УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №292/1116/21                 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.422-1 КПК        Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді                         ОСОБА_2 ,

суддів:                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря                 ОСОБА_5 ,

прокурора                                 ОСОБА_6 ,

захисника                                 ОСОБА_7 ,

обвинуваченого                         ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року,

в с т а н о в и в:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 . Відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та домашній арешт у певний період доби. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 19.08.2023, з визначенням застави в розмірі 161 040 грн.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, вважає її незаконною, просить її скасувати, а своїм рішенням відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_8 будь-який інший запобіжний захід, але не пов`язаний з триманням під вартою або обрати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у сумі, що не буде перевищувати 101 992 грн. При цьому, зазначає, що суд не врахував зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наголошує, що потерпілі не мають жодних претензій матеріального та морального характеру, про що вони письмово та в усній формі повідомили суд. Вважає, що не враховано тяжкість обвинувачення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_8 , а саме у крадіжці на суму, що приблизно складає 3 500 грн. В свою чергу, процесуальні ризики про які зазначає прокурор вони є необґрунтованими, безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях прокурора, так як всі свідки на які посилався прокурор були допитані, речові докази на які посилаються прокурор передані і знаходяться в суді, а сама тяжкість злочину є мізерною. Звертає увагу, що ОСОБА_9 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає і те, що застава розмірі 101 992 грн., (38 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) може в повній мірі забезпечити виконання покладених на обвинуваченого зобов`язань, яка майже в 29 разів перевищує суму крадіжки в якій обвинувачується ОСОБА_8 .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд, при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Як вбачається з виділених матеріалів судового провадження №292/1116/21, в провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області перебуває об`єднане кримінальне провадження №12021060460000194 від 03.12.2021 відносно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 та ч.4 ст.185 КК України.

В ході судового розгляду вказаного кримінального провадження, 21.06.2023 в судовому засіданні Червоноармійського районного суду Житомирської області, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 (а.п.11-12).

Як вважає апеляційний суд, вище зазначене клопотання прокурора є відповідним вимогам ст.199 КПК України, подано у визначений цією статтею строк, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відповідні відомості та обставини, які враховуються при продовженні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Сторона захисту (захисник обвинуваченого) була відповідно ознайомлена з цим клопотанням, безпосередньо в судовому засіданні заперечувала про задоволення цього клопотання, наводивши відповідні доводи на спростування позиції прокурора, тощо (а.п.15-22). Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.

Вирішуючи клопотання прокурора (після відповідного обговорення в судовому засіданні між всіма учасниками провадження), суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшилися й виправдовують тримання під вартою обвинуваченого.

При цьому, під час розгляду клопотання прокурора, судом першої інстанції належно проаналізовані доводи сторони захисту, зокрема, про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, цим доводам дана відповідна оцінка та належний аналіз.

В свою чергу, кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом факту винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, а тому з огляду на цю стадію кримінального провадження для вирішення питання продовження строку запобіжного заходу відсутня необхідність оцінки зібраних у справі доказів на підтвердження чи спростування обґрунтованості підозри, а встановлення на даному етапі обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень відноситься до виключної компетенції суду першої інстанції при постановленні вироку.

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Перевіряючи доцільність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого з огляду на наступне.

При цьому, твердження захисника обвинуваченого про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та можливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу є, на думку апеляційного суду, непереконливими.

Апеляційний суд знаходить наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою належним чином обґрунтованими та вмотивованими, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Апеляційний суд звертає увагу, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

При цьому, апеляційний суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

В свою чергу, ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3, 4 ст.185 КК України, які відносяться згідно ст.12 КК України, до нетяжкого та тяжких правопорушень, міра покарання за найтяжчий з яких, у разі визнання його винуватим, передбачає, зокрема, покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від на строк від 5 до 8 років.

При цьому, слід взяти до уваги, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочин проти власності, інкриміновані йому правопорушення скоєнні останнім під час відбування умовного покарання за попереднім вироком суду.

Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду, який на момент розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом першої інстанції та апеляційним судом не зменшився та продовжує існувати і на теперішній час.

Апеляційний суд також погоджується з висновками суду про наявність ризику вчинення ОСОБА_8 інших кримінальних правопорушень та вважає, що сама поведінка обвинуваченого свідчить про можливість та високий ризик вчинення ним кримінальних правопорушень, виходячи з того, що останній обвинувачується у вчиненні тяжких правопорушень, має нестійкі соціальні зв`язки, не працює, постійного джерела доходу не має.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, відповідно до ст.178 КПК України, врахував фактичні обставини цього кримінального провадження, їх характер, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання його винним, дані про його особу, який обвинувачується у вчиненні тяжких правопорушень, взяв також до уваги наявність ризиків, передбачених п. ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі.

Оскаржуване рішення суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15.12.2016 року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно також виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (п.35 «Летельє проти Франції» від 26.06.1991року).

Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.

В свою чергу, апеляційні посилання захисника на позицію потерпілих (відсутність з їх боку жодних претензій матеріального та морального характеру) об`єктивно не є визначальними при обранні запобіжного заходу останньому.

В свою чергу, визначений судом першої інстанції розмір застави, з врахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, даних про особу ОСОБА_8 , а також встановлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на думку суду апеляційної інстанції, в повній мірі відповідає принципам достатності та виваженості та гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. В даному випадку, слід взяти до уваги і те, що кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 кваліфікуються за відповідними статтями не за ознаками розміру крадіжки, а за ознаками повторності, проникнення у житло та вчинення під час воєнного стану.

В свою чергу, формальне посилання захисника на те, що ОСОБА_8 має місце реєстрації, як ї гарантії обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки при зміні запобіжного заходу, не доводять по-за розумним сумнівом дотримання обвинуваченим відповідної сталої процесуальної поведінки, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.

Всі викладені захисником апеляційні доводи були об`єктом дослідження судом першої інстанції при продовженні обвинуваченому строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги на зміну запобіжного заходу не встановлено.

Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з`ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .

Істотних порушень кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду не встановлено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 19.08.2023, з визначенням застави в розмірі 161 040 грн., - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :