УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          18 березня 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді:       - Міненкової Н.О.

суддів:                   - Ларенка В.І.         

                             - Борової С.А.,

при секретарі:                      - Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2008 року   по цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс», третя особа ОСОБА_2 - про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

                                              ВСТАНОВИЛА:

 У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулась у суд з позовом до Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс», третя особа ОСОБА_2 - про відшкодування матеріального збитку, заподіяного внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 8 643 грн. 18 коп. і судові витрати у розмірі 103 грн. 45 коп.

 В процесі розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги і просила стягнути з відповідача на її користь суму матеріального збитку у розмірі 11 643 грн. 18 коп., моральну шкоду у розмірі 2 000 грн., судових витрат у розмірі  173,45 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.

 В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 4 лютого 2007 року з вини водія тролейбуса ОСОБА_2 у місті Харкові збулася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої її автомобілю TOYOTA  RAV-4, державний номер НОМЕР_1, були завдані суттєві механічні пошкодження. Сума матеріального збитку, заподіяного ушкодженням автомобіля становить 8 247 грн.. Понесені витрати за проведення експертного товаровідчого дослідництва складають 350 грн., витрати на повідомлення представника відповідача та водія ОСОБА_2 про дату та місце проведення експертизи складають 46 грн. 18 коп.

Крім того, як вважає позивач, через неможливість користуватись власним автомобілем, позивач був вимушений укласти договір оренди транспортного засобу з ПФ «ВВК», вартість оренди автомобіля складає 3 000 грн.

Позивач також поніс витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. та розмір моральної шкоди від пошкодження свого автомобіля оцінює у 2 000 грн.

 Позивач просила стягнути з відповідача, як  володільця тролейбуса, тобто володільця  джерела підвищеної небезпеки, вказані  суми, тобто усього 15 643 грн. 18 коп.

Представник відповідача проти позову заперечував.  Факт того, що дорожньо  транспортна пригода збулася з вини водія ОСОБА_1, який керував тролейбусом  приналежним КП «Міськелектротранс»  не заперечував, однак вважає, що сума збитку явно завищена, оскільки         авто товарознавче дослідження для встановлення суми заподіяного збитку проводив не експерт, а спеціаліст, який  при встановленні збитку виходить із середньо ринкової вартості послуг та комплектуючих для автомобіля. Крім того позивачем не надані доказі витрат, понесених ним на відновлення автомобіля. Крім того моральна шкода відшкодовується особою, яка завдала таку шкоду, тобто не підприємством, а водієм тролейбуса.

 Третя особа ОСОБА_2 визнав факт заподіяння позивачу збитку, однак вважає, що сума збитку завищена.

            Рішенням  Московського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2008 року  позовні вимоги  ОСОБА_1 задоволени частково. З Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» стягнуто на користь ОСОБА_1 8 643 грн. 18 коп. матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у відшкодування моральної шкоди 1 000 грн., 124 грн.93 коп. в рахунок відшкодування судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

           В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

           В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати  та постановити нове, яким відмовити в позові ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.     

           Наводить ти ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.

           Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились  у судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає апеляційну скаргу  не обґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню,  з наступних підставах.

            Так, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 8 643 грн. 18 коп., моральної шкоди у розмірі 1 000 грн., 124 грн. 93 коп. в рахунок відшкодування судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, районний суд виходив з того, що  шкоду позивачу завдано внаслідок зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки, а тому відповідальність за неї повинне нести КП «Міськелектротранс» як володілець джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого сталася ДТП.

             Такий висновок є правильним.

              Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

              Згідно з ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

              З матеріалів справи вбачається, що в результаті ДТП, яка трапилася з вини водія тролейбуса ОСОБА_1 під час керування ним належним КП «Міськелектротранс» тролейбусом, позивачу заподіяно матеріальну шкоду, яка полягає   у вартості відновлення та ремонту його пошкодженого автомобіля у сумі 8 247 грн. та витрат, понесених ним на проведення авто товарознавчого дослідження   у розмірі 350 грн., та витрат на повідомлення відповідача та третьої особи про дату та місце проведення товарознавчого дослідження.

              Посилання представника відповідача на те, що по справі не проведена товарознавча експертиза, не може бути у даному випадку підставою для скасування рішення суду. В справі маються доказі про фактичний розмір шкоди, у частковості висновок спеціаліста авто товарознавця (а.с.6-13), квитанції (а.с. 24).

              Сумніватися у висновку спеціаліста підстав немає.

               Висновок був зроблений спеціалістом-автотоварознавцем, маючим відповідну вищу освіту та спеціальність і кваліфікацію судового експерта  з правом проведення авто товарознавчих експертиз. Дослідження проводилося у присутності обох водіїв методом зовнішнього огляду автомобіля, дослідження даних протоколу огляду місця ДТП та опису пошкоджень автомобіля. Крім того спеціаліст авто товарознавець був  допитаний   в судовому засіданні, який підтвердив свій висновок, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

               Районний суд також прийняв правильне рішення про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду.

               Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

               Вина водія ОСОБА_2 в скоєні ДТП доведена постановою судді про адміністративне правопорушення від 22.02.2007 року (а.с. 5).             

               Факт заподіяння позивачу моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням його автомобіля, та відповідних в зв'язку з цим душевних страждань, які вочевидь мали місце, сумнів у судової колегії не викликає. Розмір відшкодування цієї шкоди  (1 000 грн.) у даному випадку відповідає розумності та справедливості.

              У зв'язку з вищевикладеним, судова колегія вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

               Доводи, викладені в апеляційній скарзі , були предметом розгляду суду першої інстанції, та їм дана належна оцінка.

               Висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

               В інший частині рішення не оскаржене.

               Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

               Підстав для скасуванні оскарженого рішення немає.

             Керуючись  ст. 303, 304, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

                       Апеляційну скаргу Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» - відхилити.

                     Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2008 року  залишити без змін.

                     Ухвала набирає  законної сили з моменту її проголошення  і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

         Головуючий:

Судді