УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №276/141/14-п Головуючий у 1-й інст. Сульженко Л. П.

Категорія ст.124 КПК України Доповідач Романов О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м.Житомир

Апеляційний суд Житомирської області в складі судді Романова О.В., секретаря Гончарука С.С., з участю особи, провадження щодо якої закрито – ОСОБА_1, її представника - адвоката ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 та його представника – ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника - адвоката ОСОБА_2 на постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 17 листопада 2014 року щодо,-

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонерки, жительки хутір ОСОБА_5, 1 Нова Борова Володарсько-Волинського району Житомирської області,-

Встановив:

Постановою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 17 листопада 2014 року ОСОБА_1 визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на підставі ст.38 КУпАП провадження у справі закрито у зв’язку із спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Як встановлено судом першої інстанції 12 січня 2014 року о 13:00 годині на автодорозі Київ-Чоп 108 км + 900 м Коростишівського району водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 і виїжджаючи з другорядної дороги на головну дорогу Київ-Чоп, проігнорувала вимогу дорожнього знаку «ОСОБА_4 дорогу», скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 та Subaru Outbac р.н. АА 7030 ІМ.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та її представник – адвокат ОСОБА_2 просять постанову суду змінити. Виключити з вступної частини постанови посилання суду, що вина ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП знайшла своє підтвердження в повному обсязі. Посилаються, що ОСОБА_1 правил дорожнього руху не порушувала, проте протокол про адміністративне правопорушення був складений з порушенням вимог ст.256 КУпАП та безпідставно лише з приводу останньої. На інших водіїв, які в дійсності порушили правила дорожнього руху в даній ситуації, протоколи, по невідомим причинам, не складались. Зазначають, що пояснення ОСОБА_1 інспектор дорожньої служби записував самостійно. Крім того, висновок автотехнічної експертизи, на думку апелянтів, не відповів на усі питання, які необхідно з’ясувати. Таким чином, стверджують, що судом першої інстанції було неправильно застосовані норми матеріального та порушено норми процесуального права.

В запереченнях, які надійшли від водія автомобіля НОМЕР_3 – потерпілого ОСОБА_3 та його представника, останні посилаються на те, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є підставним, ґрунтується на сукупності досліджених судом доказів, зокрема на висновках проведеної судової автотехнічної експертизи, відповідно до якої саме невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам п.16.11 та п.10.1 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв’язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, з огляду на що просять залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши особу, провадження щодо якої закрито – ОСОБА_1, її представника - адвоката ОСОБА_2, які в судовому засіданні свої апеляційні скарги підтримали повністю з вищевказаних підстав, потерпілого ОСОБА_3 та його представника – ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції дано належну оцінку доказам у справі і вірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, оскільки нею не дотримано вимоги п.16.11, п.10.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого відбулась дорожньо-транспортна пригода.

Так, суд взяв до уваги висновок експерта № 3/428 від 17 жовтня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_1 при виїзді з перехрестя другорядної дороги, повинна була керуватись вимогами п.16.11 ПДР, згідно яких: «На перехресті нерівнозначних доріг, водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі незалежно від напрямку їх подальшого руху», крім того, при виїзді на перехрестя з другорядної дороги ОСОБА_1 повинна була керуватись вимогами ліній горизонтальної дорожньої розмітки, яка дозволяє виїзд на проїзну частину головної дороги шляхом перестроювання зі смуги розгону, що вона не зробила, чим порушила вимоги п.10.1 ПДР.

Що ж стосується посилань апелянтів на те, що автотехнічна експертиза проведена не в повному обсязі та не з’ясований ряд питань, то як вбачається із змісту експертизи, відсутність можливості відповісти на низку питань, поставлених перед експертизою, обумовлена об’єктивними причинами, до того ж ця обставина, будь-яких чином не ставить під сумнів висновки експертизи з тих питань, по яких відповідь отримана, та які підтверджують висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Вина ОСОБА_1, підтверджується також даними протоколу про адміністративне правопорушення.

Перевіркою матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складений відповідно до вимог ст.256 КУпАП.

Покликання ж апелянтів, що дані, зазначені в протоколі не відповідають дійсності, а пояснення ОСОБА_1 складались інспектором самостійно та в них відображені покази, які ОСОБА_1 не надавала, є безпідставними та суперечать матеріалам справи, оскільки як у протоколі так і в поясненні стоїть підпис останньої, згідно якого ОСОБА_1 ознайомлена зі змістом документів.

Необґрунтованими є й доводи апелянтів, що інспектор та слідчий самостійно складали та записували покази всіх свідків, оскільки свідки по справі були допитані в судовому засіданні при розгляді справи в суді першої інстанції, де, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, підтвердили, що автомобіль НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 при виїзді на головну дорогу не зупинявся, а відразу почав переїздити на ліву смугу руху, в результаті чого сталась дорожньо-транспортна пригода.

Будь-яких доказів, які б спростовували висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, апелянтами представлено не було, а доводи, на які скаржники посилаються у своїх апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в судовому засіданні.

За таких обставин, районний суд, у відповідності до вимог ст.ст.245, 251 КУпАП, повно, всебічно та об’єктивно з’ясував всі обставини даної справи і, врахувавши дослідженні по справі докази, правильно дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, доведена та відповідно до вимог ч.2 ст.38 КУпАП, закрив провадження у справі.

Дані про те, що суд допустив порушення закону під час розгляду справи, або дані, які б вказували на неповноту чи необ’єктивність розгляду справи щодо ОСОБА_1, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить у до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її зміни, на чому наполягають у своїх скаргах апелянти, немає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.289, 294 КУпАП,

Постановив:

апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 17 листопада 2014 року щодо ОСОБА_1, – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя О.В. Романов