УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 22-ц/0690/1199/11

Категорія 18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді Кашапової Л.М.

суддів Зарицької Г.В.

ОСОБА_1

при секретарі Ганько Ю.І.

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали цивільної справи за позовом приватного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно, виселення

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” про захист прав споживача шляхом визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та договору іпотеки

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 18 березня 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

В червні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за укладеним між сторонами по справі кредитним договором від 31.01.2008 року на суму 72134.99 доларів США звернути стягнення на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Зарічани, хутір Бровари, 7 та хутір Бровари,8 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, що належить

відповідачу ОСОБА_2, виселити відповідача, який зареєстрований і проживає в спірному будинку, зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м.Житомирі та стягнути з нього судові витрати в сумі 1828грн. 50коп.

В березні 2011 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до приватного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” про захист прав споживача шляхом визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та договору іпотеки та заяву про забезпечення зустрічного позову, в якій просив суд постановити ухвалу про вжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення провадження у справі №К-21/2-5891/11 за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк” до ТОВ „Українське фінансове агентство „Верус”, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, яка знаходиться на розгляді в Жовтневому районному суді м.Дніпропетровська, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №2-260/2011 за позовом ПАТ КБ „Приват Банк” до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно та зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ „ПриватБанк” про захист прав споживача шляхом визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та договору іпотеки.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 18.03.2011 року заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням вимог процесуального права та обмежує реалізацію його прав, як власника майна.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі виникли спірні правовідносини з приводу виконання умов договору банківського кредиту, забезпеченого договорами поруки та застави. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що саме банк ухиляються від врегулювання спірних питань в добровільному порядку, порушуючи при цьому майнові права позичальника, ОСОБА_2 в заяві про забезпечення позову не зазначив.

У відповідності до вимог ч.ч.1,3 ст.151, ч.1 ст.152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов”язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов”язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення майна з під арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Заявник же поставив перед судом питання про зупинення провадження у цивільній справі, яка розглядається не Житомирським районним судом Житомирської області, а Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська, тобто вимагав вплинути на процесуальні моменти, пов”язані з розглядом іншої цивільної справи, втрутившись в правосуддя, яке здійснює інший суд першої інстанції, що суперечить положенням ст.ст. 125 ч.1, 126 ч.2, 129 ч.ч.1,2 Конституції України.

З врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що підстав для вжиття заходів забезпечення позову в спосіб, визначений заявником немає, оскільки вимога заявника про застосування зазначеного в заяві виду забезпечення позову суперечить вимогам ст.201 ЦПК України, на п.4 ч.1 якої він посилається, так як обов”язок зупинити провадження у справі покладається на суд, в провадженні якого знаходиться справа.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що необгрунтованість вимог банку щодо звернення стягнення на заставне майно може призвести до порушення майнових прав заявника, є безпідставним і передчасним, оскільки вказані обставини підлягають з’ясуванню судом лише при розгляді справи по суті.

Ухвала суду про відмову в забезпеченні позову вимогам ст.ст. 151 - 153 ЦПК України не суперечить, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 312, 317 ЦПК України, колегія суддів –

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 18 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді