Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а/0690/1665/11

Категорія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді Кашапової Л.М.

суддів Зарицької Г.В.

ОСОБА_1

при секретарі Ганько Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов”язання провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 жовтня 2010 року, -

в с т а н о в и л а :

В вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Коростень щодо нарахування коштів, передбачених ст.ст.50,54 ч.4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, у меншому розмірі, ніж визначено Законом, та зобов”язати відповідача провести перерахунок та виплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком як потерпілому 1 категорії та інваліду 2 групи в зв”язку з захворюванням, пов”язаним з наслідками аварії на ЧАЕС. З якого часу слід провести перерахунок, не зазначив.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 жовтня 2010 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області, пов”язані з виплатою ОСОБА_2 пенсії в ___________________________________________________________________

Справа № 22-а/0690/1665/11 Головуючий у суді І інст. ОСОБА_3

Категорія 10.3.2Доповідач – суддя Кашапова Л.М.

меншому розмірі, ніж встановлено ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області, пов”язані з невиплатою ОСОБА_2 додаткової пенсії щомісячно з розрахунку 75% від мінімальної пенсії за віком відповідно до 2 групи інвалідності.

Зобов”язано Управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з врахуванням дії ч.3 ст.67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов”язано управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з врахуванням дії ч.3 ст.67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що фінансування витрат, пов”язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснюється за рахунок державного бюджету і бюджетні асигнування надаються лише розпорядникам бюджетних коштів. Кошти Пенсійного фонду України до складу Державного бюджету не включаються.

Крім того, на думку апелянта, суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідні роки щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до вимог ст.50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірах:

-інвалідам 1групи – 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

-інвалідам ІІ групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

-інвалідам ІІІ групи, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст.54 вказаного Закону розміри пенсій для інвалідів, відносно яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

-по І групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;

-по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;

-по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком і розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом України про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області, отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, пов”язаної з аварією на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 1 серії А №418255, виданим 16.09.2003 року, та вкладкою до посвідчення №166573 від 16.09.2003 року. Основний розмір станом на 01.07.2008 року складав 655грн. 85коп., а додаткова пенсія інваліда ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи становила 141грн. 80коп., тобто, позивач отримує пенсійні виплати у меншому розмірі, ніж визначено Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” /а.с.6,9-10/.

При проведенні розрахунку пенсії позивача відповідачем застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” та постанов №894 від 13.07.2004 року „Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, №530 від 28.05.2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Листом від 07.09.2010 року №9725/02 позивачу відмовлено у встановлені розміру пенсії у відповідності з вимогами ст.ст.50,54 ч.4 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та її перерахунку.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, закріплених в ст.8 Конституції України як принцип верховенства права, при вирішенні даного спору суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що постанови Кабінету Міністрів України істотно звужують обсяг встановлених законом прав, а тому державна пенсія позивача має становити 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія – в розмірі 75 відсотків від мінімальної пенсії за віком, як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов”язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, та потерпілому 1 категорії, і нараховуватись відповідачем згідно положень ст.ст.50,54,67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, та ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позову в межах строку позовної давності, встановленого ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Доводи апеляційної скарги управління щодо відсутності фінансування з Державного бюджету України для здійснення доплат до пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи висновків суду не спростовують, оскільки питання врегулювання взаємовідносин між Пенсійним фондом України та органами державної влади, які формують Державний Бюджет України та розпоряджаються його коштами, не були предметом спору по даній справі.

Крім того, відповідно до ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати згідно чинного законодавства. Тому, відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку пенсій за відповідними позовами є управління Пенсійного фонду України.

Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність у державному бюджеті коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставним.

Статтею 17 Закону України від 23 .02.2006 року №3477-ІV „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В рішеннях у справах Кечко проти України 2005, Broniowski v. Poland 1996, Azinas v. Cyprus 2002, Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття „власності”, яке міститься в першій частині ст.1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.

В рішенні у справі Кечко проти України 2005 рік Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік).

Посилання в апеляційній скарзі на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду при виконанні судового рішення є безпідставним, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування апелянта.

Спосіб, у який судом відновлено порушені права позивача, узгоджується з положеннями ст.105 та ст.162 КАС України, в порядку якого було розглянуто справу в суді першої інстанції.

Однак, при формулюванні висновків в резолютивній частині постанови, судом першої інстанції не було зазначено конкретної норми Закону України „Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка повинна бути застосована відповідачем при проведенні перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, та конкретної дати, з якої такий перерахунок спірних коштів слід здійснити.

З врахуванням вищенаведеного та дати звернення в суд з позовом (13.09.20010 року) колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду слід змінити, доповнивши абзац четвертий резолютивної частини постанови словами „з 13 вересня 2010 року”, а абзац п”ятий резолютивної частини – після слів „мінімальних пенсій за віком” словами „встановленому ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та в кінці абзацу словами „з 13 вересня 2010 року”.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 201, 207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області відхилити.

Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 жовтня 2010 року змінити.

Доповнити абзац четвертий резолютивної частини постанови в кінці словами „з 13 вересня 2010 року”, а абзац п”ятий резолютивної частини – після слів „мінімальних пенсій за віком” словами „встановленому ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та в кінці абзацу словами „з 13 вересня 2010 року”.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили.

Головуючий Судді