Справа № 22-ц -2019\2009р.                                                                                                                                    Головуючий 1 інст. Марченко А.М.

Категорія:                                                                                                                                                                                            доповідач  Ларенок В.І.                                                                     

відшкодування шкоди.   

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 травня 2009 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області  в складі:

головуючого     -     судді Міненкової Н.О.

суддів                -               Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,

при секретарі    -               Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

          за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

        на рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 січня 2009 року по цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, Московська районна в м. Харкові рада, Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» - про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири, -

встановила:

У червні 2008 року ОСОБА_1  звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення 11 818 грн., посилаючись на те, що він проживає у АДРЕСА_1, з вини відповідача, який мешкає поверхом вище,  була тричі  залита квартира, в якій він проживає ( 11.01.2006 року, 07.09.2006 року, 04.01.2007 року). В результаті залиття квартири йому завдана майнова шкода, яка складається з вартості ремонтно - відновлювальних робіт, які він повинен зробити, щоб відремонтувати квартиру та усунути наслідки заливу.  Вину відповідачки підтверджує актами КЖЕП. На підтвердження суми матеріального збитку посилається на кошторис на ремонтно-відновлювальні роботи квартири, складеним ТОВ «Інтервериткаль».

           Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала,  вважаючи, що позивач не надав доказів, що квартира АДРЕСА_1 була залита водою за її вини, та позивачу і його майну спричинена шкода. На час складення актів КЖЕП квартира відповідачки обстежена не була.            

            Представник третьої особи - Комунального підприємства «Жилкомсервіс» проти позову не заперечував.

            Представник третьої особи - Московської районної ради в м. Харкові в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву про слухання справи за його відсутності.

            Рішенням Московського  районного суду м. Харкова від 27 січня 2009 року в позові  ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про стягнення 11 818 грн. матеріальної шкоди відмовлено.

            Не погоджуючись із таким рішенням районного суду, в апеляційної скарзі представник ОСОБА_1   просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушені норми діючого законодавства при вирішенні справи.

           Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

            Відповідно до ст.308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального  й процесуального права.

            Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

            Так, відмовляючи в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 11 818 грн., спричиненої залиттям квартири, районний суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вини відповідача в залитті квартири та суми спричиненої шкоди.

            Відповідно до ч.1 ст.1166 ГК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

            Судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_3 проживає вище поверхом у кв. 21.

             Актами працівників КЖЕП від 11 січня 2006 року, 7 вересня 2006 року, 4 січня 2007 року (а.с. 7,8,9) встановлені факти залиття квартири позивача. Однак, причини залиття квартири цими актами не встановлені. Відповідач ОСОБА_2 вважає, що залиття сталося не з її вини, тому що вона цього не робила. Надала суду акти про те що її квартира також була залита водою з квартири, розташованої вище.

             Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

             Однак,  доказів, які б вважалися достовірними та свідчили про те, що  відповідач залив квартиру позивача, позивачем надано не було ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційній інстанції.

              Твердження позивача що залиття квартири збулося з вини відповідача, відповідач спростовує.      

              На підтвердження своїх позовних вимог, позивач надав кошторис на ремонтно-відновлювальні роботи квартири, підписаний невстановленим працівником ТОВ «Інтервертикаль».  Суд вважав його сумнівним   та й  не прийняв його як належний засіб доказування.

           Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним доказам, вимогам ст.ст. 10, 11, 60, 213 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України.

            Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх вимог.            

            Інші ж доводи апелянта є несуттєвими й висновків суду стосовно вирішеного цивільно-правового спору не спростовують.

            Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст.ст.  303, 304, 307, 308, 313- 315, 317,319 ЦПК України, судова колегія ,-

ухвалила:

                       апеляційну скаргу  представника ОСОБА_1 - відхилити.    

           Рішення Московського районного суду м. Харкова  від  27 січня 2009 року залишити без змін.

         Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України  протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

          Головуючий:

          Судді колегії: