ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
27.02.07 Справа№ 4/2013-14/276
За позовом: фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, Російська Федерація, м. Москва
До відповідача: ПП „Тетра”, м.Дубляни
Суддя Н.Мороз
Сума 47281,82 грн.
Представники:
від позивача - ОСОБА_2-предст., ОСОБА_1
від відповідача -н/з
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1, Російська Федерація, м.Москва до приватного підприємства «Тетра», м.Дубляни про стягнення 47281,82 грн. заборгованості.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Львівської області від 18.12.2006р. справу передано судді Н.Мороз.
Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору по суті, у зв”язку з неявкою відповідача в судове засідання, розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами суду від 19.12.2006 р., 25.01.2007р.
Представник позивача в судове засідання з”явився, в порядку ст.22 ГПК України, подав заяву про уточнення позовних вимог та розрахунок суми боргу, згідно з яким просить стягнути з відповідача 47204,51 грн. Крім того, подав письмові пояснення по суті спору. Позов просить задоволити.
Відповідач в судове засідання повторно не з”явився, вимог ухвал суду не виконав. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України НОМЕР_1 від 22.11.2006р., відповідач- ПП „Тетра” значиться в ЄДРПОУ за адресою, вказаною у позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, суд встановив:
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язання вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємством „Тетра” укладено контракт НОМЕР_2 від 23.01.2003р., згідно якого відповідач протягом 01.02.2003р.-31.12.2003р. зобов»язався поставити позивачу товар згідно специфікації (що є невід”ємною частиною контракту) загальною вартістю 9700000 руб., відповідач, в свою чергу зобов»язався прийняти товар та провести оплату відповідно до умов контракту.
Згідно п.3.1 контракту, оплата за товар здійснюється покупцем шляхом передоплати не менше 20% на розрахунковий рахунок продавця.
На виконання умов вищезазначеного контракту, позивачем здійснено передоплату на загальну суму 2239550 руб. (платіжні доручення в матеріалах справи).
Проте, протягом дії договору відповідачем поставлено позивачу лише 19,4 т. м”яса на загальну суму 1819510 руб., про що свідчать вантажні митні декларації від 03.10.2003р., 06.11.2003р. та міжнародні товаро-транспортні накладні від 29.09.2003р., 03.11.2003р. (в матеріалах справи). Залишок коштів, що були сплачені позивачем шляхом передоплати становить 420040 руб., що за курсом Нацбанку України становить 79379,15 грн.
Згідно ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Так, листами від 15.07.2004р., 16.09.2004р., 14.03.2005р. позивач звертався до відповідача з вимогою повернути залишок сплачених коштів, проте вказані кошти відповідач повернув лише частково, що підтверджено платіжними дорученнями НОМЕР_3 від 17.05.2004р., НОМЕР_4 від 06.06.2005р. та меморіальним ордером НОМЕР_5 від 21.04.2005р. на загальну суму 211000 руб. (39874,78 грн.) Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем становить 39439,58 грн. (відповідно до поданого уточнення).
В силу ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання; на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що становить 5758 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 2006,51 грн., згідно поданого уточненого розрахунку і підлягає стягненню.
Згідно ст.ст.525,526 ЦК України, зобов”язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому законом порядку набули статусу суб»єкта підприємницької діяльності мають право звертатись до господарського суду згідно встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
При цьому, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, господарсько-процесуального кодексу, інших законодавчих актів, міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною радою України.
Пунктом 9.1 укладеного між сторонами контракту НОМЕР_2 від 23.01.2003 року, сторони дійшли згоди, що всі спори, які виникнуть з даного Контракту вирішуватимуться шляхом переговорів. Відповідно до ст.4 міжнародної Угоди „Про порядок вирішення спорів, пов”язаних із здійсненням господарської діяльності”, прийнятою 20.03.1992р., ратифікованою постановою Верховної Ради України від 19.12.1992р., передбачено, що компетентний суд держави-учасниці СНД має право розглядати спори, якщо на території цієї держави-учасниці СНД відповідач мав постійне місце проживання або місцезнаходження на день висування позову, здійснюється торгова, промислова або інша господарська діяльність підприємства (філіалу) відповідача.
Крім того, згідно ст.ст.123,124 ГПК України, іноземні підприємства і організації мають право звертатись до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані поданими доказами і підлягають до задоволення відповідно до уточнення.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, підставність позовних вимог не спростував.
Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.1,509,525,526,693 ЦК України, ст.ст.1,33,49,82,85,116,123,124 ГПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємства „Тетра”, Львівська область., Жовківський район, м. Дубляни, вул.Львівська,2 (р/р 26006320021301 філіал КБ „Надра”, МФО 325978, ЗКПО 23949103) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1- 47204,51 грн. заборгованості, 472 грн. державного мита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.