Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а/0690/2424/11

Категорія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді Кашапової Л.М.

суддів Зарицької Г.В.

ОСОБА_1

при секретарі Захарчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 квітня 2009 року, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира, в якому, посилаючись на неправомірність дій відповідачів щодо нарахування коштів, передбачених ст.ст.37,39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, у меншому розмірі, ніж визначено Законом, просив стягнути надбавку до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі 12654грн. 00коп. та грошову допомогу у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва в розмірі 2530грн. 80коп. за період з 01.01.2008 року по 01.01.2009 року.

______________________________________________________________________________________

Справа № 22-а/0690/2424/11 Головуючий у суді І інст. ОСОБА_3

Категорія 10.3.2 Доповідач – суддя Кашапова Л.М.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду від 12.03.2009 року за заявою позивача проведено заміну неналежного відповідача – управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира на належного-управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 квітня 2009 року позов задоволено.

Визнано дії управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області неправомірними.

Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_2 недовиплачені кошти, передбачені ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в сумі 2530грн. 80коп.

Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в м.Коростень на користь ОСОБА_2 недовиплачені кошти, передбачені ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в сумі 12654грн.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області просить постанову суду скасувати в частині стягнення коштів зі скаржника та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову в цій частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів відмінімальної заробітної плати;

-у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

-у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” до заробітної плати особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, та до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

-у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

-у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.

Дія вказаних норм була зупинена Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України“, який набрав чинності з 01.01.2008 року.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ч. 1 ст. 37, ч. 2 ст. 39 вищевказаного Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Встановлено, що позивач являється непрацюючим пенсіонером, віднесений до 1 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке згідно Переліку населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року та розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а тому має право на отримання спірних щомісячних компенсацій.

Позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради, де отримує щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства згідно зі ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в сумі 2грн. 10коп., та в управлінні Пенсійного фонду України в м.Коростень, де отримує доплату до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, згідно зі ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в сумі 10грн. 50коп., тобто, у меншому розмірі, ніж визначено Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.7,18).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру спірних виплат застосуванню підлягає саме ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, та що позовні вимоги щодо спірних коштів за ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягають задоволенню в межах строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Статтею 17 Закону України від 23 .02.2006 року №3477-ІV „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В рішеннях у справах Кечко проти України 2005, Broniowski v. Poland 1996, Azinas v. Cyprus 2002, Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття „власності”, яке міститься в першій частині ст.1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.

В рішенні у справі Кечко проти України 2005 рік Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік).

Однак, задовольняючи вимоги про стягнення недоплачених коштів, передбачених ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд першої інстанції помилково виходив з того, що спірні кошти у визначеній позивачем грошовій сумі являються заборгованістю, оскільки такі соціальні виплати не були нараховані відповідачем, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування коштів замість органу, якому надані такі повноваження, а тому повинен був у відповідності до вимог ч.2 ст.11 КАС України обрати інший спосіб відновлення порушеного права, зокрема, зобов”язання відповідача вчинити певні дії, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача.

Разом з тим, при вирішенні спору суд не звернув увагу на дату ухвалення рішення Конституційним Судом України (22.05.2008 року), з якою пов”язане відновлення дії ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому необгрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимог за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року.

З врахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області на користь позивача коштів за ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в сумі 12654грн. 00коп., з ухваленням нової про відмову в задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення коштів, передбачених ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, та про зобов”язання управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії у відповідності до вимог ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з врахуванням виплачених коштів.

Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області постанову суду не оскаржувало, а апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області не містить посилань на неправильність висновків суду щодо вирішення позовних вимог згідно ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому колегія суддів не перевіряє судове рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 квітня 2009 року скасувати в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області на користь ОСОБА_2 12654грн. доплати до пенсії, передбаченої ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.

Ухвалити в цій частині нову постанову.

Відмовити в задоволенні вимог про стягнення з управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області коштів, передбачених ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року.

Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії у відповідності до вимог ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з врахуванням виплачених коштів.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили.

Головуючий Судді