Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 ц – 3964/ 11 Головуючий у 1 інстанції:Ворожбянов А. М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Краснокутської О.М.,

ОСОБА_1

при секретарі: Свинаренко О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_2 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 31 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, поділ майна і визнання права власності на ? частину жилого будинку, -

В С Т А Н О В И Л А:

03 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком.

В обґрунтування позову зазначала, що з 1999 року перебувала з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 21 січня 2003 року. Після розірвання шлюбу, 10 вересня 2003 року, вона придбала житловий будинок № 14, що розташований по вулиці Молодіжній в с. Старобогданівка Михайлівського району Запорізької області.

Оскільки відповідач без її згоди вселився у вказаний будинок і відмовляється його звільняти, вона у 2008 році для вирішення питання щодо примусового виселення ОСОБА_3 звернулась до прокуратури Михайлівського району Запорізької області, де їй було роз’яснено право звернутись до суду з відповідним позовом.

Посилаючись на викладене, а також враховуючи, що відповідач до теперішнього часу продовжує незаконно займати будинок, чим створює їй перешкоди у користуванні власністю, просила позов задовольнити. Зобов’язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди у користуванні будинком № 14, який розташований по вул. Молодіжній у с. Старобогданівка Михайлівського району Запорізької області, та виселити його із вказаного будинку без надання іншого житлового приміщення.

17 березня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, який в подальшому уточнював, про встановлення факту проживання однією сім’єю з ОСОБА_2 без шлюбу та визнання за ним права власності на ? частину спірного будинку. Зазначав, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 у 2003 році, вони фактично продовжували проживати однією сім’єю, вести спільне господарство і мали спільний бюджет до квітня 2007 року.

У період перебування у фактичних шлюбних відносинах вони за спільні кошти придбали будинок № 14 по вул. Молодіжній в с. Старобогданівка Михайлівського району Запорізької області, де стали проживати разом і за спільні кошти розпочали капітальний ремонт. Право власності на будинок зареєстровано за ОСОБА_2

Посилаючись на вказані обставини, просив суд встановити факт проживання однією сім’єю його та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без шлюбу з 21 січня 2003 року по квітень 2007 року. Поділити майно, набуте ними за час спільного проживання, визнавши за ним право власності на ? частину житлового будинку № 14, що розташований по вулиці Молодіжній в с. Старобогданівка Михайлівського району Запорізької області, а також сягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 31 травня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім’єю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з 21 січня 2003 року по квітень 2007 року як чоловіка та жінки без шлюбу.

Поділено майно, набуте ними за час проживання однією сім’єю, визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку № 14, розташованого по вул. Молодіжній в с. Старобогданівка Михайлівського району Запорізької області.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати: державне мито в сумі 258 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 150 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та наданим доказам, допущені порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 31 травня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, заперечення ОСОБА_3 і його представника, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_2 і задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що сторони після розірвання шлюбу 21 січня 2003 року продовжували проживати однією сім’єю до квітня 2007 року як чоловік і жінка без шлюбу, тому придбаний 10 вересня 2003 року і оформлений на ім’я ОСОБА_2 жилий будинок № 14 по вул. Молодіжній у с. Старобогданівка Михайлівського району Запорізької області на підставі статей 60,74 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності.

Однак з таким висновком погодитися не може, оскільки його зроблено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України), норми Сімейного кодексу України застосовуються до відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.

Судом з’ясовано, що у період з 07 травня 1999 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Фактично проживали та були зареєстровані у батьків відповідача у будинку № 10 по вул. Молодіжній у с. Старобогданівка Михайлівського району Запорізької області. Шлюб між подружжям розірвано 21 січня 2003 року, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 03 ( а. с. 4-5 ).

Після розлучення, 10 вересня 2003 року, ОСОБА_2 за 5 000 грн. придбала жилий будинок № 14 по вул. Молодіжній у селі Старобогданівка Михайлівського району Запорізької області. Це підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ( а. с. 6-7 ).

За таких обставин суд першої інстанції, задовольняючи вимоги ОСОБА_3 про визнання придбаного 10 вересня 2003 року жилого будинку спільною сумісною власністю сторін, помилково застосував норми Сімейного кодексу України.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, зокрема, статті 17 Закону України «Про власність», майно, набуте внаслідок спільної праці особами, які перебували у фактичних шлюбних відносинах і жили однією сім'єю, є їхньою спільною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Якщо така угода не укладалася, розмір часток сторін  визначається у відповідності з поданими ними доказами про ступінь їх участі у придбанні майна.

Оскільки на момент купівлі ОСОБА_2 спірного будинку сторони в зареєстрованому шлюбі не перебували, то виходячи зі змісту наведеної норми права і з урахуванням вимог статей 10,60 ЦПК України, ОСОБА_3 зобов’язаний був довести, надавши докази відповідно до положень статей 58,59 ЦПК України, що спільна сумісна власність – будинок № 14 по вулиці Молодіжній у с. Старобогданівка - створена у тому числі і за його кошти та за рахунок його участі.

У порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суд на зазначене уваги не звернув, а, задовольняючи зустрічний позов, виходив лише із того, що на час купівлі будинку сторони знаходилися у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім’єю, що, на думку суду, було достатнім для визнання придбаного ОСОБА_2 нерухомого майна спільною сумісною власністю сторін та визнання за ОСОБА_3В права власності на ? частину будинку.

Між тим, будь-яких достовірних доказів, які б свідчили, що ОСОБА_3 перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 з 21 січня 2003 року по 2007 рік та за домовленістю з позивачкою про створення спільної власності вносив особисті кошти для придбання та ремонту жилого будинку № 14, розташованого по вул. Молодіжній у селі Старобогданівка Михайлівського району Запорізької області, в ході вирішення спору надано не було.

За таких обставин суд першої інстанції не мав підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на ? частину жилого будинку.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Так як придбаний ОСОБА_2 жилий будинок № 14 по вул. Молодіжній у селі Старобогданівка є її особистою власністю, однак вона позбавлена можливості ним користуватися по причині незаконного проживання в ньому ОСОБА_3, колегія суддів приходить до висновку, що її порушене право підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні майном та виселення відповідача.

Оскільки при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального закону, а також допущені порушення норм процесуального права і це призвело до неправильного вирішення спору, рішення суду першої інстанції відповідно до статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог ОСОБА_2 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 31 травня 2011 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_3 з жилого будинку № 14, який розташований по вул. Молодіжній у селі Старобогданівка Михайлівського району Запорізької області.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 08 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, поділ майна та визнання права власності на ? частину жилого будинку № 14, розташованого по вул. Молодіжній у с. Старобогданівка Михайлівського району Запорізької області, залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте вона може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: