Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 4512 / 11 Головуючий у 1 інстанції: Куценко О.О.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2011року м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
Головуючого: Пільщик Л.В.,
суддів : Краснокутської О.М.,
ОСОБА_1,
при секретарі Свинаренко О.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Якимівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, треті особи: КП «Якимівське БТІ», ОСОБА_3, про визнання права власності та зобов’язання здійснити державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, -
ВСТАНОВИЛА:
20 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, треті особи: КП «Якимівське БТІ», ОСОБА_3, про визнання права власності та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Зазначала, що 28 травня 2003 року між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_3 укладено строком на 49 років договір оренди земельної ділянки розміром 0,33 га, розташованої по вулиці Санаторній-48 в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, під розміщення котеджів для лікування та відпочинку. На вказаній земельній ділянці вона за власні кошти самовільно збудувала об'єкт незавершеного будівництва літера А-5. Усі роботи з будівництва вищевказаного об'єкту виконані без потрібного дозволу, що суперечить статті 30 Закону України «Про основи містобудування". Вартість понесених нею витрат на будівництво дорівнює 30 000 грн.
В зв'язку з вищевикладеним просила суд визнати за нею право власності на об'єкт незавершеного будівництва літера А-5 площею 199.3 кв.м., який розташований по вулиці Санаторній-48 у смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області. Зобов'язати КП «Якимівське БТІ» зареєструвати за нею право власності на вказаний об'єкт незавершеного будівництва.
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2010 року позов задоволено.
За ОСОБА_2 визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва літера А-5 площею 199.3 кв.м., який розташований по вул. Санаторній-48 в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області.
Зобов'язано КП «Якимівське БТІ» зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на об'єкт незавершеного будівництва, літера А-5, площею 199.3 кв.м., розташований по вул. Санаторній-48 в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області.
В апеляційній скарзі прокурор Якимівського району Запорізької області, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Застосувати поворот виконання зазначеного рішення шляхом зобов'язання
КП «Якимівське БТІ» скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на об’єкт незавершеного будівництва літера А-5, площею 199,3 кв.м., що розташований вул. Санаторній-48 в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи представника апелянта, заперечення представника ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно до вимог статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Згідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на об’єкт незавершеного будівництва площею 199,3 кв.м, суд першої інстанції виходив з того, що вони визнаються відповідачем та не суперечать закону, не порушують права і інтереси інших осіб.
Однак вказаний висновок спростовується матеріалами справи.
З наданих документів вбачається, що 28 травня 2003 року між орендодавцем Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та орендарем ОСОБА_3 укладено строком на 49 років договір оренди земельної ділянки розміром 0,33 га, розташованої по вулиці Санаторній-48 в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області на території санаторію «Кирилівка», під розміщення котеджів для лікування та відпочинку. Договір 28 травня 2003 року посвідчений нотаріально, зареєстрований в реєстрі за № 715 і зареєстрований в Якимівському районному відділі земельних ресурсів за № 13. За умовами пунктів 4.1,4.2 вказаного договору орендар має право самостійно господарювати на землі, зводити житлові, виробничі та інші будівлі та споруд за погодженням з орендодавцем; не укладати договори суборенди без письмового дозволу орендодавця ( а. с. 7-12 ).
На вказаній земельній ділянці ОСОБА_2, яка не перебуває у договірних відносинах з Кирилівською селищною радою та не отримувала земельну ділянку у користування, збудувала об'єкт незавершеного будівництва літер А-5 площею 199,3 кв.м. Усі роботи з будівництва вищевказаного об'єкту виконані без потрібного дозволу та проектної документації, що суперечить статті 30 Закону України «Про основи містобудування".
Таким чином, відповідно до частин 1,2 статті 376 ЦК України зведений позивачкою об’єкт являється самочинним будівництвом, оскільки збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу та затвердженого проекту.
20 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області про визнання за нею права власності та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності на незавершене будівництвом нерухоме майно.
З листа Кирилівської селищної ради Якитмівського району Запорізької області №1056 від 20 грудня 2010 року вбачається, що селищний голова просив вирішити спір у відсутності представника ради на підставі наданих документів ( а. с. 25 ).
Статтею 328 ЦК України ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно частин 2,3 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо ) виникає з моменту завершення будівництва. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
При вирішенні спору суд першої інстанції не врахував, що норма частини 4 статті 331 ЦК України, за якою суд мав повноваження визнавати за особою право власності на недобудоване нерухоме майно, виключена на підставі Закону України № 3201-IV від 15 грудня 2005 року, та на час розгляду справи питання оформлення права власності на новостворене чи перероблене нерухоме майно, що потребує прийняття його до експлуатації та відповідної державної реєстрації, належало виключно до компетенції органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Відповідно до п. 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Встановивши, що спірний об’єкт є самочинним будівництвом та будівництвом незавершений, до експлуатації не прийнятий, в установленому порядку не зареєстрований, зведений на земельній ділянці, яка під забудоване нерухоме майно у встановленому порядку не надавалося, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на самочинно збудоване нерухоме майно під літерою А-5 площею 199,3 кв.м, який розташований по вул. Санаторній у смт. Кирилівка, на яке вона за законом не набуває права власності.
Оскільки при вирішенні позову ОСОБА_2 неправильно застосовані норми матеріального закону, рішення суду відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.п. 1,4 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Прокурора Якимівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно – будівельного контролю в Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2010 року по цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, треті особи Комунальне підприємство «Якимівське БТІ», ОСОБА_3, про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва під літерою А-5 площею 199,3 кв. м, який розташований в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Санаторній-48, та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності вказаного об’єкта за ОСОБА_2
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
Головуючий:
Судді: