АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-14020/10 Головуючий у 1-й інстанції Калько О.С. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Буленка О.О.,
Суддів: Панченка О.О., Омельченко Л.М.,
При секретарі: Ачкасовій О.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал”
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” про визнання дій незаконними та скасування припису, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” про визнання дій посадових осіб підприємства незаконними та скасування припису № 5000-1000-0501 від 02 лютого 2010 року та відключення водопровідної мережі на водопостачання до квартири АДРЕСА_1.
Підстави позову обґрунтовував тим, що 01 лютого 2010 року проведено обстеження мереж абонента за адресою: АДРЕСА_2, власником яких є позивач, за результатами якого було складено акт. 02 лютого 2010 року було внесено припис № 5000-1000-0501 на відключення водопровідної мережі на водопостачання до квартири АДРЕСА_1 та сплатою штрафних санкцій в сумі 2592,37 гривень.
Окрім того, позивач посилався на те, що раніше 28 вересня 2009 року проводилися перевірки водопровідних мереж у нього в квартирі і ніяких порушень не було виявлено. Внаслідок цього вважає акт від 01 лютого 2010 року про обстеження мереж абонента та припис № 5000-1000-0501 від 02 лютого 2010 року такими, що не відповідають вимогам “Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України”, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” задоволено частково.
Скасовано припис Комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” від 02 лютого 2010 року за номером 5000-1000-0501 на відключення водопровідної мережі на водопостачання до квартири АДРЕСА_1..
З рішенням суду не погодилося КП Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Апелянт вважає висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, вказуючи на правомірність дій при складенні акту обстеження та проведення розрахунку на оплату за самовільне користування послугами з водопостачання та припису № 5000-1000-0501 від 02 лютого 2010 року.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті позовних вимог.
Згідно п. 3 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 являється власником квартири № 2 з частиною господарських споруд за адресою: м. Полтава, пров. Глінки, 21.
Згідно акта обстеження мереж абонента за адресою: АДРЕСА_3 на мережі абонента до лічильника виявлено водорозбір у вигляді труби з вентилем та труби у флігелі, що знаходиться у колодязі. Даний водорозбір не опломбовано.
Під час огляду водопровідних мереж він, як споживач послуг, не був присутній, про складення акту дізнався від дружини – ОСОБА_3, яка в якості споживача підписала акт.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не являється споживачем послуг з водопостачання та водовідведення , оскільки не є власником чи користувачем об?єкту за адресою: АДРЕСА_2. Також суд посилався на те, що складений відповідачем припис не містить підпису посадової особи, порядку його оскарження, внаслідок чого не відповідає вимогам, встановленим законодавством.
Проте, з таким висновком колегія суддів не може погодитися за наступних обставин.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 24 червня 2004 року “Про житлово-комунальні послуги”, комунальну послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпечення холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням.
Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно ст. 64 ЖК України визначено, що члени сім?ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть обов?язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім?ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов?язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім?ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.Членами сім?ї наймача може бути визнано і других осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Як вбачається з матеріалів справи, дружина позивача ОСОБА_3 проживає разом з чоловіком за вказаною адресою, внаслідок чого користується послугами з водопостачання та водовідведення, а отже являється їх споживачем.
З огляду на це, спростовується висновок суду першої інстанції щодо неправомірності складення відповідачем акту 01 лютого 2010 року у відсутність споживача послуг з водопостачання та водовідведення.
Згідно з п. 3.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27 червня 2008 року № 190, водокористування вважається без обліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
Згідно з п. 3.3. Правил у разі без облікового водокористування виробник виконує розрахунок втрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу, а згідно п. 3.4 Правил розрахунковий період при безобліковому водокористування встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку без облікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.
Також, згідно п. 4.2 Правил забороняється будь-яке самовільне приєднання об?єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньо будинкових мереж або до мереж споживачів).
При виявлення порушень користування споживачем послугами з водопостачання, єдиним способом їх фіксування є складення відповідного письмового документа у формі акту обстеження. З урахуванням цього, 01 лютого 2010 року працівниками підприємства відповідача було складено даний акт, в якому зафіксовано наявність на мережі абонента неопломбованого водорозбору у вигляд труби з вентелем та труби у флігель. Так як даний водорозбір вважається без обліковим водокористуванням, відповідачем було проведено розрахунок витрат води відповідно до п.п. 3.3, 3.4 Правил.
На підставі вказаного вище акту, після проведення відповідного розрахунку, позивачу було надіслано рахунок на оплату за самовільне користування послугами з попередженням у вигляді припису.
З урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду щодо невідповідності припису вимогам законодавства, оскільки він являється наслідком складеного відповідачем акту про виявлені порушення і не несе юридичної сили, на відміну від акту обстеження, а має інформаційний та попереджувальний характер.
З огляду на це вимога позивача про скасування припису № 5000-1000-0501 від 02 лютого 2010 року є безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах законодавства.
Враховуючи викладене, рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2010 року підлягає скасуванню з постановленням нового, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” – задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2010 року –скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” про визнання дій незаконними та скасування припису – відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : О.О. Буленко
Судді: О.О. ОСОБА_4 Омельченко