h
справа № 2-а-70/09
категорія 2.32
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
при секретарі - Крижанівській О.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до заступника начальника територіального управління Головної автотранспортної інспекції в Житомирській області Іванюка Анатолія Михайловича
про про скасування постанови,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача просить скасувати постанову заступника начальника територіального управління Головної автотранспортної інспекції в Житомирській області про застосування фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн., від 29 серпня 2007 року за №022221, - за безпідставністю мотивуючи тим, що ним, як перевізником, не допущено порушень вимог ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки не орендував даний транспортний засіб, а з водієм трудових відносин немав, вважає помилковим застосування до нього штрафних санкцій.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить скасувати вказану постанову.
Відповідач позов не визнав. Пояснив, що до позивача правомірно було застосовано фінансову санкцію, оскільки на час вчинення правопорушення у водія автобуса були всі документи, крім узгодження з органами ДАЇ та транспортної інспекції. Крім того вказує, що позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд з`ясував наступне.
Державними інспекторами територіального управління Головавтотранспортної інспекції в Житомирській області 22.08.2007 року було проведено перевірку автомобіля марки "Даймлер - Крайслер", державний номер НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено, що у водія під час надання послуг із нерегулярних перевезень пасажирів, на вказаному вище автомобілі, відсутнє узгодження із ДАЇ та Головною автотранспортною інспекцією, про що складено акт № 029816 від 22.08.2007 року. Водій від пояснень відмовився.
На підставі цього акта, заступником начальника ТУ Головної автотранспортної інспекції в Житомирській області Іванюком А.М. прийнято постанову №022221 від 29.08.2007 року про застосування до автоперевізника ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 грн. за порушення частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулює пасажирські перевезення, суд дійшов висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.39 Закону №2344, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Отже, відповідно до вимог зазначеної статті Закону № 2344, ліцензійну картку повинен мати і пред'являти водій автобуса.
Проте, згідно ст.1 Закону №2344 ліцензійна картка транспортного засобу - документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.
Відповідно до п.п. 1.8. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства транспорту України від 18.12.2003 № 136/985, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30.12.2003 за № 1259/8580, на кожен автомобільний транспортний засіб до ліцензій з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) додаються ліцензійні картки на термін дії ліцензії.
Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автомобільного транспортного засобу.
Згідно п.п.1.1. - 1.3., 2.1., 2.2., 2.6. - 2.8., 4.1., 4.2. Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.11.2005 № 803, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2005 за №1487/11767, ліцензійна картка - це документ, який додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) або до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі й видається на кожний автомобільний транспортний засіб.
Ліцензійні картки оформлюються на власні та орендовані транспортні засоби, які допущені до надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів у межах України та відповідних міжнародних перевезень.
Ліцензійна картка міститься у транспортному засобі під час його використання для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Ліцензійні картки оформлюються згідно з документами, які додаються суб'єктом господарювання до заяви про видачу ліцензії, та видаються одночасно з ліцензією.
У разі змін у кількості або складі транспортних засобів, які використовуються для провадження діяльності, відповідно до статті 17 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі.
Позивач в судовому засіданні пояснив, що оформив ліцензійну картку НОМЕР_2 на транспортний засіб "Даймлер - Крайслер" державний номер НОМЕР_1 та всі інші документи необхідні для здійснення пасажирських перевезень, однак не дійшовши згоди з власником вирішив відмовитись від його експлуатації. Договір оренди даного транспортного засобу не укладався. Будь - яких трудових відносин з власником транспортного засобу та водієм ОСОБА_2 позивач не мав. Також позивач зазначив, що ОСОБА_2 не повернув йому документи необхідні для здійснення перевезень зокрема, ліцензійну картку, договори страхування, дорожні листи та ін., пославшись на те, що втратив їх.
Відповідно до п. 4.3 вищевказаного наказу №803 ліцензійні картки втрачають чинність, про що до них уноситься відповідний запис, у разі виключення транспортного засобу із списку власних або орендованих.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, позивач 27.07.07 року звернувся до начальника ТУ Головної автотранспортної інспекції в Житомирській області Свідзінського Л.С. з заявою про виключення з реєстру 3 ліцензійних карток, зокрема і картку серії НОМЕР_2 оформлену на транспортний засіб "Даймлер - Крайслер" державний номер НОМЕР_1, в зв`язку з її втратою.
30.07.2008 року ОСОБА_1 посадовцем ТУ Головної автотранспортної інспекції в Житомирській області була видана довідка НОМЕР_3 за підписом начальника управління про виключення з ліцензійного реєстру ліцензійної картки видану до ліцензії серії НОМЕР_4 на транспортний засіб "Даймлер - Крайслер" державний номер НОМЕР_1.
Отже, факт анулювання ліцензійної картки на транспортний засіб марки "Даймлер - Крайслер" державний номер НОМЕР_1 на момент перевірки ( 22.08.2007р.) та на момент прийняття оскаржуваної постанови (29.08.2007р.) доводиться матеріалами справи. Однак як вбачається, з акту перевірки від 22.08.07 року №029816 водій ОСОБА_2 надав для перевірки всі документи (реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист які начебто втрачені ним), окрім узгодження з органами ДАЇ та транспортної інспекції, обов`язок оформлення якого лежить на перевізнику. В судовому засіданні встановлено, що позивач не оформлював дане узгодження на цей транспортний засіб, оскільки не мав наміру його використовувати в своїй підприємницькій діяльності.
Крім того, слід зазначити, що й при прийнятті постанови відповідачем були порушені права позивача враховуючи наступне.
Відповідно до частини четвертої ст. 60 Закону № 2344, від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Згідно частини дванадцятої ст.6 Закону №2344, державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування (далі - Порядок).
Відповідно до п. 26 Порядку справа про порушення розглядається у присутності або уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Суд дійшов висновку, що СПДОСОБА_1 про час і місце розгляду справи про порушення не повідомлявся, оскільки докази отримання ним повідомлення в матеріалах справи відсутні. Посилання відповідача на те, що 22.08.07р. про розгляд справи був повідомлений ОСОБА_2 не є належним доказом про повідомлення суб`єкта господарювання, оскількиОСОБА_1, не уповноважував ОСОБА_2на представництво його інтересів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що 29.08.09 року в порушення п. 26 Порядку заступник начальника ТУ Головної автотранспортної інспекції в Житомирській області Іванюк А.М. не повідомивши належним чином ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та неврахувавши факт анулювання ліцензійної картки, необгрунтовано прийняв постанову про застосування фінансової санкції.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав доказів обґрунтованості прийнятого рішення про притягнення позивача до відповідальності за порушення ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не суперечать вимогам чинного законодавства є обгрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.
Керуючись Законами України „Автомобільний транспорт", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.11.05 року №803 "Про затвердження Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі", ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд-
постановив:
Позов задовольнити.
Постанову заступника начальника територіального управління Головної автотранспортної інспекції в Житомирській області №022221 від 29.08.07 року про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 - скасувати.
Згідно ст. 254 КАС України, постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко