Справа №1490/5300/12 24.12.2012 24.12.2012 24.12.2012
Справа № 22ц/1490/3481/12 Головуючий у 1 інстанції Тішко Д.А.
Категорія 57 Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_1
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
24 грудня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В.,
із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,
з участю:
позивача ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
представника ОСОБА_5 філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України ОСОБА_6, переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2012 року, ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про покладення обов’язку вчинити певні дії, спрямовані на зняття заборони відчуження майна, що перебувало в іпотеці, -
у с т а н о в и л а :
11 квітня 2011 року ОСОБА_2 пред’явила до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зазначений позов, який обґрунтовувала наступним.
26 грудня 2007 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» уклало з товариством з обмеженою відповідальністю «Астра-Лайн» договір відновлювальної кредитної лінії № 640/3-274, за яким надало позичальнику кредит в сумі 490 000 гривень.
В той же день, на забезпечення названого договору товариство уклало з нею два договори іпотеки, за одним з яких, що посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, вона передала в іпотеку належну їй земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану в с. Радсад по вул. П.Григоренка, 2, а за другим, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_4, - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
На обидва об’єкта іпотеки приватними нотаріусами була накладена заборона їх відчуження, про що до Реєстру іпотек було внесено відповідні записи за № 4694 та № 4441.
13.10.2010 року державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Лайн» була припинена, про що внесено відповідний запис.
У зв’язку з припиненням юридичної особи, припинив дію названий вище кредитний договір, а, відповідно, і обидва іпотечні договори, укладені на забезпечення його виконання, підтвердженням чого є рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 листопада 2010 року.
Таким чином, законні підстави для знаходження належних їй об’єктів нерухомості під забороною відчуження та у реєстрі іпотек відпали, а тому нотаріуси, як державні реєстратори обтяжень, повинні були внести в реєстр відповідні записи і вилучити запис щодо обтяження нерухомого майна.
Посилаючись на виписані обставини і небажання Банку – надсилати нотаріусам повідомлення про необхідність знаття обтяжень, накладених у зв’язку з укладенням іпотечного договору; а також на відмову нотаріусів вчиняти відповідну нотаріальну дію, просила позов задовольнити.
Відповідачі-нотаріуси позов заперечили, вважають, що позивач не дотрималася встановленого законом порядку звернення за зняттям заборони, а тому вони були позбавлені можливості виконати її вимогу.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2012 року у вимогах до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України відмовлено за їх безпідставністю. Вимоги до приватних нотаріусів були задоволені у повному обсязі.
Ухвалою від 07 листопада 2012 року той же суд виправив описки, що стосувалися цивільного імені одного з нотаріусів та нотаріального округу іншого.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожна окремо, подали на це рішення апеляційні скарги, в яких просили скасувати його в тій частині, що стосується безпосередньо їх, і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволені вимог до них та в частині розподілу судових витрат відмовити.
Скарги обґрунтовували невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи і нормам чинного цивільного законодавства.
Апеляційні скарги слід задовольнити, рішення суду 1 інстанції в оскарженій частині скасувати, і в цій частині ухвалити нове рішення – про відмову у задоволені позовних вимог до приватних нотаріусів та у розподілі судових витрат, оскільки в зазначеній частині суд постановив його без точного додержання норм матеріального й процесуального права.
Так, вирішуючи вимоги позивача до приватних нотаріусів, суд 1 інстанції виходив з того, що підстав для залишення записів про обтяження нерухомого майна в Реєстрі іпотек немає, а тому нотаріусу, як державні реєстратори таких обтяжень і особи, які ці записи вчинили, повинні були зняти заборону відчуження нерухомого майна і вилучити із Державного реєстру іпотек запис, щодо обтяження нерухомого майна іпотекою. Оскільки ті від вчинення таких дій відмовляються, то такий обов’язок слід покласти на них за судовим рішенням.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області не у повній мірі погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення вимог до приватних нотаріусів, вважає, необґрунтованими й незаконними.
Дійсно, за статтями 41, 55, 56 Конституції України, статтями 16, 316-317, 319 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права. У разі ж його порушення, особі гарантовано державний захист правомочностей власника, в тому числі, і шляхом покладення на особу, що чинить перешкоди, обов’язку їх усунути.
Разом з тим, не можна вважати порушенням права особи на об’єкт власності, встановлення компетентними особами обтяжень щодо цього майна, вчиненого в порядку та з підстав встановлених законом.
Так, за ст. 1,5,34,4143,49-50,55, 73-74 Закону України «Про нотаріат», ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборони відчуження об’єктів нерухомого майна» та п. 253 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.
При вчинені виконавчих дій нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
На нотаріусів покладено обов’язок вчиняють певні, передбачені названими нормативними актами нотаріальні дії, до яких віднесено і накладення та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.
Нотаріус вчиняє нотаріальні дії не інакше як на підставі заяв осіб, які бажають її вчинення.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Якщо ж така відмова відбулася, то на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження.
Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Зазначене стосується і іпотечних договорів.
Відповідно до вимог чинного законодавства, іпотечні договори підлягають нотаріальному посвідченню. Крім того, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість, передану в іпотеку. Якщо іпотечним договором передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину за повідомленням іпотекодержателя накладають заборону їх відчуження.
Така заборона діє до її скасування, яке проводиться за встановленою процедурою.
Одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
З системного аналізу виписаних норм випливає висновок про те, що зняття заборони відчуження нерухомого майна та вилучення з Державного реєстру іпотек запису, щодо обтяження нерухомого майна іпотекою є нотарільною дією, яку нотаріус може вчинити тільки за зверненням зацікавлених у цьому осіб.
В матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази тому, що такі особи, в тому числі і позивач, зверталися з виписаними вище вимогами до нотаріусів, відповідачів по справі.
Так, ОСОБА_2 не заперечувала в судовому засіданні апеляційної інстанції, що особисто до нотаріуса ОСОБА_3 вона взагалі не зверталася, а з нотаріусом ОСОБА_4 мала лише телефонну розмову, консультативного характеру. Зазначене не можна вважати належним звернення за вчиненням нотаріальної дії, а, відповідно, і покласти на нотаріусів обов’язок вчинити бажані нею нотаріальні дії.
Її ж твердження про те, що такі дії вчинили її представники, доказами підтверджені не були, хоча за ст. 60 ЦПК України, таке є її обов’язком.
За такого, у суду не було законних підстав покладати на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обов’язку зняти заборону відчуження нерухомого майна та вилучити з Державного реєстру іпотек записів, щодо обтяження нерухомого майна іпотекою.
Оскільки місцевий суд був іншої думки і поклав на нотаріусів такий обов’язок, то в цій частині рішення слід скасувати і відмовити у вимозі.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 до нотаріусів не задоволено, то не підлягають задоволенню і її вимоги про відшкодування понесених нею судових витрат, а тому і в такій вимозі слід відмовити.
Не підлягає задоволенню і клопотання ОСОБА_3 про відшкодування за рахунок ОСОБА_2 понесених нею судових витрат на правову допомогу, оскільки такі витрати не доведені належними доказами.
За законом належним та допустимим доказом оплати правової допомоги адвокатом певної колегії адвокатів є приходно-касовий документ, виданий бухгалтерією цієї колегії адвокатів. Для адвокатів ОСОБА_5 обласної колегії адвокатів, це є бухгалтерія названої установи. Надана ж відповідачем квитанція до прибуткового касового ордеру, підписана самим адвокатом ОСОБА_7, таким доказом не є, а тому за нею стягнення не може бути проведено.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2012 року, в частині вирішення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про покладення обов’язку зняти заборону відчуження нерухомого майна і вилучити з Державного реєстру іпотек запис, щодо обтяження нерухомого майна іпотекою, та розподілу судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені названих вимог за їх недоведеністю.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: