АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-6257/10 Головуючий у 1-й інстанції Савічева В.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2010 року м. Полтава
Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Обідіної О.І.,
Суддів : Карнауха П.М., Дорош А.І.,
При секретарі : Амеліній М.В.,
розглянула у м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 березня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та за позовом курило ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про вселення, усунення перешкод у користуванні та встановлення порядку користування квартирою.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, ОСОБА_1,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідно до договору дарування їй на праві приватної власності належить 1 / 2 частина квартири № 16 по вул. 60 років Жовтня буд.. 124 в м. Кременчуці.
Інша частина квартири належить неповнолітній дочці ОСОБА_6 - 1/7 частина та ОСОБА_2 - 5/14 частин, які йому були подаровані її родичами під час спільного проживання.
Згідно технічного паспорту квартира № 16 по вул.. 60 років Жовтня у будинку № 124 в м. Кременчуці складається з 3-х кімнат, житловою площею 41,66 кв.м., у тому числі 1-а кімната 18,42 кв.м., 2-а кімната 10,70 кв.м., 3-а кімната 12,54 кв.м., кухні площею 6 кв.м., вбиральні ( сполученої ) з ванною кімнатою 2,56 к.в.м, коридору 4,92 кв.м., вбудованої шафи 1,19 кв.м., балкону 0,77 кв.м., загальною площею 57,38 кв.м..
В квартирі мешкає вона з неповнолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_2 є власником 5/14 частини квартири, але у зв'язку зі складним побутовими та с особистими стосунками, які склалися з відповідачем, останній з січня 2008 року в зазначеній квартирі не проживає, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом № 1 /А від 04 вересня 2008 року.
Участі в утриманні майна ОСОБА_2 не приймає, необхідний поточний ремонт в квартирі проводиться за її власний рахунок. Вказувала, що протягом 2007-2008 років на ремонт квартири нею витрачено 2463 гривні 56 копійок, відремонтовано ванну кімнату, замінено сантехніку, встановлено нові трубопроводи, що підтверджується актом виконаних підрядних робіт, квитанцією, товарними та фіскальними чеками.
За час проживання в зазначеній квартирі, а саме з травня 2004 року по січень 2008 року відповідач ОСОБА_2 жодного разу не сплатив комунальні послуги, внаслідок чого неодноразово виникали заборгованості, які були погашені за її власний рахунок.
Також ОСОБА_3 вказувала на те, що відповідач веде аморальний спосіб життя, фактично ніде не працює, зловживає спритними напоями, чинить сварки, у зв’язку з чим мали неодноразові звернення до органів внутрішніх справ, а 17 квітня 2007 року постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності
На підставі викладеного, посилаючись на норми ст. 365 ЦК України ОСОБА_3 просила суд припинити право власності відповідача на частку у спільному майні в розмірі 5 /14 частин квартири АДРЕСА_2, анулювати спільну часткову власність, визнати за нею - ОСОБА_3 право власності на ці 5/14 частин квартири, стягнувши з неї на користь відповідача грошову компенсацію в розмірі 5292 гривень 85 копійок.
В свою чергу, ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про вселення, усунення перешкод в користуванні та встановлення порядку користування квартирою, вказуючи на те, що він проживав разом з ОСОБА_3 з 2003 року по лютий 2008 року в квартирі АДРЕСА_3, але шлюб не реєстрували.
Як далі зазначав ОСОБА_2, частину спірної квартири 18 травня 2004 року він отримав у дарунок разом з ОСОБА_3 згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, і його частка становить 5/14.
Інша частина квартири належить ОСОБА_3 з часткою 7/15 та її малолітній доньці - ОСОБА_6 з часткою 2/14.
В січні 2008 року стосунки з ОСОБА_3 значно погіршилися, і з цього часу остання стала чинити йому перешкоди у проживанні в квартирі. ОСОБА_8 він був на роботі вона змінила вхідні двері та замки , внаслідок чого ОСОБА_2 змушений був тимчасово проживати у своєї сестри за адресою: АДРЕСА_4, де в теперішній час зареєстрований. Оскільки ОСОБА_3 продовжувала чинити перешкоди, а він тривалий час не міг зловживати родинними стосунками, вимушений був з лютого 2008 року винайняти собі квартиру.
Оскільки досягнути згоди щодо встановлення порядку користування квартирою в позасудовому порядку сторони не можуть, ОСОБА_2 просив суд встановити порядок користування квартирою № 16 в будинку № 124 по вулиці 60 років Жовтня в м. Кременчуці, надавши йому в користування кімнату “7” площею 12,54 кв.м., ОСОБА_3 та ОСОБА_6 надати в користування кімнату “5” площею 10,7 кв м., кімнату “4” площею 13,17 кв.м., кладову “6” площею 1,19 кв.м., балкон площею 0,77 кв.м., залишивши в загальному користуванні коридор “1” площею 4,92 кв.м., вбиральну (поєднану ) “2” площею 2,56 кв.м., кухню “3” площею 6,28 кв.м. та коридор площею 4,95 кв.м..
Зобов'язати ОСОБА_3 встановити перегородку в кімнату “4” паралельно повздовжньої капітальної стіни будинку на відстані 1,1 м від неї, розділивши кімнату “4”на кімнату площею 13,17 кв.м., та коридор 4,95 кв.м., з облаштуванням входу в коридор до кімнати.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні частиною квартири АДРЕСА_3, та відшкодувати судові витрати, пов'язані з-розглядом справи.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 березня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні - відмовлено.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення, усунення перешкод у користуванні та встановлення порядку користування квартирою - відмовлено.
З рішенням не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні його позову та ухвалити в цій частині нове, задовольнивши заявлені ним позовні вимоги
Апелянт вважає рішення таким, що підлягає зміні, оскільки суд не звернув уваги не те, що він заявляв вимоги про встановлення порядку користування квартирою, яка є спільною частковою власністю, а не виділ частки квартири в натурі. Вказував на правомірність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.
Також з рішенням не погодився представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та задовольнити заявлені нею позовні вимоги.
Апелянт вважає рішення суду таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права, оскільки суд дійшов невірного висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_3.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, доводи апелянтів, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення частково, а апеляційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4. не підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, і не заперечується сторонами, що відповідно до договору дарування від 18 травня 2004 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_5.
Власником 1/7 частини квартири АДРЕСА_5 є неповнолітня ОСОБА_6.
Інша частина - 5/14 спірної квартири була подарована ОСОБА_2 родичами ОСОБА_3 під час спільного проживання.
На даний момент у спірній квартирі мешкає ОСОБА_3 з неповнолітньою донькою ОСОБА_3. А.А., ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_2 з січня 2008 року в зазначеній квартирі не проживає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з роз’яснень п. 12 Постанови Пленуму ВСУ “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 20 від 22 грудня 1995 року, що вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
При цьому, судом правомірно взято до уваги той факт, що позивачем ОСОБА_3 не проведено оцінку спірної квартири, а лише визначено її інвентаризаційну вартість, та доведено жодної з підстав, визначених ст. 365 ЦК України, для припинення права власності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобов’язання ОСОБА_3 здійснити перепланування квартири - встановити перегородку , районний суд обґрунтовано виходив з того, що для цього відсутні відповідні дозволи.
Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції вказував на те, що неможливо провести реальний розподіл спірного житлового приміщення, що підтверджено висновком будівельно-технічної експертизи. При цьому підстави відмови обгрунтовував нормами ст.ст. 382, 383 ЦК України, спираючись на роз’яснення Пленуму ВСУ № 2 від 22 грудня 1995 року “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”.
Проте з останнім висновком колегія суддів не може погодитися узв'язку з тим, що питання про реальний розподіл квартири ОСОБА_2 не ставилося, та за наступних підстав.
Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності . Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири ), що є в приватній власності громадян, не можу бути вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком ( квартирою ), крім випадків, установлених законодавством.
З урахуванням доказів, що маються в матеріалах справи, колегія суддів бере до уваги ніким не спростовані покази ОСОБА_2 щодо спричинення його колишньою співмешканкою ОСОБА_3 перешкод у користуванні належною йому частиною спірної квартири, та на підставі вказаних вище норм, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом.
Так, задоволенню підлягає вимоги ОСОБА_2 щодо його вселення у спірне житлове приміщення, усунення перешкод у користуванні квартирою та вирішення порядку користування нею.
У зв’язку з цим, беручи до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи № П-440 від 12 червня 2009 року, співвласнику ОСОБА_2 - виділити у користування житлову кімнату “7” площею 12,54 м2, співвласникам ОСОБА_3Ю та ОСОБА_6 - виділити у користуванні житлову кімнату “5” площею 10,7 м2, житлову кімнату “4” площею 13,17 м2, кладову площею 1,19 м2, балкон площею 0,77 м2, коридор, кухню, вбиральню, коридор - загальною площею 18,71 м2 залишити в загальному користуванні співвласників.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, на його користь відшкодуванню за рахунок ОСОБА_3 підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати в сумі - 492 гривні 31 копійка
За таких обставин, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 березня 2010 року підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про вселення його у квартиру АДРЕСА_6 в м Кременчуці, усунення перешкод з боку співвласниці у користуванні квартирою та визначення порядку користування квартирою, з постановленням в цій частині нового рішення про задоволення даних позовних вимог. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 березня 2010 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про вселення його у квартиру АДРЕСА_6 в м Кременчуці, усунення перешкод з боку співвласниці у користуванні квартирою та визначення порядку користування квартирою.
Вселити ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_6 в м Кременчуці.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою № 16 по вулиці 60 років Жовтня, будинок № 124 в м Кременчуці.
Виділити ОСОБА_2 у користування житлову кімнату “7” площею 12,54 м2, співвласникам ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - виділити у користуванні житлову кімнату “5” площею 10,7 м2, житлову кімнату “4” площею 13,17 м2, кладову площею 1,19 м2, балкон площею 0,77 м2.
Коридор, кухню, вбиральню, коридор, загальною площею 18,71 м2 - залишити в загальному користуванні співвласників.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 492 гривні 31 копійку в рахунок відшкодування понесених ним судових витрат.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути , оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, шляхом подання
касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя: /підпис/ ОСОБА_9
Судді: /підпис/ ОСОБА_1 /підпис/ ОСОБА_8
КОПІЯ
ВІРНО: Суддя апеляційного суду Полтавської області П.М.Карнаух