Апеляційний суд Чернівецької області
м. Чернівці, вул. Емінеску, 4, 58002, (0372) 55-34-03
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2012 року м. Чернівці
Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого-судці ОСОБА_1 судців: Перепелюк І.Б., Яремка В.В. секретар Скрипник С.В.
за участю представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Чернівецької області, ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, заборону вчинення дій, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 квітня 2012 року в частині,-
встановила:
В листопаді 2011 року позивач ОСОБА_4 звернувся в суд першої інстанції з позовом про відшкодування моральної шкоди, в якому просив:
визнати незаконними дій ОСОБА_3 по стеженню за його приватним будинком та фотографуванню території його приватного будинку,
стягнути на його користь з Чернівецької обласної прокуратури та ОСОБА_3 в солідарному порядку моральну шкоду в розмірі 50000 (п'ятдесяти тисяч) грн.,
заборонити ОСОБА_3 в подальшому стежити за ОСОБА_4, за його сім'єю - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за територією господарства за адресою: Чернівецька область, м. Глибока, провулок І.Бойка, 10.
Посилався на те, що у зв'язку з його роботою в державній податковій службі України ОСОБА_3 написав на нього ряд скарг. Дані скарги не знайшли свого підтвердження, про що свідчать постави про відмову в порушенні кримінальної справи. Зазначав, що ОСОБА_3 веде систематичне спостереження за його приватним життям, користуючись тим, що є сусідом. Наслідком спостереження є чисельні скарги до правоохоронних органів. Вказує, він та члени його родини що не можуть жити повноправним життям, оскільки все що відбувається на подвір'ї їхнього помешкання відповідач трактує як злочин.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 квітня 2012 року позов ОСОБА_4 до прокуратури Чернівецької області, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Дії ОСОБА_3 по стеженню за приватним будинком ОСОБА_4 та фотографуванню території приватного будинку - визнано незаконними.
Стягнуто на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_8 в солідарному порядку суму моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
Заборонено ОСОБА_3 в подальшому стежити за ОСОБА_4, за його сім'єю -ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за територією господарства за адресою: Чернівецька область, м. Глибока, пров. І.Бойка, 10.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення Першотравневого районного суд м. Чернівці від 12 квітня 2012 року та ухвалити нове яким у задоволені позову ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі., відшкодувати збитки, завдані при сплаті судового збору у розмірі 94 (дев'яносто чотири) грн.. за рахунок позивача ОСОБА_4
Апелянт вважає що, суд першої інстанції прийняв дане рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно дослідив обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу відповідача відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт пояснив, що не слідкував ні за позивачем, ні за членами його родини, не фотографував позивача або членів його родини. Зробив тільки дві фотографії по завданню працівників податкової міліції, на яких був зображений службовий автомобіль, який використовувався позивачем в особистих цілях незаконно За-завданням останніх через вікна своєї квартири склав щоденний розклад приїзду позивача додому на службовому автомобілі та його виїзду з дому.
Представник позивача ОСОБА_10 просить апеляційну скаргу відхилити з підстав її необґрунтованості та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 32 Конституції, ст.ст.301, 302 ЦК України, з підстав яких заявлені вимоги позивача, фізична особа має право на особисте життя та збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускається, крім випадків, визначених законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 року у справі №1-9) 2012 визначено, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:
-інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;
-збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 працює в органах Державної податкової служби України. Його дружині ОСОБА_5 належить на праві власності будинок №10 по вул. Бойко І. в смт. Глибока. Позивач та його дружина мають на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7І.(а.с.25-27).
Судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ухваленими за результатами розгляду інших справ, у яких брали участь позивач та відповідач, встановлено, що відповідач ОСОБА_3 починаючи з 2007 року звертався до різних органів державної влади з приводу порушень його трудових прав, звертався зі скаргами на дії позивача, як посадової особи, викладаючи при цьому особисті суб'єктивні погляди на його діяльність, що не давало суду підстав для притягнення останнього До цивільно - правової відповідальності(а.с.39-54).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 року №848 «Про впорядкування використання легкових авто для поїздок, пов'язаних із службовою діяльністю посадових осіб» визначено, що з метою економного витрачання бюджетних коштів обслуговування легкових автомобілів посадових осіб установ та організацій, які утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету здійснюється у межах установлених лімітів та асигнувань, передбачених у їх кошторисах; легкові автомобілі повинні використовуватися виключно для поїздок, пов'язаних із службовою діяльністю.
З постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, з письмового пояснення відповідача ОСОБА_3 на адресу ОВО ВВБ при ДПА в Чернівецькій області та додатками до нього(а.с.8-20) вбачається, що відповідач збирав інформацію щодо використання позивачем, як посадовою особою, службових автомобілів в особистих цілях. Така інформація відповідно до ст.ст.11, 21 Закону України «Про інформацію» не відноситься до конфіденційної інформації.
Належними та допустимими доказами позивач не довів, що відповідач стежив за його особистим життям та особистим життям членів його сім'ї, збирав, зберігав, використовував чи поширював інформацію щодо його неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_7, та його дружини - ОСОБА_5, щодо території будинку.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позивач ОСОБА_4 займає державну посаду, а тому є публічною особою і повинен усвідомлювати, що особливий статус, який він має у суспільстві у більшості випадків з власної ж волі, автоматично збільшує рівень тиску на його приватність.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що за час перебування позивача на різних посадах в органах Державної податкової служби України відповідач ОСОБА_11; Г.Г., написав ряд скарг на позивача, як на посадову особу ДІЛ, але прийшов до помилкового висновку про неправомірність дій відповідача та про заподіяння цими діями позивачу моральної шкоди на суму 5000 грн.
Такий висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі та зроблений внаслідок порушення норм матеріального права, що відповідно до п.п.4, 2 ч.І ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового в частині задоволених позовних вимог позивача.
Задовольняючи позовні вимоги щодо захисту права дружини позивача - ОСОБА_5, суд першої інстанції-порушив норми процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, оскільки остання з позовом за захистом свого права не зверталася та не уповноважувала позивача захищати її інтереси.
На підставі ст. 32 Конституції, ст.ст.16, 301, 302 ЦК України, ст.ст. 1*1,21 Закону України «Про інформацію», Резолюцією 1165(1998) ОСОБА_12 Європи та керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 квітня 2012 року скасувати в частині задоволених позовних вимог.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, заборону вчинення дій, відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 квітня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: