РІШЕННЯ
  ІМЕНЕМ     УКРАИНИ

Справа №2-1129р.

02 квітня 2009року                                                           м.Краснодон

 Краснодонський міськрайонний суд Луганської області в складі: головуючого судді – Галан О.О., при секретарі – Багаєвій Т.П., за участю представника відповідача відділення ВД ФСНВ – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Краснодон цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_3 соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання України в м.Краснодон та Краснодонському районі Луганської області, Державного підприємства «Укрвуглеторфреструктуризація» про стягнення неоплачених сум компенсаційних виплат по відшкодуванню шкоди здоров'ю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з дійсним позовом до Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_3 соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та  профзахворювання України в м.Краснодон та Краснодонському районі Луганської області (ОСОБА_3), Державного підприємства «Укрвуглеторфреструктуризація» в якому просив зобов'язати відповідача:

1) Провести перерахунок суми щомісячних страхових виплат з 01.04.2001року, виходячи з базової суми в 391,63грн.   з подальшим коректуванням отримуваної суми страхових виплат в порядку, передбаченому ст.29 Закону України «о загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

2) Стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість, що утворилася, по щомісячних страхових виплатах за період з 13.01.2006року  по 12.01.2009рік у розмірі 27678,76грн.  

13.03.2009р. позивач уточнив заявлені вимоги, та просив суд стягнути з  відповідача, недоплачену страхову виплату в сумі 27118,39грн.   з 13.01.2006року по 12.01.2009рік.

         У своїх позовних вимогах позивач вказав, що він довгий час працював на підприємствах вугільної промисловості, зокрема на шахті Донецька ПО «Краснодонвугілля». У зв'язку з пошкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків висновком Луганськой обласної МСЕК позивачеві було встановлено 25% втрати професійної працездатності з 15.08.1994року – безстроково. На момент встановлення втрати працездатності діяли Правила «Про відшкодування власником підприємства, організації або уповноваженим їм органом, шкоди, заподіяним пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконання трудових обов'язків» затверджені постановою КМУ № 472 від 23.06.1993року, далі «Правила».  

         У зв'язку з пошкодженням здоров'я позивачеві підприємством було виплачено одноразову допомогу і нараховані щомісячні страхові виплати, з розміром яких позивач не згоден, вказавши, що Шахта порушуючи п. 28 Правил до базового розміру його регресних виплат неправильно застосовувала коефіцієнти підвищення тарифних ставок, які застосовувалися на підприємстві, що підтверджується його особовими рахунками. Згідно особових рахунків, після послідовного застосування вказаних позивачем коефіцієнтів сума його щомісячних регресних виплат на  01.10.1997року повинна була складати 391,63грн. щомісячно.

03.10.1997року ПКМУ N1100 були внесені зміни в Правила   відповідно до яких вводилося обмеження, а саме «Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку в перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більше середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи впродовж повного календарного місяця або в перерахунку на повний календарний місяць роботи.»

Проте згідно п.9 Правил   «Виплати по втраті працездатності визначені раніше корегуванню   у бік зменшення не підлягають .  ».  

Таким чином, досягнутий розмір, по втраті працездатності в сумі 391,63грн., Шахта, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове   державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»   від 23.06.1999року (далі Закон) зобов'язана була передати до ОСОБА_3.

Позивачем був наданий розрахунок що обґрунтовує позовні вимоги, яки були недоплачені шахтою за період 08.1994року по 01.01.1997роки регресних виплат, сума щомісячних страхових виплат, яка виплачувалась позивачу у період з 08.1994року по 01.10.1994року становила 860535крб. У жовтні  1994року тарифні ставки були збільшені з 2898крб. до 11400крб., таким чином до його тарифних ставок був застосований коефіцієнт 3,93 однак щомісячні страхові виплати Шахта не перерахувала, що на думку позивача є порушенням п.28 Правил. У січні 1995року його щомісячні виплати збільшились з 860535крб. до 1353000крб. Однак дії шахти є порушенням Правил, згідно з якими, у випадку підвищення тарифних ставок шахта повинна була провести й перерахунок розміру відшкодування шкоди на коефіцієнт росту тарифних ставок. Так розмір щомісячних виплат повинен складати с жовтня 1994року 3381902,55крб. з розрахунку 860535крб. х 3,93 коеф.

У лютому шахта до його тарифних ставок застосувала коефіцієнт 1,84 та збільшила тарифні ставки з 11400крб. до 20980крб., розмір щомісячних страхових виплат збільшила с 1353000крб. до 1453000крб., при цьому шахта павина була збільшити виплати по відшкодуванню шкоди з 3381902,55крб. до 6222700,69крб., таким чином шахта з лютого 1995року щомісячно недоплачувала 4769700,69крб. (із розрахунку 1453000крб. - 6222700,69крб.).

У березні 1995року шахта до його тарифних ставок застосувала коефіцієнт 1,76 та збільшила тарифні ставки з 20980крб. до 36930крб., однак розмір щомісячних страхових виплат не збільшила, при цьому шахта повинна була збільшити виплати по відшкодуванню шкоди з 6222700,69крб. до 10951953,21крб., таким чином шахта з березня 1995року щомісячно недоплачувала 9498953,21крб. (із розрахунку 10951953,21крб. - 1453000крб.).

У квітні 1995року шахта збільшила його щомісячні виплати з 1453000крб. до 1721000крб., та таким чином з квітня 1995року стала щомісячно недоплачувати 9230953,21крб. (із розрахунку 10951953,21крб.  - 1721000крб.).

У травні 1995року шахта збільшила його щомісячні виплати з 1721000крб. до 2094000крб., та таким чином з травня 1995року стала щомісячно недоплачувати 8857953,21крб. (із розрахунку 10951953,21крб. - 2094000крб.).

З травня по вересень 1995року Шахта продовжувала виплачувати щомісячні виплати у розмірі 2094000крб.

У вересні 1995року шахта до його тарифних ставок застосувала коефіцієнт 1,49 та збільшила тарифні ставки з 36930крб. до 55390крб. розмір щомісячних страхових виплат збільшила с 2094000крб. до 3000000крб., при цьому шахта повинна була збільшити виплати по відшкодуванню шкоди з 10951953,21крб. до 16318410,28крб., таким чином шахта з вересня 1995року щомісячно недоплачувала 13318410,28крб (із розрахунку 16318410,28крб. - 3000000крб.).

У жовтні 1995року шахта збільшила його щомісячні виплати з 4250000крб. до 7100000крб., та таким чином з грудня 1995року стала щомісячно недоплачувати 12068410,28крб. (із розрахунку 16318410,28крб. - 4250000крб.).

У грудні 1995року шахта збільшила його щомісячні виплати з 3000000крб. до 4250000крб., та таким чином з жовтня 1995року стала щомісячно недоплачувати 9218410,28крб. (із розрахунку 16318410,28крб. – 7100000крб.).

Згідно з Указом Президента України «Про грошову реформу в України» від 25.08.1996р. № 762/96 в Україні проведена грошова реформа, відповідно до встановленого курсу обміну карбованців (100000 карбованців на 1 гривню), отже розмір втраченого заробітку при 25% втрати працездатності складає 7100000 крб. : 100000 = 71грн.

У жовтні 1996року шахта до його тарифних ставок застосувала коефіцієнт 2,4 та збільшила тарифні ставки з 0,55грн. до 1,32грн., однак розмір щомісячних страхових виплат не збільшила, та продовжувала виплачувати страхові виплати у сумі 71грн. У випадку збільшення шахтою суми щомісячних виплат, виплати повинні були складати б 163,18грн. х 2,4 =  391,63грн., таким чином позивач вважає, що розмір його щомісячних виплат на момент передачі справи до ОСОБА_3 повинний складати 391,63грн.

З 01.10.2001року по 01.12.2008рок ОСОБА_3 виплачував позивачу щомісячно страхові виплати, виходячи з щомісячної суми 113,73грн. з подальшим застосуванням щорічних коефіцієнтів збільшення з 1 березня кожного року: березень 2002р.- 1,193; березень 2003р. – 1,182; березень 2004р. - 1,152; березень 2005р. – 1,238; березень 2006р. – 1,203; березень 2007р. – 1,183; березень 2008р. – 1,125.

Позивачем був наданий такий розрахунок необхідних страхових виплат за період з 01.04.2001року по 31.12.2008року що обґрунтовує позовні вимоги по виплатах по професійному захворюванню.

Разом за останні три роки з моменту подачі позовної заяви з 12.01.2009року по 13.01.2006рік заборгованість по щомісячних виплатах склала 27118,39грн.  

На підставі вищевикладеного позивач просить суд зобов'язати ОСОБА_3 провести перерахунок його щомісячних страхових виплат з розрахунку 391,63грн. в місяць станом на 2001рік (момент передачі справи до ОСОБА_3), виплатити йому суму заборгованості по регресних виплатах за період з 13.01.2006року по 12.01.2009року у розмірі 27118,39грн. ,   зобов'язати ОСОБА_3 сплачувати розмір щомісячних регресних виплат в сумі 391,63грн. щомісячно з 01.04.2001року з подальшим корегуванням суми щомісячних страхових виплат в порядку, визначеному ст. 29 Закону.

Позивач, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з’явився, суду надав письмову заяву в котрій просив позов задовольнити, справу розглянути без його участі.

Представник позивача, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з’явився, суду надав письмову заяву в котрій просив позов задовольнити, справу розглянути без його участі.

У судовому засіданні представник відповідача ФД ФСНВ проти задоволення позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю,  та  вказав, що провини ОСОБА_3 в тому, що позивачу  неправильно сплачувались не має. Також що ОСОБА_3 робить страхові виплати відтоді коли Підприємство передало у встановленому порядку документи, що підтверджують право працівників на такі виплати або коли таке право встановлене в судовому порядку, тобто з моменту винесення рішення судом, а не за три роки до прийняття такого рішення, а так само, що законом не передбачений обов'язок ОСОБА_3 робити перерахунок страхових виплат у випадку встановлення провини Підприємства в неправильному розрахунку виплат і, що провини ОСОБА_3 в недоплаті Позивачеві страхових виплат немає.

Представник Державного підприємства «Укрвуглеторфреструктуризація» з позовом згоден в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Дані позовні вимоги взагалі не ґрунтуються на винних діях ОСОБА_3. Крім того, виходячи зі змісту ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності» від 23.06.1999року (далі Закон)   і роз'яснення Постанови   Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992року зі змінами (ОСОБА_3 Пленум) присутність або відсутність провини ОСОБА_3 має значення тільки у випадку, якщо перерахунок робився на підставі в ст.29 Закону у випадку перерахунку за іншими підставами наявність або відсутність провини ОСОБА_3 не враховується, як це має місце в даному випадку, тому що вимоги по даній справі зв'язані з відшкодуванням недоотриманих сум  у зв'язку з допущеними Підприємством помилками при вирахуванні Позивачеві сум щомісячного відшкодування шкоди, а не через визначення або не виплату страхових виплат саме з провини ОСОБА_3.  Період заборгованості, що утворилася в даному випадку визначається з урахуванням загальних термінів позовної давності, а обов'язок Відповідача по своєчасному і повному відшкодуванню шкоди з моменту передачі підприємством необхідних документів на своїх працівників передбачена ст.5 Закону.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону, страхування від нещасного випадку здійснює саме ОСОБА_3 соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно із ч.1 ст.21 вказаного Закону, саме ОСОБА_3 соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому щомісячну грошову суму у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Частиною 1 ст.25 Закону  передбачає, що усі види страхових виплат провадяться ОСОБА_3 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві  за рахунок коштів цього ОСОБА_3, а у відповідності до п.1 ч.2 ст.28 Закону до страхових виплат відносяться страхові виплати втраченого заробітку(відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата).

П.3 ст.29 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які послужили причиною втрати працездатності» передбачає перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу у разі: підвищення розміру мінімальної заробітної плати, у порядку визначеному законодавством. Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному місяці середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Крім того в 1997році було прийняте доповнення до Угоди з тарифів, трудовим і соціальним гарантіям між Госвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості в редакції від 12.12.1992року з доповненнями і змінами. Пунктом 3 доповнення передбачалося проведення убік збільшення сум відшкодування втраченого заробітку, на загальний коефіцієнт збільшення тарифних ставок. Виходячи зі змісту п.3 Доповнення загальний коефіцієнт підвищення тарифних ставок визначався саме співвідношенням тарифної ставки, що діяла на підприємстві в жовтні 1997року і тарифної ставки, що діяла на підприємстві в останньому місяці періоду, узятого для визначення розміру відшкодування втраченого заробітку потерпілому.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книги,  ОСОБА_2К . з 1959року працював, на шахті «Донецька» ПО «Краснодонвугілля». 15.08.1994року відповідно до висновку Луганської обласної МСЕК позивачу було встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково. На час встановлення позивачеві 25% втрати працездатності (по професійному захворюванню) діяли Правила. Виходячи з п.22 Правил для розрахунку середнього заробітку для нарахування виплат по втраті працездатності був узятий особистий заробіток позивача. Згідно наказу директора шахти від №76/к від 20.08.1994року, для відшкодування втрати працездатності позивачеві встановлений середній заробіток у розмірі 3442140крб., а щомісячний розмір відшкодування шкоди склав 860535крб.

У судовому засіданні позивачем був визнаний той факт, що розрахунок його заробітної плати і визначення базового розміру його регресних виплат в сумі 860535крб., щомісячно - зроблений вірно.

Суд перевіривши розрахунки позивача, по щомісячних страхових виплатах з моменту встановлення втрати працездатності до передачі шахтою особистої справи до ОСОБА_3 прийшов до висновку, що за станом на 01.10.1997р., виплати по втраті працездатності позивача досягли б 391,63грн., таким чином базовою сумою на початок виплат ОСОБА_3 повинна бути сума яку вказав в своїх розрахунках позивач – 391,63грн.

Згідно п.28 «Правил…», діючих у той час, у разі підвищення на підприємстві тарифних ставок (окладів) працівників розмір відшкодування збитку повинен бути перерахований з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок(окладів).

Фактично підприємством провадилось підвищення тарифних ставок та посадових окладів за період з жовтня 1994р. по жовтень 1996р. в наступні терміни: у жовтні 1994р. – 3,93;  у лютому 1995р. – 1,84; у березні 1995р. – 1,76; у вересні 1995р. – 1,499; у жовтні 1996р. – 2,4.

Застосування вказаних коефіцієнтів було підставою для перерахунку розміру відшкодування збитку, але вказаний перерахунок проведений не був.

Як наслідок, в 2001р. до Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_3 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області(далі ОСОБА_3), була передана довідка про розмір щомісячних регресних виплат позивача в сумі 113,73грн.

Вказана сума щомісячних регресних виплат у розмірі 113,73грн. нарахована невірно та не відповідає правильному розміру регресу  позивача. Підприємство було зобов’язане перевірити правильність нарахування базового розміру регресу і провести його перерахунок, починаючи з жовтня 1994р., шляхом послідовного коригування на коефіцієнти підвищення тарифних ставок, яки фактично застосовувались на підприємстві.

Застосовані послідовно, вказані коефіцієнти підвищення тарифних ставок вказують на вірну суму відшкодування втраченого заробітку, яку підприємство повинно було передати в серпні 2001р. до ОСОБА_3 станом на 01.04.2001р. та становить: 860535крб. х 3,93 х 1,84 х 1,76 х 1,49/100000 х 2,4 = 391,63грн.

Суд встановив, що в даний час шахта «Донецька» ПО «Краснодонвугілля» ліквідована. Правонаступником всіх прав і обов'язків Шахти є  ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» у тому числі і по відшкодуванню шкоди, заподіяної здоров'ю працівникам, під час виконання ними трудових обов'язків. Оскільки з позовом до суду, позивач звернувся тільки 12.01.2009року, то розрахунок заборгованості по виплатах сум відшкодування шкоди слід проводити з 13.01.2006року. Оскільки відповідно до роз'яснень п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами об відшкодування шкоди» від 27.03.1992року № 6 (із змінами) згідно яких вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначені судом або працедавцем, підлягають задоволенню за час, який не перевищує трьох років. Оскільки у вказаний період, виплати по відшкодуванню збитку, проводилися вже ОСОБА_3, то саме ОСОБА_3, зобов'язаний провести перерахунок сум по відшкодуванню збитку, нарахувати і виплатити заборгованість по відшкодуванню шкоди, за останніх три роки з моменту подання даного позову до суду.

Відповідно  до ст.5 ЗУ № 1105-ХІ на ОСОБА_3 покладене зобов’язання по своєчасному та повному відшкодуванні шкоди страховиком. Також згідно вказаної статті закону на ОСОБА_3 покладена зобов’язанность по сплаті страховиком страхових внесків. Таким чином, суд дійшов до висновку, що доводи представника відповідача є необґрунтованими.

Посилання відповідача на те що позивачем пропущений строк позовної давності є безпідставними оскільки згідно п.3 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на данні спірні право відношення.  

Відповідно до статей 1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч.1 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема,  загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення (ст. 46 ч.2 Конституції України ).

Таким чином суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язати ОСОБА_3 зробити ОСОБА_2 перерахунок суми щомісячної страхової виплати з моменту передачі Шахтою особистої справи позивача, виходячи з базової суми 391,63 грн.  з подальшим корегуванням отриманої суми щомісячної страхової виплати в порядку, визначеному ст. 29 ЗУ «О загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які послужили причиною втрати працездатності», виплатити ОСОБА_2 суму заборгованості за період з 13.01.2006 р. по 12.01.2009 р., як ризницю між нарахованими і фактично виплаченими сумами щомісячних страхових виплат.

На підставі вище викладеного, керуючись Правилами  «про відшкодування власником підприємства, організації або уповноваженим їм органом, шкоди, заподіяним пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконання трудових обов'язків» затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993року; постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами об відшкодування шкоди» від 27.03.1992року №6 (із змінами); Законом України «О загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які послужили причиною втрати працездатності» від 23.06.2001року; ст. ст.5-11, 60, 61, 212-215, 292, 367 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_3 соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання України в м.Краснодон та Краснодонському районі Луганської області, Державного підприємства «Укрвуглеторфреструктуризація» про стягнення неоплачених сум компенсаційних виплат по відшкодуванню шкоди здоров'ю – задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_3 соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і профзахворювання України в м.Краснодон і Краснодонському районі у Луганської області:

1.   Зробити ОСОБА_2 перерахунок суми щомісячної страхової виплати по професійному захворюванню виходячи з базової суми в 391,63грн. станом на 01.04.2001р. з подальшим корегуванням суми щомісячної страхової виплати в порядку, визначеному ст.29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які послужили причиною втрати працездатності».

2.   Стягнути з Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_3 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Краснодон і Краснодонському районі Луганської області на користь ОСОБА_2 заборгованість по щомісячних страхових виплатах за період з 12.01.2009року по 13.01.2006 роки в сумі 27118,39грн.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Краснодонський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий: