про відшкодування моральної шкоди необхідно пред’являти також і до страхової компанії, яка на підставі пункту 22.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов’язана відповідати перед потерпілим за спричинення йому моральної шкоди. Оскільки позов заявлено тільки до ОСОБА_4, позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Вказаний висновок не відповідає фактичним обставинам справи, вимогам закону.
Судом з’ясовано і не оспорюється сторонами, що 20 грудня 2010 року о 09 годині 40 хвилин з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем марки Опель державний номерний знак НОМЕР_1 та не вибрав безпечну швидкість руху, не надав перевагу у русі автомобілю марки Рено державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі, сталася дорожньо-транспортна пригода і був пошкоджений автомобіль позивача.
ОСОБА_4 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп’яніння, чим порушив пункти 2.5,16.11 Правил дорожнього руху України.
06 січня 2011 року постановою Якимівського районного суду за № 3-3/2011 ОСОБА_4 було визнано винним у скоєні ДТП та притягнено до адміністративної відповідальності. За статтею 124 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. в доход держави; за частиною І статті 130 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді 40 годин громадських робіт.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний ОСОБА_3 автомобіль визнано фізично знищеним ( а. с. 13-17 ).
Статтею 22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3,4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною другою вказаної статті передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач на підставі пункту 3 частини 2 статті 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача та призвела до втрати транспортного засобу, зазнав моральних страждань, нервував з цього приводу. По причині знищення автомобіля порушився звичайний уклад життя ОСОБА_3, оскільки він проживає у віддаленні від районного центру і відсутність транспортного засобу позбавила його можливості оперативно вирішувати побутові потреби.
Частиною 3 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, ступінь моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок втрати автомобіля, а також відповідно до положень пункту 3 частини 2 статті 23 ЦК України, статті 22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», колегія суддів приходить до висновку, що вимоги щодо відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково у розмірі 2 500 грн. і стягнути їх з ОСОБА_4, як з винної у ДТП особи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є особою похилого віку, тому для уникнення помилок при оформленні документів після дорожньо-транспортної пригоди змушений був звернутися за юридичною допомогою до фахівця. Вартість юридичних послуг згідно договору № 1 від 10 січня 2011 року коштувала позивачеві 500 грн. ( а. с. 22-23 ). Тому вказані витрати також підлягають відшкодуванню відповідачем.
Оскільки при вирішенні позову суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і це призвело до неправильного вирішення спору, рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 20 вересня 2011 року необхідно скасувати на підставі пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України та ухвалити нове рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 20 вересня 2011 року по цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 500 грн., у відшкодування моральної шкоди 2 500 грн., витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 240 грн. та по оплаті судового збору в розмірі 89 грн. 25 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: