УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати з кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Богдана В.В.
суддів Яценко Т.Л., Пістун А.О.
за участю прокурора Лукьянчука А.В.
засудженого ОСОБА_1
розглянула 26 жовтня 2011 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок суду Софіївського району Дніпропетровської області від 26 серпня 2011 р., яким
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, раніше судимий:
29.04.2010 року по ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, який мешкає за адресою: с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської обл
був засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Згідно ч.1 ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 29.04.2011 року, остаточно призначено покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому при наступних обставинах.
26 травня 2011 року близько 18 години, не зважаючи на протипоказання за станом здоров’я, а саме захворювання зору, управляти транспортними засобами, керуючи технічно справним вантажним автомобілем НОМЕР_1 на підставі шляхового листа № 014140, здійснюючи рух по проїжджій частині автодороги «Дніпропетровськ-Миколаїв» в напрямку м. Кривий Ріг.
На шляху слідування водій ОСОБА_1 не діяв таким чином, щоб не піддавати небезпеці життя і здоров’я громадян і, рухаючись на 86 км+950 м. відрізка дороги, що проходить по території Софіївського району, Дніпропетровської області, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при виникненні небезпеки для руху у вигляді велосипедиста ОСОБА_3, який рухався в попутному напрямку по правому краю проїжджої часини, якого він міг об’єктивно виявити на смузі свого руху, не прийняв міри до своєчасного зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу чи безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, а продовжував рух, чим грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити , він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, не витримав безпечного інтервалу при роз’їзді з велосипедистом ОСОБА_3, допустив наїзд виступаючою правою частиною борта кузова автомобіля на велосипедиста, що знаходиться в причинному зв’язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди, після чого, в порушення вимог п. 2.10 «а», згідно якого у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов’язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Невиконання вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої велосипедисту ОСОБА_4, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1897-е від 25 червня 2011 року спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 1 ступеню, забійної рани в лівій лобовій частині, закритої тупої травми грудної клітки з переломом 2-5 ребер зліва, гемо пневмоторакс (кров та повітря в лівій плевральній порожнині), забою лівої легені, шовкової легкої 4-ї ступені, перелому лівої плечової кістки, в нижній третині, забійних ран верхньої третини лівого передпліччя, забійних ран лівої стопи, тяжкого травматичного шоку, які по своєму характеру відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
У апеляції захисник засудженого просить вирок скасувати, застосувати до ОСОБА_5 норми Закону України «Про амністію», провадження по справі закрити.
В запереченні на апеляцію прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок залишити без змін, бо суд обґрунтовано відмовив у застосуванні Закону «Про амністію».
Заслуховує доповідь судді апеляційного суду, прокурора, вважавшого вирок законним та обґрунтованим; засудженого, який підтримав апеляцію, та звернувся з клопотанням застосувати відносно нього акт амністії, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши аргументи, що містяться в апеляції, і зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляція, та клопотання засудженого мають бути задоволеними з наступних підстав.
Відповідно до ст.275 КПК України розгляд справи провадиться тільки в межах пред’явленого обвинувачення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було пред’явлено обвинувачення в порушені Правил дорожнього руху, а саме п.12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди».
В ході розгляді справи, первинне обвинувачення підсудному прокурором не змінювалось, але суд в порушення вимог ст. 275 КПК України за власної ініціативи збільшив обсяг обвинувачення підсудному.
А саме, визнав його винним ще й в порушенні п.2.10 «а» ПДР України, згідно з яким у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов’язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Крім того, при викладенні формулювання обвинувачення у вироку суд зазначив на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не зважаючи на протипоказання за станом здоров’я, а саме захворювання зору, хоча ця обставина не інкримінувалась ОСОБА_1 органом досудового слідства.
З наведенних вище причин має бути змінено формувалювання обвинувачення ОСОБА_1 визнаного судом доведеним.
З мотивувальної частини вироку має бути виключено посилання на порушення ОСОБА_1 п.2.10 «а» Правил дорожнього руху України, а також на «керування транспортним засобом, не зважаючи на протипоказання за станом здоров’я , а саме захворювання зору».
Крім того, колегія суддів вважає, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у застосуванні щодо нього Закону України «Про амністію».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 року», вчинений ОСОБА_1 злочин підпадає під застосування зазначеного закону, а саме злочин, передбачений ст.. 286 ч.2 КК України відноситься до тяжких злочинів, вчинених з необережності, відповідно до п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році», звільняється від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, які на день набрання чинності цього Закону, а саме 28.07.2011 року визнанні інвалідами 1, 2 чи 3 групи.
В матеріалах справи містяться данні про те що ОСОБА_1 01.12.2008 року призначена треття група інвалидності безстроково (а.с.138).
Відповідно до п «з» ст.7 Закону України «Про амністію у 2011 року» амністія не застосовується до особи, яка порушила правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, або особою, яка залишила місце дорожньо-транспортної пригоди.
Колегія суддів, вище прийшла до висновку, що суд першої інстанції безпідставно зазначив у вироку на те, що ОСОБА_1 залишив місце пригоди.
Крім того, п. «и» ст. 7 Закону України «Про амністію у 2011 році» зазначає на заборону застосування амністії до осіб, до яких застосовувалось звільнення від відбування покарання з випробування і які під час іспитового строку вчинили умисний злочин.
ОСОБА_1 29.04.2010 року було засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, наступний злочин ОСОБА_1 скоєно 26 травня 2011 року, то б то під час іспитового строку, але наступний злочин, передбачений ст.. 286 ч.2 КК України вчинений з необережності, тому колегія судів вважає, що ніяких перешкод для застосування Закону України «Про амністію у 2011 році» щодо ОСОБА_1 немає.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільняється від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.
ОСОБА_1 має бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» в порядку ст. 6 ч.1 п.4 КПК України.
Відповідно до ст.376 КПК України апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ст.6 КПК України, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.
Потерпілий ОСОБА_3 просить про пом'якшення покарання ОСОБА_1
З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 УПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1, а також клопотання ОСОБА_6 - задовольнити, а вирок суду Софіївського району Дніпропетровської області від 26 серпня 2011 року в відношенні ОСОБА_1 – скасувати.
Відповідно до ст.1 п. «г» Закону України «Про амністію» від 8.07.2011 року ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності по ст. 286 ч.2 УК України, а провадження по кримінальній справі закрити.
Запобіжний захід підписку про невиїзд – скасувати.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізовано суду України по розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3-х місяців.
Судді апеляційного суду
Дніпропетровської області:
_____________________________________________________________________________________
Справа №11а-10554/2011г. Суддя 1 інстанції Патинка А.Г.
Категорія ст.286 ч.2 КК України Доповідач суддя Богдан В.В.