ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.15р. Справа № 904/7478/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд", м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЬЮБ", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 124 631,01 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЬЮБ" (далі - відповідач) про стягнення 124 631,01 грн., з яких: 72 000,00 грн. – заборгованість за договором, 41 328,00 грн. – інфляційних втрат, 2574,25 грн. – 3 % річних, 8728,76 грн. – пені та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2015 р. по справі № 904/7478/15 порушено провадження і розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.09.2015 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 14.09.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2015 р. підтримав свої позовні вимоги, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з’явився до суду надав відзив на позов, в якому проти нарахованої позивачем пені у розмірі 8728,76 грн. заперечує в повному обсязі.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.09.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЬЮБ" (замовник) укладений Договір № 454 (надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виконати за завданням замовника, згідно з умовами даного договору, роботу: розробку проектної документації на будівництва КПП "Парк" ТОВ "ОСОБА_1 ТЬЮБ", а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору та Додаткової угоди № 454-д/1 від 31.12.2013 р. до Договору вартість робіт за договором складає 72 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.2. Договору розрахунки між сторонами проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник оплачує 72 000,00 грн. з ПДВ після підписання акту здачі-приймання робіт та виставлення виконавцем рахунку на оплату робіт протягом 60 календарних днів.

08.04.2014 року між позивачем та відповідачем підписаний Акт № 41, згідно яким позивач здав, а відповідач прийняв роботи по розробці проектної документації на будівництво КПП "Парк" ТОВ "ОСОБА_1 ТЬЮБ" вартістю 72 000,00 грн. з ПДВ.

В порушення своїх зобов’язань за Договором відповідач надані та прийняті послуги позивача не оплатив, у зв’язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 72 000,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача за захистом його порушеного права, що і є підставою для виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (п.1 ст. 853 Цивільного кодексу України).

На момент розгляду справи заборгованість відповідача складає 72 000,00 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Позивачем за прострочення виконання договірних зобов’язань щодо оплати за надану роботу нарахована пеня у розмірі 8 728,76 грн. (за період з 13.11.2014 р. по 08.12.2014 р.).

Згідно п. 2.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р., якщо у вчиненому сторонами право чині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов’язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Суд вважає вимоги щодо стягнення пені є безпідставними і необґрунтованими, оскільки умовами договору така відповідальність замовника не передбачена, а отже, суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано за період з 09.06.2014 р. по 17.08.2015 р. до сплати відповідачу 41 328,00 грн. – інфляційних втрат, 2574,25 грн. – 3 % річних.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних, господарський суд вважає, їх такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі: 72 000,00 грн. – заборгованості, 41 328,00 грн. – інфляційних втрат, 2574,25 грн. – 3 % річних, а в решті позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.

Судовий збір у справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЬЮБ" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56; код ЄДРПОУ 35537363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, 106; код ЄДРПОУ 34124403) 72 000,00 грн. (сімдесят дві тисячі грн. 00 коп.) – заборгованості, 41 328,00 грн. (сорок одна тисяча триста двадцять вісім грн. 00 коп.) – інфляційних втрат, 2574,25 грн. (дві тисячі п’ятсот сімдесят чотири грн. 25 коп.) – 3 % річних, 2318,04 грн. (дві тисячі триста вісімнадцять грн. 04 коп.) – судового збору, про що видати наказ.

В решті позову – відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя ОСОБА_2