Апеляційний суд Чернівецької області

м. Чернівці, вул. Емінеску, 4, 58002, (0372) 55-34-03

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 року м. Чернівці

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого - судді Чупікової В.В.

суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину та зміну розміру аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2012 року,-

встановила:

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину в сумі 11990, 50 грн. та зміну розміру аліментів до 800 грн. щомісячно. Посилалася на те, що з від шлюбу з відповідачем має сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 27.06.2006 року стягнуто з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 200,00 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття. В даний час син є підліттком, потребує постійного нормального харчування, одягу, догляду. На утримання дитини потрібно не менше як 1600 гривень на місяць, сама вона не здатна в повній мірі цього забезпечити. Також зазначає, що у зв'язку із тим, що їхній син став студентом денної форми навчання Чернігівського радіомеханічного технікуму, вона змушена нести додаткові витрати на утримання дитини. За 3 роки 10 місяців на навчання дитини їй потрібно сплатити 23981,00 гривень. Вважає, що належна до сплати відповідачем сума додаткових витрат на дитину за весь термін навчання повинна складати 11990,50 гривень, оскільки розмір участі батьків у додаткових витратах на дитину має бути рівний

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2012 року у задоволені позовних вимогах ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину та зміну розміру аліментів-відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_4 просить скасувати рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 26.04.2012 року та задовольнити її позовні вимоги, судові витрати понесені нею покласти на відповідача.

Апелянт посилається на порушення норм матеріального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні апеляційної інбстанції відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Пояснив, що з червня 2006 року його матеріальний стан погіршився, він захворів, втратив роботу, має непрацездатну матір ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За матеріалами справи встановлено, що сторони у даній справі є батьками неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.5.6). Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 27.06.2006 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 200,00 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття(а.с.7).

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бут згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

З ксерокопії трудової книжки відповідача, довідки вуличного комітету від 19.04.2012 року, довідки міської клінічної лікарні №4, які долучені до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції на заперечення доводів апеляційної скарги, вбачається, що як на час ухвалення судом першої інстанції рішення про стягнення аліментів в розмірі 200 грн. щомісячно, так і на час звернення позивачки до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, відповідач ОСОБА_3 не працював, має непрацездатну матір - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Починаючи з 2007 року останній хворіє та через хворобу йому рекомендовано обмеження фізичного навантаження на нижні кінцівки.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивачка належними та допустимими доказами не довела, що змінився її матеріальний, сімейний стан, як одержувача аліментів, або змінився матеріальний та сімейний стан відповідача, як платника аліментів, які б дали підстави для збільшення розміру аліментів до 800 грн. в місяць. Висновки суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог в цій частині є правильними, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідно до ст.6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

По справі встановлено, що син ОСОБА_5 досягне повноліття 26.09.2013 року (а.с.5). Він навчається в Чернігівському радіомеханічному технікумі, навчання платне, термін навчання - три роки. За навчання протягом 2011-2012 навчального року позивачка зобов'язувалася сплатити та сплатила 5428 грн. За навчання протягом 2012 - 2013 навчального року позивачка повинна сплатити 5802 грн. (а. с. 9-11).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_4 підлягає стягненню 1/2 частина витрат на навчання сина ОСОБА_5О протягом 2011-2012 навчального року та протягом 2012-2013 навчального року в сумі 5615 грн. ( (5428 грн. + 5802 грн.):

2).

Рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину постановлене з порушенням норм матеріального права, а тому відповідно до п.4 ч.І ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в цій частині

На підставі ст.ст. 6, 185, 192 СК України та керуючись ст.ст.209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення додаткових витрат на дитину скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: м. Чернівці, вул. ак. Курчатова, буд.22 кв.1, не працює, на користь ОСОБА_4 додаткові витрати на дитину в сумі 5615 (п'ять тисяч шістсот п'ятнадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 214(двісті чотирнадцять) грн. 60 (шістдесят) коп.

В решті рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: