УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1233/11
Категорія 18
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Кашапової Л.М.
суддів Зарицької Г.В.
ОСОБА_1
при секретарі Трохимчук Ю.М.
з участю представника позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „СЕБ Банк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 березня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
В березні 2010 року публічне акціонерне товариство „СЕБ Банк” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку 442862грн. 95коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати в сумі 1820грн., а також звернути стягнення на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки і належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3
Посилалось на те, що 24.09.2008 року між банком та ТОВ „Газета „Звягель-Інформ” було укладено кредитний договір №447 на строк до 23.09.2011 року, відповідно до якого видано кредит в сумі 56000 доларів США, що на день видачі кредиту було еквівалентно 271885грн., з плаваючою
відсотковою ставкою на будівництво друкарні.
В забезпечення виконання зобов”язань за кредитною угодою банком 24.09.2008 року було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки з ОСОБА_3, предметом якого була вищевказана квартира, а також 22.12.2008 року договір поруки №447 з ОСОБА_2 Однак зобов’язання за договорами належним чином не виконали ні позичальник, ні майнові поручителі.
Зазначало, що з 02.06.2009 року публічне акціонерне товариство „СЕБ Банк” є правонаступником відкритого акціонерного товариства „СЕБ Банк”, яке змінило свою назву.
В грудні 2010 року ПАТ „СЕБ Банк” подало заяву про уточнення позовних вимог, в якій просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитними зобов”язаннями в сумі 406017грн. 71коп. та понесені судові витрати в сумі 1820грн.
Ршенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21.03.2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „СЕБ Банк” заборгованість за кредитним договором №447 від 24.09.2008 року в сумі 406017грн. 71коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „СЕБ Банк” 1700грн. судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині стягнення з нього коштів на користь банку і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно з’ясував обставини справи, не дав належної оцінки зібраним по справі доказам та змісту укладених договорів, порушив норми матеріального та процесуального закону, а тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з врахуванням наступного.
Згідно вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст.ст.553,554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов”язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов”язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, між ВАТ „СЕБ Банк” та ТОВ „Газета „Звягель-Інформ” було укладено кредитний договір №447 на строк до 23.09.2011 року, відповідно до якого видано кредит на будівництво друкарні в сумі 56000 доларів США, що на день видачі кредиту було еквівалентно 271885грн., з плаваючою відсотковою ставкою.
В забезпечення виконання зобов”язань за кредитною угодою банком 24.09.2008 року було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки з ОСОБА_3, предметом якого була чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3, а також 22.12.2008 року договір поруки №447 з ОСОБА_2
Однак ні позичальник, ні майнові поручителі свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконали, внаслідок чого станом на 17.12.2010 року мала місце прострочена заборгованість за кредитом в сумі 25546,49 доларів США, що еквівалентно 203439грн. 47коп., пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за користування кредитом за період з 24.09.2008 року по 16.12.2010 року в сумі 30279грн. 08коп., залишок строкової заборгованості станом на 17.12.2010 року в сумі 21 636,11 доларів США, що еквівалентно 172299грн. 16коп., а всього 406017грн. 71коп., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с.77).
За даних обставин суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково і з відповідача ОСОБА_2Г, як поручителя за договором поруки, на користь банку підлягають стягненню в примусовому порядку суми заборгованих платежів за кредитним договором та пеня.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано положення п.3.2 договору поруки, у відповідності до якого погашення боргових зобов”язань здійснюється поручителем протягом семи банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора, яка апелянту не направлялась, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи є письмові докази про направлення вказаної вимоги банку ще 27.10.2009 року, яка адресована як ТОВ „Газета „Звягель-Інформ”, так і самому ОСОБА_2, як фізичній особі–поручителю (а.с.39). До того ж ОСОБА_2 являється керівником ТОВ „Газета „Звягель-Інформ”, який підписував договір кредиту, а тому однозначно знав про стан розрахунків з банком по боргових зобов”язаннях товариства.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не надав скаржнику, як відповідачу по справі, можливості подати докази та спростувати вимоги позивача, є необґрунтованими, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом першої інстанції, а тому мав можливість навести обставини чи надати докази на обґрунтування своїх заперечень, однак не зробив цього і жодного разу не з”явився в судове засідання особисто.
Доводи апелянта щодо непогодження з наданим позивачем розрахунком по заборгованості і неврахування судом факту часткового погашення боргів як ТОВ „Газета „Звягель-Інформ”, так і ним, як поручителем, є необґрунтованими, оскільки ні власних розрахунків, ні письмових доказів на підтвердження того, що в період з грудня 2010 року по серпень 2011 року перераховувались кошти на користь банку добровільно чи в порядку примусового виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 15.07.2010 року, апелянт ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав.
Твердження ОСОБА_2 щодо несправедливості умов кредитного договору в частині надання коштів під високі відсотки, нарахування пені, не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки в процесі розгляду справи відповідачем не було надано доказів на підтвердження того, що є рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання повністю чи частково недійсними кредитного договору чи договору поруки.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд при розгляді даної справи повинен був застосувати положення ч.1 ст.554 ЦК України, згідно якої у разі порушення боржником зобов”язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, є безпідставним, оскільки основний боржник – ТОВ „Газета „Звягель-Інформ” являється юридичною особою, а тому спори між товариством і банком підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
До того ж самим ОСОБА_2 не виконані обов”язки поручителя, передбачені ст.555 ЦК України, у відповідності до яких у разі пред”явлення позову до поручителя, той зобов”язаний подати клопотання про залучення боржника до участі у справі, однак скаржник цього не зробив.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального закону чи порушення норм процесуального закону, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому підстав для скасування чи зміни рішення суду немає.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить посилань на неправильність чи необґрунтованість висновків суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, а банк апеляційної скарги не подавав, а тому рішення суду в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Керуючись ст.ст.218,303,307,308,317 ЦПК України, колегія суддів –
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді