Справа №1490/4714/12 10.12.2012 10.12.2012 10.12.2012

Справа №22-ц/1490/3121/12 Головуючий у І інстанції Гуденко О.А.

Категорія – 27 Доповідач в апеляційної інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

іменем України

10 грудня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання – Устименко М.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2012 року, ухваленого у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський акціонерний Банк» (надалі Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и л а :

19 березня 2012 року Банк пред’явив до ОСОБА_2 зазначений позов, який обґрунтував наступним.

02 червня 2008 року він в простій письмовій формі уклав з ОСОБА_2 кредитний договір № 260Б-70.

За його умовами Банк зобов’язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 5 000 гривень 00 копійок, шляхом відкриття поточного рахунку, а той, в свою чергу, - повернути їх частинами згідно графіку погашення до 01 червня 2011 року та сплатити проценти за користування ним, виходячи з процентної ставки 24 % річних, а також вносити плату за обслуговування кредиту у вигляді комісії в розмірі 50 гривень на місяць.

Порушення позичальником умов кредитного договору, давало Банку право нараховувати штраф у розмірі 5 % від суми кредитних коштів за кожен випадок прострочення та 25 % від суми неналежного виконання грошового зобов’язання, й вимагати від позичальника дострокового виконання боргового зобов’язання.

Взятий на себе обов’язок Банк виконав належним чином, в той час, як ОСОБА_2 свого слова у повній мірі не дотримався.

Отримавши від Банку грошові кошти, він використав їх на власний розсуд, попервах виконуючи і свій обов’язок з повернення кредиту, сплаті процентів та комісії за користування ним.

Проте у подальшому, його договірна поведінка змінилася. З березня 2011 року він припинив будь-які виплати за договором, у зв’язку з чим, станом на 16 березня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 1 901 гривня 77 копійок, з яких:

●1 083 гривень 60 копійок заборгованість зі сплати тіла кредиту;

●319 гривень 44 копійки нараховані, але несплачені проценти;

●250 гривень 00 копійок несплачена комісія за;

●248 гривень 78 копійок по сплаті штрафних санкцій.

Посилаючись на відмову ОСОБА_2 виплатити борг добровільно, Банк просив позов задовольнити.

В своїх запереченнях представник відповідача ОСОБА_3, діючи від імені свого довірителя ОСОБА_2, позовні вимоги визнав частково і просив зменшити розмір неустойки до 50 гривень 00 копійок.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2012 року позов задоволено частково, з ОСОБА_2 на користь Банку стягнуто:

●1 083 гривень 60 копійок сума заборгованості за тілом кредиту;

●319 гривень 44 копійки заборгованості по сплаті процентів;

●250 гривень 00 копійок заборгованості по сплаті комісій за РО;

●50 гривень 00 копійок заборгованості по сплаті штрафних санкцій, а всього – 1 703 гривні 04 копійки та судові витрати.

ОСОБА_2 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати й ухвалити нове рішення – про відмову у позові.

Скаргу обґрунтовував невідповідністю висновків суду обставинам справи, невірним застосуванням норм матеріального та порушеннями норм процесуального права.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без змін, оскільки суд постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Задовольняючи позов Банку, місцевий суд виходив із того, що між сторонами існують договірні правовідносини, підставою виникнення яких є кредитний договір. Позивач виконав взяті на себе за ним умови повністю, в той час як відповідач взятого на себе обов’язку не дотримався, а тому, відповідно до ст. ст. 525-527, 611-612, 615, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, підпунктів 3.2.10 - 3.2.11., 4.1-4.4. умов кредитного договору він повинен відповідати за неналежне виконання взятого на себе зобов`язання і нести негативні наслідки таких своїх дій, а саме, повернути позивачеві залишок кредиту, нараховані але не сплачені відсотки, комісію та неустойку у вигляді штрафу, зменшену за рішенням суду відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

За ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В силу статей 509, 525-526, 551, 598, 610, 611, 622, 651, 1046-1050, 1054, 1055 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов’язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін – всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов’язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов’язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов’язань, які не виконані належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк за кредитним договором № № 260Б-70 від 02 червня 2008 року надав ОСОБА_2 кредит у сумі 5 000 гривень 00 копійок на споживчі потреби.

Той грошові кошти взяв і використав на власний розсуд.

При цьому, він зобов’язався повернути їх частинами до 01 червня 2011 року і сплачувати відсотки за користування ними, виходячи з процентної ставки 24 % річних виходячи з фактичної суми наданих кредитних коштів і за фактичний час користування ними, а також сплачувати щомісячну винагороду у вигляді комісії в розмірі 50 гривень (а.с. 6-10).

Сплативши 3 916 гривень 40 копійок тіла кредиту, 2 106 гривень 75 копійок процентів за користування позиченими грошима, 1 000 гривень комісії та 254 гривні 91 копійка плати за пропуск платежів, позичальник з березня 2011 року припинив будь-які виплати.

За такого і відповідно до статей 525, 551, 589, 625, 1048, 1049, 1054, глави 51 ЦК України та пункту 4 кредитного договору ОСОБА_2 повинен відповідати за неналежне виконання кредитного зобов`язання і нести негативні наслідки таких своїх дій, а саме, повернути Банку заборгованість по тілу кредиту, сплатити відсотки та комісію, а також, штраф.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Що ж стосується посилань відповідача на перевищення повноважень його представника, який частково визнав позов, в той час як він сам з позовними вимогами не погоджується, то вони не можуть слугувати скасуванню зазначеного рішення, оскільки підставою задоволення позову став не виписана вище обставина, а належні та допустимі докази, надані позивачем.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: