Справа № 2-1814/09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2009 р. Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого – судді Ганича І.М.
при секретарі Мицько О.М.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства "Львівський державний завод "ЛОРТА" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсаційних виплат та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 у березні 2007 р. звернувся в суд із позовом до державного підприємства "Львівський державний завод "ЛОРТА" /надалі – ДП "ЛДЗ "ЛОРТА"/ про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсаційних виплат та відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що тривалий час працював на підприємстві, а останні три роки – заступником директора з безпеки та режиму і наказом №39к від 22.02.2007 р. був звільнений з цієї посади у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки, на його думку, фактичного скорочення не було і обсяг секретних робіт, пов'язаних з державною таємницею не зменшився, а його звільнили через упереджене ставлення до нього директора заводу у зв'язку з тривалими захворюваннями. Звільнення відбулося із порушенням вимог Закону України "Про державну таємницю", оскільки реорганізація режимно-секретних органів і його звільнення відбулися без погодження з управлінням Служби безпеки України у Львівській області, а також з порушенням Закону України "Про судоустрій України", так як рішенням сесії Львівської обласної ради від 12.01.2006 р. його обрано народним засідателем апеляційного суду Львівської області на чотири роки і з того часу він виконує обов'язки народного засідателя. Просить скасувати наказ директора заводу від 8.12.2006р. №309 про зміну найменування підрозділу і про скорочення посади заступника директора, поновити його на посаді заступника директора ДП "ЛДЗ "ЛОРТА" з безпеки та режиму і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 6000 грн. невиплаченої грошової компенсації за роботу в умовах режимних обмежень та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 36000 грн., завданої йому незаконним звільненням з роботи.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на мотиви такого і просить змінити дату його звільнення з роботи на 30.04.2009 р., у зв'язку з досягненням пенсійного віку, а стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, компенсаційних виплат і моральної шкоди обмежити розміром вже виплачених відповідачем сум на підставі рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20.11.2007 р., що було вступило в законну силу згідно ухвали апеляційного суду Львівської області від 10.04.2008 р., які скасовані 28.01.2009 р. ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України.
Представник ДП "ЛДЗ "ЛОРТА" і директора заводу ОСОБА_3 позову не визнала і зазначила, що звільнення ОСОБА_2 з роботи відбулося із дотриманням вимог чинного трудового законодавства та що з позивачем проведено повний розрахунок, просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін і виступ адвоката, розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в позовних вимогах ОСОБА_2 слід відмовити.
Встановлено, що позивач працював у відповідача з жовтня 1998 р., а в червні 2003 р. призначений заступником директора з безпеки та режиму ДП "ЛДЗ "ЛОРТА". Наказом директора заводу №309 від 8.12.2006 р. структурний підрозділ "Служба з безпеки та режиму" перейменований на режимно-секретний відділ з підпорядкуванням безпосередньо директору заводу, скорочено посаду заступника директора з безпеки та режиму і внесено зміни до штатного розпису, а наказом від 22.02.2007 р. №39к ОСОБА_2 звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України.
Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний у випадку скорочення чисельності або штату працівників.
На підприємстві відбулося значне зменшення обсягів виробництва в цілому, в тому числі обсягів секретних робіт, пов'язаних з державною таємницею і, відповідно, відбулося фактичне і реальне скорочення працівників на заводі, зокрема і в апараті управління, до якого відносився позивач, та працівників з відповідною формою допуску до секретних виробів та секретної продукції, на підставі нової структурної схеми /70-74, 105, 108-115, 118-126/.
ОСОБА_2 був персонально попереджений за два місяці про його наступне вивільнення з роботи /а.с. 60/, про що було проінформовано державну службу зайнятості /а.с. 118-126/.
На підприємстві були відсутні вакантні посади, на яких міг би працювати ОСОБА_2, а котрі йому пропонувалися, то він від таких відмовлявся, що підтверджується актом /а.с. 63/ і що позивач сам визнав в суді.
В день звільнення, із ОСОБА_2 було проведено повний розрахунок і видано трудову книжку /а.с. 65/.
Виходячи із наведеного, суд вважає, що ОСОБА_2 був звільнений з роботи відповідно до вимог чинного законодавства, чому у позовних вимогах позивача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
В суді не знайшло свого підтвердження покликання позивача на те, що його звільнення з роботи у зв'язку із скороченням штату відбулося з порушенням Закону України "Про державну таємницю", зокрема, без погодження з управлінням Служби безпеки України у Львівській області, оскільки, як встановлено судом, наказом від 8.12.2006 р. №309 структурний підрозділ "Служба з безпеки та режиму" перейменований, а не реорганізований, на "Режимно-секретний відділ" з підпорядкуванням директору заводу у зв'язку з незначним обсягом робіт, пов'язаних з державною таємницею, що є правом керівника підприємства. Відділ очолює начальник, на якого покладено права та обов'язки режимно-структурного органу. Про зазначені дії повідомлено управління СБУ у Львівській області, яке своїм листом від 4.10.2007 р. підтвердило про отримання листів з ДП "ЛДЗ "ЛОРТА" та заперечень не надало /а.с. 106/, бо Законом України "Про державну таємницю" передбачено погодження лише щодо призначення на посаду заступника керівника з питань режиму, а не звільнення з посади.
Не встановлено порушення вимог і Закону України "Про судоустрій України", оскільки звільнення позивача з роботи відбулося у зв'язку зі скороченням штату, а не у зв'язку з виконанням ним обов'язків народного засідателя, до виконання яких він в цей період і не залучався.
Також наказ директора заводу за №260 від 30.07.2004 р. про скасування доплат і надбавок за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці /а.с. 51/, стосується всіх працівників, а не лише позивача, і такий обумовлений фінансовими можливостями підприємства та не суперечить п.3.3 Колективного договору ДП "ЛДЗ "ЛОРТА". Крім того, зазначений наказ позивачем у встановлений законом термін не оскаржений, а судом не скасований, чому позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої грошової компенсації за роботу в умовах режимних обмежень не підлягають до задоволення.
В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження покликання позивача на те, що директор заводу ОСОБА_3 відносився до нього упереджено, оскільки саме ОСОБА_3 в червні 2003 р. призначив ОСОБА_2 заступником директора з безпеки та режиму /а.с. 10, 59/, а звільнення позивача з роботи було викликано змінами в організації виробництва і змінами в структурі управління підприємства, про що зазначено вище.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України і ст.ст. 40 п.1, 47, 233 КЗпП України, суд -
ВИРІШИВ:
В позовних вимогах ОСОБА_2 до державного підприємства "Львівський державний завод "ЛОРТА" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсаційних виплат та відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
Оригінал рішення.