РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м   У к р а ї н и

08 серпня 2023 року м. Рівне              №460/12607/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька за участю секретаря судового засідання Кривчук І.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Жученя Ю.Ю.,

відповідача: представник Форет М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина"     

доГоловного управління ДПС у Рівненській області     

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №299917000705 від 13.04.2023.

Ухвалою від 29.05.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.06.2023.

14.06.2023 надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи.

14.06.2023 позивач подав заяву про виклик свідків.

14.06.2023 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 14.06.2023 підготовче засідання відкладено на 05.07.2023.

03.07.2023 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою від 04.07.2023 в задоволенні такого клопотання відмовлено.

04.07.2023 надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

04.07.2023 надійшла відповідь на відзив.

05.07.2023 надійшло клопотання позивача про визнання доказів неналежними і недопустимими та виключення їх з переліку доказів, що підлягають дослідженню.

Протокольною ухвалою від 05.07.2023 задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків. Протокольною ухвалою від 05.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про визнання доказів неналежними і недопустимими та виключення їх з переліку доказів, що підлягають дослідженню.

Протокольною ухвалою від 05.07.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 08.08.2023.

08.08.2023 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 08.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно з позовною заявою, вимоги ТОВ фірма «Журавлина» ґрунтуються на тому, що  перевірка, за результатом якої винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення, проведена за відсутності відповідних правових підстав. Зі змісту наказу про проведення фактичної перевірки не вбачається жодних посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють. Крім того, відповідачем порушено процедуру прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Акт перевірки містить додатки з інформацією невідомого походження. Під час проведення фактичної перевірки не перевіряли жодних даних розрахункових операцій РРО. Крім того, контролюючий орган здійснив обчислення розміру грошового зобов`язання за різними штрафними санкціями одним податковим повідомленням-рішенням, що не відповідає вимогам абзацу 2 пункту 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Також зазначає, що примірник акта, який направлений позивачу відрізняється від того, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки їх номери відрізняються. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з наведених підстав, просив позовні вимоги задовольнити.

За змістом відзиву,  Головне управління ДПС у Рівненській області позов не визнає. На обґрунтування своєї позиції покликається на те, що при проведенні фактичної перевірки АЗС №5-магазин, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Вараш, вул. Варшавська, 9-А, де здійснює господарську діяльність ТОВ фірма «Журавлина» (код ЄДРПОУ 13994640) встановлено проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням розрахункових документів невстановленої форми та змісту при проведенні розрахунків з покупцями, а саме: за результатами аналізу фіскальних чеків із бази даних СОД РРО (згідно з додатком до акта бланк №001991) за період з 01.01.2022 року по 11.02.2023 року встановлено, що на АЗС №5-магазин, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Вараш, вул. Варшавська, 9-А із застосуванням реєстратора розрахункових операцій з фіскальним номером 3000741003 здійснювалася роздрібна торгівля алкогольними напоями, що маркуються відповідними марками акцизного податку без відображення у фіскальних чеках реєстратора розрахункових операцій цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 55575,00 гривень, відтак в порушення п.п.1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР розрахункові документи встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції не роздруковувалися та не видавалися покупцям.

Згідно фіскальних чеків із бази даних СОД РРО АЗС №5-магазин, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Вараш, вул. Варшавська, 9-А були проведені розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій для підакцизних товарів без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями, чим порушено п. 11 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

З врахуванням зазначеного, відповідач доводить, що мав законні підстави для фактичної перевірки позивача, за результатами якої винесені цілком законні і обґрунтовані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні вказала, що в ході перевірки встановлено порушення, наявність яких позивачем не спростовано в ході розгляду справи. Щодо номера акта перевірки зазначила, що номер акта, який зазначений в податковому повідомленні-рішенні, це номер вже після реєстрації такого акта, а позивачу направлений акт на бланку №001991, зміст акта перевірки не відрізняється, це один і той самий акт перевірки. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні судом допитано свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які показали, що в ході проведення фактичної перевірки фіскальні чеки (в тому числі і в електронній формі в базах даних) не перевірялися. Під час продажу алкогольних напоїв обов`язково сканується або вводиться вручну номер марки акцизного збору.

З`ясувавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, заслухавши показання свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.

07.02.2023 виконуючим обов`язки ГУ ДПС у Рівненській області винесено наказ №179-п “Про проведення фактичної ТОВ фірма «Журавлина» ЄДРПОУ 13994640”. Зазначеним правовим актом індивідуальної дії наказано провести фактичну перевірку на АЗС № 5 – магазину за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ТОВ фірма «Журавлина» (код ЄДРПОУ 13994640) з 10 лютого 2023 року терміном 10 діб, з метою перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Період діяльності, що перевіряється, згідно ст. 102 ПКУ (а.с.14 том 1).

Наказ мотивовано підпунктом 80.2.2 пункту 80.2, ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.80.8 ст.80, п.82.3 ст.80 Податкового кодексу України.

Перевірка розпочата 13.02.2023. За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки (номер бланка 001991, реєстраційний номер акта в органі ДПС № 1458/Ж5/17-00-07-05-17/13994640 від 17.02.2023).

При проведенні фактичної перевірки АЗС № 5 – магазину за адресою: Рівненська область, м.Вараш, мікрорайон північний, буд. 6, де здійснює господарську діяльність ТОВ фірма «Журавлина» (код ЄДРПОУ 13994640) встановлено:

1) за результатами аналізу фіскальних чеків встановлено, що при здійсненні реалізації алкогольних напоїв, що маркуються відповідними марками акцизного податку, у фіскальних чеках РРО не забезпечено відображення цифрового значення штрихового коду марок акцизного податку (згідно додатку до акта перевірки);

2) проведення розрахункових операцій через РРО без попереднього програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме через РРО № 3000741003 реалізовано: 01.08.2020 пляшка горілки (чек №215028), 01.08.2020 пиво "Балтика" (чек №52032), 01.08.2020 горілка "Немирів" (чек 55335), 03.08.2020  пиво "Жигулівське" (чек 53633), 06.08.2020 пиво "Медове" (чек 53604), без зазначення десятизначного кода УКТ ЗЕД для  підакцизних товарів;

3) при проведенні контрольно-розрахункової операції не забезпечено можливість здійснити розрахунок платіжною карткою.

Позивачем подавалися заперечення на акт перевірки (а.с.29-32 том 1), за результатами розгляду яких висновки акта перевірки залишено без змін (а.с.34-38 том 1).  

На підставі вказаних висновків акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.04.2023 № 299917000705 (а.с.10-11 том 1), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 60675,00 грн., в тому числі: 55575,00 грн. – за не надання відповідних документів встановленої форми та змісту; 5100,00 грн. – за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій для підакцизних товарів без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суд зазначає таке.

Статтею 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

п.1 ст.3 цього ж Закону - проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

п. 2 ст.3 цього ж Закону - надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

- п. 11 ст. 3 цього ж Закону - проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Згідно з п.1 ст.17 Закону №265/95- ВР, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше. Також згідно п.7 ст.17 за порушення вимог цього Закону у разі встановлення факту не забезпечення використання режиму попереднього програмування найменування товарів (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів та обліку їх кількості: застосовуються фінансові санкції у розмірі триста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Одним з ключових питань у цій справі є перевірка дотримання ГУ ДПС процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020  по справі №826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018  по справі №804/1113/16, від 24.05.2019 по справі №826/16221/15, від 03.10.2019 по справі №820/850/16, від 16.10.2019 по справі №820/11291/15, від 22.11.2019 по справі №815/4392/15. При цьому, Верховний Суд сформував новий правовий висновок, наступного змісту: “оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства”.

В силу вимог частини п`ятої  статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, аналіз обов`язкового до врахування висновку Верховного Суду дає підстави вважати, що позивач вправі посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, оскільки це право платник податків може реалізувати при оскарженні в подальшому наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, а не при оскарженні дій та/або наказу про проведення перевірки.

При цьому, оцінка вказаних підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Відтак, суд у першу чергу здійснює оцінку правомірності призначення та проведення відповідачем перевірки, за результатом якої прийнято спірне у справі податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Ним, зокрема, визначено і вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України закріплено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.3 цього ж пункту, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на відсутність у відповідача підстав для проведення фактичної перевірки.

Вирішуючи це питання суд виходить з того, що, як вбачається з матеріалів справи, у наказі № 179-п від 07.02.2023 підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: “На підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктом 80.8 статті 80, пунктом 82.3 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755/VI, із змінами та доповненнями)».

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2).

Зміст пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України обумовлює висновок про те, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту відповідної статті, тобто, підставою для проведення фактичної перевірки є не посилання контролюючого органу на певні положення Податкового кодексу України, а зазначення конкретно-визначених відомостей та/або даних, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали безпосередньою підставою для проведення такої перевірки з яких особа, яка знайомиться із наказом, може встановити обґрунтованість її призначення та проведення. Застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 відповідної статті, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, від 08.04.2021 у справі №640/21528/19 та від 12.10.2021 у справі №120/5229/20-а.

Зокрема, у постанові від 08.04.2021 по справі № 640/21528/19 Верховний Суд зазначив, що інформація на підставі якої прийнято наказ, повинна містити відомості про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

За сталою та послідовною  практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Як встановлено у справі, наказ взагалі не містить посилання на жодну з можливих підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Відповідач в ході розгляду справи не надав доказів на підтвердження наявності фактичних підстав для проведення перевірки позивача, тобто наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Отже суд зазначає, що формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковитого розуміння, що підставою для проведення перевірки є саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій. У наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави).

Відповідно до усталених висновків Верховного Суду оцінка правомірності призначення і проведення перевірки надається під час розгляду справи про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.

Такі правові висновки відповідають доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що перевірка позивача проведена за відсутності фактичних підстав для її проведення.

Щодо суті виявлених порушень суд зазначає таке.

За змістом наведених вище норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону №265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене (Положення №13), пунктом 2 розділу II якого передбачено обов`язкові реквізити для фіскального чека.

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення №13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Пунктом 2 розділу II Положення №13 встановлено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги). Серед обов`язкових реквізитів - код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення №13).

Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР суб`єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), встановлена статтею 17 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Отже, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Таким чином, проведення розрахункової операції через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої пунктом 1 частини 17 Закону №265/95-ВР.

Оцінюючи доводи сторін стосовно наявності/відсутності складу порушення ТОВ фірма «Журавлина» пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, суд виходить з того, що фактично у магазинах позивача здійснення розрахункових операцій здійснювалося із роздрукуванням фіскальних чеків, однак за висновками контролюючого органу, такі не приймаються через відсутність в окремих із них реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (рядок 9), а саме відсутні серія і номер марки акцизного податку.

Суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України під 08 червня 2021 року №329 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2021 року за №832/36454, набрав чинності 01 липня 2021 року, далі Наказ №329) розділ II, ІІІ Положення №13 викладено у новій редакції. Положення №13 у редакції Наказу №329 щодо форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів доповнено новим реквізитом цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством (рядок 9).

Також пунктом 2 Наказу №329 установлено, що: до 01 жовтня 2021 року вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій до дня набрання чинності цим наказом; до 01 жовтня 2021 року реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу.

Суд звертає увагу, що запровадженню такого реквізиту фіскального касового чека, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, передувало внесення постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року №97 змін до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2010 року №1251, в частині обов`язкових реквізитів марок акцизного податку для алкогольних напоїв. До таких реквізитів було додано двомірний штрих-код швидкого реагування та лінійний штрих-код.

При цьому алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу живого бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 ЗО 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД (абзац сьомий статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», далі Закон №481/95-ВР).

Не підлягають маркуванню звичайні (неігристі) вина та зброджені напої, що класифікуються у товарній позиції 2204 (крім 2204 10, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 22 10 00, 2204 29 10 00) та у товарних підкатегоріях 2205 10 10 00, 2205 90 10 00, 2206 00 59 00, 2206 00 89 00 згідно з УКТ ЗЕД, фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об`ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об`ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження (абзац п`ятий пункту 226.10 статті 226 Податкового кодексу України).

Марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів (пункт 14.1.107 статті 14 Податкового кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року №74 «Деякі питання маркування алкогольних напоїв» затверджені марки акцизного податку для алкогольних напоїв нового зразка, які запроваджені в обіг з 01 травня 2020 року.

У свою чергу марки акцизного податку для алкогольних напоїв попереднього зразка, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №296 та перебували в обігу з 01 липня 2015 року, не мали штрих-коду та QR-коду. Такі марки продовжували перебувати в обігу після 01 травня 2020 року відповідно до положень абзаців четвертого, шостого частини четвертої статті 11 Закону Закон №481/95-ВР, згідно з яким у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів. Таким чином, на дату початку дії змін до Положення №13 у частині обов`язкового відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (01 жовтня 2021 року) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 01 травня 2020 року (з нанесеним штриховим кодом).

Обов`язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.

Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 06 вересня 2021 року №3347ЛПК/99-00-07-05-01-06 зазначила, що продаж з 01 жовтня 2021 року алкогольних напоїв (строк придатності яких не минув), маркованих марками старого зразка, без зазначення в розрахунковому документі РРО та або/ ПРРО відомостей із штрих-коду марки акцизного податку (серії та номеру), не буде вважатися порушенням чинного законодавства.

За висновками акта фактичної перевірки, проведеної в магазині позивача, суть порушення, за яке на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції, полягає у тому, що роздруковані та видані фіскальні чеки не мали цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої й у них були відсутні серія і номер марки акцизного податку (додаток до акта перевірки бланк №001991, в якому вказано відомості щодо фіскальних документів, у яких було реалізовано підакцизну продукцію без зазначення реквізитів марки акцизного податку (а.с.20-28 том 1).

Суд наголошує, що предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

За змістом спірного податкового повідомлення-рішення судом встановлено, що позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Суд зазначає, що безпосередній зміст обов`язку платника податку, який визначений у пункті 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, полягає у тому, щоб усі розрахункові операції відбувалися саме із застосуванням РРО і на повну суму покупки. Водночас за змістом акта фактичної перевірки, контролюючим органом не зафіксовано фактів непроведення позивачем розрахункових операцій через РРО та фактів здійснення розрахункової операції на неповну суму покупки, а отже, притягнення позивача до відповідальності за порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР є безпідставним.

При цьому за змістом акту перевірки судом встановлено, що безпосередньо під час фактичної перевірки контролюючим органом проведено контрольні розрахункові операції, внаслідок яких було надано розрахунковий документ встановленої форми та змісту (пункти 2.2.12 та 2.2.13 акта фактичної перевірки).

Порушення пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР (видача покупцям розрахункових документів (фіскальних чеків) невстановленої форми та змісту), встановлене виключно за даними системи СОД РРО.

Поряд з тим у таких додатках у графі серія та номер марки акцизного податку щодо кожного фіскального чека вказано набір латинських літер або літер і цифр.

Суд зазначає, що цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв містить в собі лише інформацію про її реквізити, якою такі напої марковані. Реквізити марки акцизного податку складаються з її серії та номера і мають бути відображені в розрахунковому документі (фіскальному чеку), який свідчить про їх продаж, разом з назвою, ціною та фактичним об`ємом алкогольного напою.

Відсутність маркування маркою акцизного податку алкогольного напою або маркування алкогольних напоїв марками старого зразка (без штрихового коду) унеможливлює відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки.

Оскільки алкогольні напої, що марковані марками попереднього зразка (без штрихового коду), реалізуються в межах придатності такого напою до споживання, то цілком логічно, що при продажу алкогольних напоїв з марками акцизного податку старого зразка рядок 9 цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не відображається (через відсутність штрихового коду).

Відповідач наполягає на тому, що у цьому випадку суб`єкти господарювання зобов`язані забезпечити сканування (введення даних вручну) марок акцизного податку на всіх алкогольних напоях маркованих марками акцизного податку (у т. ч. марками акцизного податку старого зразка, на яких відсутній такий реквізит, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку) для подальшого відображення у розрахунковому документі.

Як зазначає позивач, і такі пояснення підтверджені в судовому засіданні показаннями свідків, в продажі мережі магазинів ТОВ фірма «Журавлина» перебували алкогольні напої з марками акцизного податку як нового, так і старого зразка. Програмне забезпечення РРО не дозволяє завершити операцію з продажу алкогольного напою без введення відповідної інформації. Оскільки марки акцизного податку попереднього зразка не містять штрихового коду для сканування, то в програмі закладена можливість ручного введення комбінації латинських літер та арабських цифр для можливості завершення касиром операцій з продажу таких алкогольних напоїв. А тому для алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками старого зразка без штрихового коду, та алкогольних напоїв без акцизних марок, для яких вимога маркування акцизними марками скасована з 01 січня 2022 року, при їх продажу у фіскальному касовому чеку відображалася комбінація латинських літер, арабських цифр.

Ці пояснення позивача узгоджуються із складеними відповідачем додатками до акта перевірки. Тобто, по суті фіскальні касові чеки були роздруковані та рядок 9 заповнений вручну шляхом введення комбінації літер та цифр у випадках відсутності штрихового коду на марках акцизного податку старого зразка чи алкогольних напоїв, які відповідно до положень абзацу п`ятого пункту 226.10 статті 226 Податкового кодексу України не підлягають маркуванню, що не може свідчити про порушення вимог Положення №13 до форми та змісту розрахункового документа.

Суд також зазначає, що внесення змін до Положення №13 в частині доповнення фіскального чека таким реквізитом, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) зумовлене посиленням контролю за обігом підакцизних товарів та сплати акцизного податку.

Позивач же до матеріалів справи надав декларації акцизного податку та платіжні інструкції про сплату акцизного податку (а.с.250 том 1, а.с.1-207 том 2).

Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Суд наголошує, що факт вчинення правопорушення має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях суб`єкта владних повноважень, який виступає від імені держави.

Наведене свідчить про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а тому оскаржуване податкові повідомлення-рішення в цій частині (у розмірі 391694,00 грн) є протиправним та підлягає скасуванню.

З матеріалів справи також слідує, що відповідачем застосовано до позивача штраф на підставі пункту 7 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення пункту 11 статті 3 цього Закону.

За правилами пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до пункту 7 статті 17 Закону №265-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах - триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Отже, суб`єкти господарювання мають обов`язок при здійсненні розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування та зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості. Відповідальність згідно з пунктом 7 статті 17 Закону №265/95-ВР настає виключно у випадку проведення розрахункових операцій без використання режиму програмування, який передбачає зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

В акті перевірки (а.с.16-19 том 1) (пункт 2 підпункту 2.2.20) вказано, що перевіркою встановлено не забезпечення використання режиму попереднього програмування в РРО коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД при продажу підакцизних товарів згідно чеків, датованих 01.08.2020, 03.08.2020, 06.08.2020. При цьому як встановлено в судовому засіданні, ця інформація взята з баз даних СОД РРО, оскільки за показаннями свідків під  час проведення фактичної перевірки чеки за попередні періоди не перевірялися.

Також в пункті 2.2.15 Акта перевірки встановлено, що позивачем частково забезпечено використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Водночас, за результатами проведеної контрольної розрахункової операції встановлено, що 13.02.2023 здійснено продаж 3,43 літрів бензину А95-Євро5-Е5, за ціною 45,95 грн. за літр на суму 157,61 грн. та 1 пляшки напою "Пепсі" 0,5 л. по ціні 22,00 грн.

Згідно п. 215.1 ст.215 Податкового кодексу України (ПК України) до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу "живого" бродіння); тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; рідини, що використовуються в електронних сигаретах; пальне, у тому числі товари (продукція), що використовуються як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом та коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 цієї статті (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТЗЕД); автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

При цьому, перелік підакцизних товарів, їх коди згідно з УКТ ЗЕД та ставки акцизного податку визначено п. 215.3 ст. 215 ПК України. Зокрема, перелік підакцизних товарів, віднесених до пального встановлено пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України, серед яких 2710124194.

Відповідачем не доведено наявність порушень при продажу позивачем 13.02.2023 року 3,43 літрів бензину А95-Євро5-Е5, за ціною 45,95 грн. за літр на суму 157,61 грн. та 1 пляшки напою "Пепсі" 0,5 л. по ціні 22,00 грн.

За показаннями свідків, інші чеки в ході поведеної фактичної перевірки не перевірялися. Докази наявності іншого чеку, що надавався відповідачу, в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи, що відповідно до пп. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника, а свідки в судовому засіданні підтвердили, що під час проведення фактичної перевірки була здійснена лише одна контрольна розрахункова операція із застосуванням РРО, інші чеки за попередні періоди не перевірялися, суд не приймає покликання позивача на чеки, видані в 2020 році, як на підставу для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 11 ст. 3 Закону № 265/95.

Щодо порушення про відмову в розрахунку платіжною карткою, то зважаючи на те, що за вказане порушення штрафні (фінансові) санкції позивачу не нараховано, суд не надає оцінку вказаному факту, зафіксованому в акті перевірки.

Таким чином, виявлені контролюючим органом порушення не підтверджуються письмовими доказами, та спростовуються показаннями свідків та письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем необґрунтовано та у невідповідності до чинного законодавства, а тому наявні підстави для його скасування.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.05.2023 №3732 (а.с.220 том 2).

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "С" від 13.04.2023 № 299917000705.  

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в сумі 2684,00 грн.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" (вул. Варшавська, 9а,м. Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500, ЄДРПОУ/РНОКПП 13994640)

Відповідач -  Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12,м.Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 17 серпня 2023 року

        Суддя                                                                                  С.М. Дуляницька