Ухвала

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           25 березня  2009 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді:                       -Міненкової Н.О.

         - суддів:         -Ларенка В.І.        

                    - Хорошевського О.М.,

при секретарі:             - Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 січня 2009 року    по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 - про визнання договору не укладеним,

                                               ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2008 року  позивач    звернувся у суд з позовом до відповідача ОСОБА_2, який в процесі розгляду справи уточнив та просив визнати договір про забезпечення виконання зобов'язання неустойкою (штрафом), передбачений п.3 договору позики від 04.10.2006 року, який зареєстрований у реєстрі за №1937 та був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, не укладеним та судові витрати  покласти на відповідача.

           В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав,  що між ним та відповідачем 04.10.2006 року був підписаний договір позики, який був посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі. Вказаний договір є  змішаним, оскільки у ньому містяться елементи різних договорів, тобто договору позики та договору забезпечення виконання зобов'язання неустойкою (штрафом). Це пункт 3 договору, який передбачає самостійний договір про забезпечення неустойкою виконання зобов'язання. Однак він вважає, що сторони не досягли згоди про розмір грошової неустойки (штрафу), оскільки відсутня згода сторін у належній письмовій формі про обчислення розміру грошової суми неустойки у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання як того вимагає закон, а тому вважає п.3 договору договором неустойки, який не  укладений.

           Представник відповідача   позов не визнав, посилаючись на те, що вимога про визнання правочину неукладеним не передбачена діючим законодавством України як можливий спосіб захисту прав та інтересів, а тому не може бути вимога позивача задоволена.

           Рішенням  Київського районного суду  м. Харкова від 16 січня 2009  року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору неукладеним відмовлено.  

           В апеляційний скарзі позивач ОСОБА_1  просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального  права та прийняти нове рішення яким задовольнити його позов.

          Наводить ти ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.

          Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

           Відмовляючи в позові про визнання договору не укладеним, суд першої інстанції виходив із того, що  між сторонами 04.10.2006 року був укладений договір  позики, посвідчений нотаріусом. Згідно до п.3 договору за прострочку виконання зобов'язання по поверненню позики позивач повинен сплатити на користь відповідача штраф в розмірі 300 грн. за кожен день прострочки. Вказаний пункт договору є одним з пунктів договору, які обговорювалися сторонами при його підписанні. Вважати цій пункт договору не укладеним немає підстав, передбачених законом.

           Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним доказам, вимогам ст.ст. 10, 57, 58, 59, 60, 213 ЦПК України,  ст.ст. 626, 638 ЦК України.

           Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, посвідчений нотаріусом (а.с.6).

            Згідно п. 3 вказаного договору, за прострочку  виконання зобов'язання по поверненню позики позичальник повинен сплатити на користь позикодавця штраф в розмірі 300 грн. за кожен день прострочки.

            Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

            Сторони засвідчили свою згоду щодо всіх істотних умов договору шляхом підписання договору. Пункт 3 вищевказаного договору є одним з пунктів договору, які обговорювалися сторонами при його підписанні. Про це не заперечував позивач ні в судовому засіданні суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції.

              Твердження позивача про те, що пункт 3 вказаного договору за змістом передбачає самостійний договір та повинен укладатися окремо - є помилковим.  

             А тому підстав для задоволення позову судова колегія не вбачає.

             У зв'язку з вищевикладеним, судова колегія вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

             Доводи позивача викладені в апеляційній скарзі  були предметом розгляду суду першої інстанції, та їм дана належна оцінка.

              Висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

              Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

                 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

                Рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 січня 2009 року - залишити без змін.

               Ухвала набирає  законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

                Головуючий:

                Судді: