АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-14503/10 Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Буленка О.О.

Суддів: Панченка О.О., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2010року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу ,-

Колегія судців, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу в сумі 38 524,00 грн. з ОСОБА_2 відповідно до договору позики.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 38 524, 00 грн. боргу та 505, 24 грн. у відшкодування судових витрат.

Всього стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 39 029,24 грн.

З даним рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2010 року повністю та передати справу на новий розгляд або ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові за недоведеністю.

Вважає, що рішення суду є незаконним, винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, підстав для її задоволення та скасування рішення не вбачає.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності з ч.З ст. 10, ч. 1ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не Інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та Інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 04 січня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 склалися договірні правовідносини, а саме позивач надав відповідачці у боргу грошову суму 38 524, 00 грн.

Існування даних правовідносин підтверджуються свідками ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками,, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до розписки, що знаходиться в матеріалах справи, написаної відповідачкою власноручно, вказану суму вона зобов’язувалася повернути до 15 січня 2010 року.

Частиною 3 статті 545 ЦК України визначено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку. Саме таким борговим документом є розписка складена відповідачкою.

Статтею 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути пред’явлена розписка позичальника.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачка не зверталася до суду з позовом про визнання договору позики недійсним. Нею не надано до суду доказів того, що її шляхом насильства, обману чи іншим способом примусили написати вищевказану розписку. З урахуванням цього, суд вірно прийшов до висновку про отримання ОСОБА_2 в борг позивача коштів в сумі 38 524, 00 гри.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором ( ст. 1049 ЦК України). Як вже зазначалося, термін повернення боргу було встановлено до 15 січня 2010 року.

Враховуючи відмову відповідача повертати суму боргу та взявши до уваги все вищевикладене, суд вірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення з відповідачки суми боргу.

Підстави, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, тому колегія суддів приходить до висновку про те, що задоволенню вона не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 308 ,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: О.О.Буленко

Судді: О.О.ОСОБА_7Триголов