ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/819/26/23

Номер справи місцевого суду: 650/229/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

31 липня 2023 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 06 липня 2023 року, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Милове Бериславського району Херсонської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених судом першої інстанції обставин.

Ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 06 липня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Бериславського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .

Відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною залишати житло в період часу з 21:00 год. до 06:00 наступного дня, терміном до 24 серпня 2023 року.

Крім того на ОСОБА_7 покладено наступні обов`язки:

-за викликом прибувати до слідчого, прокурора та суду;

-не відлучатися з Бериславського району Херсонської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 06 липня 2023 року скасувати та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без права внесення застави.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначив, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема слідчим суддею залишено поза увагою, що ОСОБА_7 вчинено тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Вказана обставина може спонукати підозрюваного переховуватися з метою від покарання.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_7 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

З клопотання слідчого вбачається, що слідчим відділенням Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12023231090001639 від 15 травня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

29 червня 2023 року в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

За твердженням слідчого ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаного злочину, що підтверджується долученими до клопотання доказами. Крім того слідчий послався на існування ризиків того, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому запобігти вказаним ризикам неможливо окрім як шляхом застосування найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.

Розглянувши вказане клопотання, слідчий суддя не погодився із доводами сторони обвинувачення та застосував до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання в період з 21:00 до 06:00 год. та покладенням обов`язків, що передбачені ч.5 ст.194 КПК України. Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованого злочину, а також існування ризику вчинення нового кримінального правопорушення. В той же час, стороною обвинувачення не доведено існування інших заявлених ризиків, а також доцільність застосування відносно ОСОБА_7 саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На думку слідчого судді запобіжний захід у виді домашнього арешту зможе запобігти встановленому ризику.

Надаючи оцінку вказаним висновками слідчого судді у відповідності із доводами апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що слідчим суддею належним чином виконано вимоги процесуального законодавства та вірно встановлено відсутність правових підстав для застосування відносно ОСОБА_7 саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які долучені до матеріалів клопотання, а саме:

-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14 травня 2023 року;

-протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 від 16 травня 2023 року;

-заявою ОСОБА_10 від 14 травня 2023 року про добровільну видачу велосипеда;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 15 травня 2023 року;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 16 травня 2023 року;

-висновком судового експерта №3613/23 від 26 червня 2023 року;

-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 29 червня 2023 року.

Оцінюючи питання існування обґрунтованої підозри, суд апеляційної інстанції виходить із поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Згідно вказаного в рішенні ЄСПЛ визначення, обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Апеляційний суд, проаналізувавши зазначені докази, що долучені до клопотання слідчого, вважає, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази є вагомими та такими, що об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями, адже фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, в клопотанні та доданих до нього матеріалах достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри. Зазначена обставина сторонами не оспорюється.

Крім того, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про те, що в судовому засіданні прокурор довів лише наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення.

Так, існування вказаного ризику підтверджується відомостями про особу підозрюваного, який хоч раніше і не судимий, проте не має офіційного джерела доходів та обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального правопорушення.

В той же час, як вірно встановив слідчий суддя, заявлені стороною обвинувачення ризики того, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні або ж переховуватися від органів досудового розслідування та суду, не доведені.

Так, положеннями ч.6 ст.132 КПК України визначено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Поруч із цим, прокурором, ні під час розгляду клопотання в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не надано належних доказів того, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні чи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання соціальні зв`язки, а тому хоч ОСОБА_7 і підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, переховування підозрюваного малоймовірне. Посилання прокурора на тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки сама по собі тяжкість кримінального правопорушення не може свідчити про існування ризику переховування.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «В. проти Швейцарії», небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.

Що стосується ризику можливого незаконного впливу підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні, то як вірно вказав слідчий суддя, стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження його існування.

Також, на думку колегії суддів, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що прокурором не доведено недостатність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу. Так, з ухвали слідчого судді вбачається, що при прийнятті рішення про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, були враховані дані щодо особи підозрюваного.

Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, сім`ю, раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Таким чином, застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту в повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

За наведених обставин, з огляду на те, що стороною обвинувачення доведено лише існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також ризику вчинення нового кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення слідчого судді, адже слідчий суддя обґрунтовано застосував до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням на нього обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Застосований слідчим суддею запобіжний захід визначено в межах строку досудового розслідування та вірно обраховано.

Таким чином суд апеляційної інстанції констатує, що стороною обвинувачення в апеляційній скарзі не наведено належних доводів, які могли би бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та застосування до підозрюваного ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу - тримання під вартою.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись статтями 376 ч.2, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 06 липня 2023 року, відносно ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4