Судове рішення #4865438

2-2040/09/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23  березня 2009 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді                                       Чередник В.Є.

при секретарі                                                    Поповій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за  позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк" про розірвання договору банківського вкладу та стягнення вкладу в іноземній валюті, -

Встановив:

10 лютого 2009 року  позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк" про розірвання договору банківського вкладу та стягнення вкладу в іноземній валюті в розмірі 25000,00 доларів США.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що 16 вересня 2008 року між позивачем та ВАТ "БМ Банк" в особі Директора відділення № 7 в м. Харків ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу № 2006-46653/DD "Вільні гроші". Внесення грошових коштів на депозитний рахунок підтверджується квитанцією № 1297441 від 16.09.2008 року. 16 жовтня 2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою про дострокове повернення депозиту в розмірі 25000,00 доларів США, яка залишена відповідачем без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечувала, з огляду на існування заборони дострокового повернення коштів з депозитних рахунків, яка викладена в нормативних актах Національного банку України,  вважає, що в діях банку відсутня вина, оскільки він діє виключно на підставі нормативних актів Національного банку України та просить відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Суд, вислухавши пояснення представників, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає задоволення частково виходячи з наступного.

Згідно ст.  47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банки мають право  приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб.

16 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № 2006-46653/DD. Відповідно до п.1.1 зазначеного договору, відповідач відкриває депозитний рахунок № 263510251509 в доларах США. Згідно з п.1.2 вказаного договору, позивач вносить готівкові кошти в доларах США, а відповідач приймає на відкритий депозитний рахунок грошові кошти в доларах США в розмірі 25000,00 дол. США на строк 18 місяців з 16.09.2008 року до 16 березня 2010 року. ( а.с. 5-7)

16 вересня 2008 року позивач вніс на відкритий відповідачем депозитний рахунок № 263510251509 грошові кошти в розмірі 25000,00 дол. США, що підтверджується виданою відповідачем квитанцією № 1297441 від 16.09.2008 року. ( а.с. 8)

Згідно ст.55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.

Відповідно до ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1060 ЦК України, передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Ч.2 ст.1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умовами договору між позивачем та відповідачем передбачено, що позивач має право на дострокове повернення вкладу в повному обсязі, що оформляється заявою позивача про дострокове розірвання договору (п.2.2.2 та п.2.4.3 договору).

Сторонами за договором обумовлено термін розміщення коштів на вкладному рахунку, тобто до 16 березня 2010 року (п.1.2. договору), або до повернення всієї суми вкладу позивача,  на першу його вимогу до закінчення дії договору (п.7.1. договору)

16 жовтня 2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою про дострокове повернення депозиту в розмірі 25000,00 доларів США, яка залишена відповідачем без задоволення.(а.с.9)

Представник відповідача, як на підставу своїх заперечень  посилається на ОСОБА_3 Нацбанку  № 319 від 11.10.2008 року "Про додаткові заходи щодо діяльності банків", згідно з якою Правління Національного банку, з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи та забезпечення  стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків, керуючись ст.7,15,55 Закону України "Про Національний банк України", ст.66,67 Закону України "Про банки та банківську діяльність",постановляє: банкам у сфері проведення активно-пасивних операцій виконувати свої зобов'язання за всіма типами договорів із залученням коштів у будь якій валюті лише в разі настання  строку завершення зобов'язань, незалежно від категорії контрагентів.

Однак,  дана постанова не може бути визнана такою, що відповідає діючому законодавству і підлягає обов'язковому застосуванню, оскільки суперечить ст.1060 ЦК України, Закону України "Про банки та банківську діяльність", Закону України "Про Національним банк".

Згідно з ст.8 ЦПК України, у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Так, дана постанова суперечить ст.1060 ЦК України, згідно з якою  банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Згідно ст.56 Закону України "Про Національний банк", Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організації та установ незалежно від форм власності,  а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкції, положень правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити  законам України та іншим законодавчим актам, і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.  Нормативно-правові  акти Нацбанку підлягають обов'язкової державної реєстрації в Мін'юсті і набирають чинності відповідно до законодавства. ОСОБА_3 не зареєстрована у Міністерстві юстиції.

Відповідно до ст.61,63 Закону України "Про Національний банк", Нацбанк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України  "Про банки та банківську діяльність", як безпосередньо так і через створені ним органи банківського нагляду. Нацбанк  не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами  Нацбанку.

Відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000 року № 2121-Ш, Національний банк України, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Як вбачається із змісту даної постанови, вона розповсюджується на діяльність усіх банків,  зокрема і в тих де не має тимчасової адміністрації, та вимагає здійснювати дії, які не передбачені законами України та суперечать останнім.

Крім того, п.7 постанови Нацбанку № 413 від 04.12.2008 року постанова № 319 від 11.10.2008 року була визнана такою, що втратила чинність.

Таким чином, суд вважає, що заперечення відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства тому не можуть бути прийняті до уваги.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо розірвання договору банківського вкладу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зі змісту п.2.2.2 та п.2.4.3 депозитного договору, вбачається що його може бути достроково розірвано в односторонньому порядку шляхом подачі письмової заяви про дострокове розірвання, про що позивач повинен повідомити відповідача за 10 робочих днів. Зі змісту заяви позивача поданої відповідачу 16 жовтня 2008р. вбачається, що позивач вимагав дострокового повернення йому сумі 25000,00 доларів США, вимоги про розірвання депозитного договору в заяві не викладені. В матеріалах справи відсутні інші докази виконання позивачем умов передбачених п.п.2.2.2 та п.2.4.3 депозитного договору.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача суми 25000,00 доларів США. Обґрунтованість вимог щодо стягнення 25000,00 доларів США підтверджується ч.2 ст.1060 ЦК України, та п.7.1. депозитного договору, якими передбачено обов'язок відповідача видати вкладнику суму вкладу на першу його вимогу.

Позовні вимоги в частині дострокового розірвання депозитного договору не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було дотримано порядку його розірвання, узгодженого сторонами договору в п.п.2.2.2 та п.2.4.3 договору.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, то судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи, згідно ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з пропорційно з відповідача та позивача.

На   підставі наведеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218  ЦПК України, ст.1058, 1060 ЦК України, ст.2,47,55,75,85 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст. 56,61,63 Закону України "Про Національний банк", суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1  до Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк" в особі відділення № 7 "БМ Банк"  в м. Харкові  задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк", (01032 М.Київ, ОСОБА_4Шевченка, 37/122  МФО 380913; Код  33881201) на користь ОСОБА_1 (м. Харків, вул. Блюхера, 15 "Б", кв. 55) іноземну валюту в розмірі 25000,00 ДОЛ.США, судового збору (державного мита) в сумі 117,50 ДОЛ.США та витрат на інформаційно технічне забезпечення процесу в сумі 15.00 грн.

В задоволенні інших вимог -  відмовити.

       Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Київського районного суду м. Харкова заяви про апеляційне оскарження рішення суду та шляхом подачі протягом 20  днів після подання вказаної заяви апеляційної скарги до Київського районного суду м. Харкова, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація