Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4014 /11 р. Головуючий у 1 інстанції: Калюжна В.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.,

суддів: Сапун О.А.,

ОСОБА_2,

при секретарі Свинаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

04 березня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01 червня 2010 року відповідач позичив у нього 237 753 грн. строком до 01 вересня 2010 року. На момент укладання угоди сума була еквівалентна 30 000 доларів США по курсу НБУ. 01 червня 2010 року було оформлено відповідний договір позики і складено розписку. Згідно п. 3 укладеного між сторонами договору позики, у випадку прострочення повернення позики позичальник, виплачує позикодавцеві штраф в розмірі 1 % від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.

Оскільки ОСОБА_3 зобов’язання за договором не виконав, борг не повернув, просив стягнути з нього борг 237 653 грн. та штраф 430 332 грн. 93 коп.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просив суд на підставі ст. ст. 625, 1046 -1050 ЦК України стягнути з відповідача на його користь: суму боргу за договором позики у розмірі 237 753 грн.; один відсоток від суми боргу за прострочу повернення суми позики станом на 16 травня 2011 року у розмірі 613 402 грн. 74 коп., всього 851 155 грн. 74 коп. Також просив стягнути витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн., витрати по оплаті судового збору – 1700 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики у розмірі 237 753 грн., суму штрафу у розмірі 613 402 грн. 74 коп., витрати по оплаті судового збору в сумі 1 700 грн., по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., всього 852 975 грн. 74 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2011 року скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи ОСОБА_3, який в судовому засіданні апеляційного суду визнав позов частково на суму 505 260 грн., пояснення представника ОСОБА_4 за довіреністю – ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статей 1046,1047 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому грошової суми.

З матеріалів справи вбачається, що за договором позики від 01 червня 2010 року ОСОБА_4 надав ОСОБА_3 в борг до 01 вересня 2010 року 237 753 грн. ( еквівалент 30 000 доларів США ). Вказані обставини підтверджуються письмовими договором займу та розпискою відповідача ( а. с. 6-8,30-31 ).

При розгляді справи ОСОБА_3 підтвердив факт підписання договору та написання розписки, проте заперечував факт отримання ним від позивача грошових коштів. З цих підстав просив в позові ОСОБА_4 відмовити.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особам , які беруть участь у справі.

За змістом статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до правил статті 59 ЦПК України про допустимість доказів, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги надані по справі докази, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_3 на користь позивача 237 753 грн. боргу за договором позики. В цій частині судове рішення відповідає вимогам закону.

Стягуючи з відповідача 613 402 грн. 74 коп., суд виходи з того, що сторони у пункті 3 договору позики передбачили сплату штрафу в розмірі 1% від суми простроченого зобов’язання за кожен день прострочення ( а. с. 6 ).

Згідно статті 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, при триманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Таким чином, за своєю правовою природою передбачений у п. 3 договору штраф є неустойкою, тобто видом забезпечення виконання зобов’язання.

Оскільки встановлено порушення ОСОБА_3 зобов’язання, ОСОБА_4 має право на отримання штрафу, передбаченого п. 3 договору. Однак при його визначенні в грошовому виразі необхідно врахувати наступне.

Відповідно до положення статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість .

У відповідності до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з загальних положень цивільного законодавства про відповідальність та про забезпечення виконання зобов’язання, санкція у вигляді штрафу спрямовується на забезпечення виконання боржником своїх зобов’язань по поверненню позики. Розмір санкції в грошовому виразі має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Враховуючи зазначенні обставини, вочевидь не співмірність між передбаченою санкцією і порушенням зобов’язання, керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, а також враховуючи думку сторін, які досягли згоди щодо загальної суми боргу, яку слід сплатити ОСОБА_3, колегія суддів приходить до висновку, що штраф необхідно обмежити розміром в 267 507 грн. Це забезпечить задоволення інтересів позикодавця і водночас не порушить баланс між інтересами позикодавця і позичальника.

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2011 року змінити.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики у розмірі 237 753 грн., неустойку в сумі 267 507 грн., всього 505 260 грн.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: