ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2010 р. Справа № 2-а-5014/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Курко Олега Петровича,
при секретарі судового засідання: Савченко Олені Олегівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський"
до: Барської міжрайонної державної податкової інспекції
про: визнання недійсними податкові повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
ТОВ "Агрофірма Рубанський" подано позов, з врахуванням доповнень та уточнень, про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення Барської МДПІ № 15-23/02/35353973 від 10.08.2009р., № 15-23/1 від 08.09.2009р. та № 0000372300/2 від 23.11.2009р. про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів.
В обґрунтування своїх вимог позивач, в першу чергу, вказує на неправильне застосування відповідачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" при винесені оскаржуваних рішень, оскільки вважає що в розумінні статті 7 даного Закону підприємство не зобов’язане заявляти до бюджетного відшкодування суму перевищення податкового кредиту над сумою зобов’язань з ПДВ, а може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів.
Так як рішення про відшкодування коштів на банківський рахунок ТОВ "Агрофірма Рубанський" не приймало, тому воно і не подавало розрахунків сум бюджетного відшкодування та заяв про бюджетне відшкодування. З огляду на це позивач вважає що з його боку жодної з норм ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" порушено не було.
Крім того, вказує на порушення процесуальних норм податковим органом при прийнятті оскаржуваних рішень, а також неправомірності проведення перевірки в період дії Постанови КМ України № 502 від 21.05.2009р. "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року.
В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених письмово та доданих до матеріалів справи. Зазначив, що твердження позивача про те, що визначення суми бюджетного відшкодування це право, а не обов’язок, є помилковим оскільки норми пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є обов’язковими до застосування та непердбачають відмови від відшкодування чи недекларування відшкодування. А відтак вважає, що податковим органом вірно застосовано положення пп. 7.7.7 ст. 7 названого Закону та враховано бюджетне відшкодування в сумі 5837349 грн. у зменшення податкових зобов’язань наступних періодів.
Поряд з цим відповідач наголосив на чинності лише останнього податкового повідомлення-рішення № 0000372300/2 від 23.11.2009р., оскільки попередні податкові повідомлення вважаються відкликаними в процесі апеляційного узгодження.
За даних обставин представник відповідача в задоволенні позову просить відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що посадовою особою ДПІ у Барському районі Вінницької області на підставі направлення № 21-23/02/35353973 від 23.07.2009р. та у відповідності з вимогами п. 9 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. N 509-XII, пп. 7.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агрофірма Рубанський" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з січня 2009 року по червень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2009р. по 30.06.2009р., результати якої висвітлені в акті № 08/23/02/35353973 від 05.08.2009р.
Зокрема, проведеною перевіркою встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.7.2 та 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено суму бюджетного відшкодування на 5888417 грн., в тому числі за квітень 2009 року на суму 3026869 грн., за травень 2009 року на суму 2419813 грн., за червень 2009 року 441735 грн. Виявлені порушення виникли у зв’язку з тим, що частини залишку від’ємного значення, фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів (послуг) та по яких настало право на отримання бюджетного відшкодування у перевіряємому періоді, ТОВ "Агрофірма Рубанський" дані суми задекларувало у рядку 26 "залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" податкових декларацій податку на додану вартість за травень та червень 2009 року.
Одночасно слід відмітити, що в подальшому, згідно листа Барської МДПІ № 11669/23 від 13.11.2009р., висновки акту перевірки № 08/23/02/35353973 від 05.08.2009р. викладено в такій редакції: на порушення пп. 7.7.2, 7.7.3, пп. "а" пп. 7.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Агрофірма Рубанський" занижено заявлену суму бюджетного відшкодування на 5837349 грн., в тому числі: за травень 2009 року на суму 5399390 грн., за червень 2009 року - 437959 грн.
Відповідачем на підставі виявлених згідно акту перевірки від 05.08.2009р. порушень, прийнято податкове повідомлення-рішення № 15/23/02/35353973/0 від 10.08.2009р. про заниження суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 5888417 грн., та зарахування даної суми згідно пп. "а" пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів.
В процесі адміністративного оскарження згаданого податкового повідомлення - рішення, рішенням Барської МДПІ № 8813/23 від 08.09.2009р. первинну скаргу позивача залишено без задоволення, і ТОВ "Агрофірма Рубанський" направлено податкове повідомлення-рішення № 15-23/1 від 08.09.2009р., ідентичне за змістом попередньому.
За результатами розгляду повторної скарги позивача рішенням ДПА у Вінницькій області №30554/10/25-009 від 17.11.2009р. скасовано податкове повідомлення-рішення Барської МДПІ від 10.08.2009р. № 15-23/02/35353973 в частині 51068 грн. визначеної суми збільшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ( в тому числі за квітень 2009 року в сумі 26660 грн., за травень 2009 року в сумі 20632 грн., за червень 2009 року в сумі 3776 грн.), а в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 10.08.2009р. в сумі 5837349 грн. залишено без змін з врахуванням змін щодо періодів відповідно до нових висновків, викладених у листі Барської МДПІ № 11669 від 13.11.2009р.
На підставі зазначеного рішення ДПА у Вінницькій області, відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000372300/2 від 23.11.2009р., яким визначено збільшене бюджетне відшкодування в сумі 5837349 грн., в тому числі за 5-й місяць 2009 року - 5399390 грн., за 6-й місяць 2009 року - 437959 грн.
Позивач у своїх вимогах оскаржує всі три податкові повідомлення - рішення Барської МДПІ, що винесені на підставі акту перевірки 08/23/02/35353973 від 05.08.2009р., мотивуючи їх чинністю на момент розгляду справи в суді. Однак таке твердження останнього є невірним.
Відповідно до абзацу п’ятого пункту 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затверджено наказом ДПА України від 11.12.96 р. № 29 і зареєстровано в Мін'юсті України 18.12.96 р. за № 723/1748, із змінами та доповненнями (далі Положення), у разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).
Тобто, у зв’язку з прийняттям та отриманням, за результатами розгляду повторної скарги позивача, податкового повідомлення-рішення № 0000372300/2 від 23.11.2009р., податкові повідомлення-рішення № 15-23/02/35353973 від 10.08.2009р. та № 15-23/1 від 08.09.2009р. вважаються відкликаними, а отже, не несуть для позивача жодних правових наслідків, і відповідно з цього моменту не підлягають ні адміністративному ні судовому оскарженню.
Зазначені податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами апеляційного узгодження, були помилково прийняті позивачем як первинні при їх оскарженні, що не відповідає дійсним обставинам справи. А відтак предметом судового дослідженні у даній справі має бути податкове повідомлення-рішення № 0000372300/2 від 23.11.2009р., чинне на момент прийняття цього рішення.
Розглядаючи спір по суті суд визнав заявлені вимоги позивача такими, що не можуть бути задоволенні з огляду на наступне.
На момент проведення перевірки ТОВ "Агрофірма Рубанський" було платником податку на додану вартість, та отримало право на бюджетне відшкодування. Так, згідно поданих декларацій з податку на додану вартість за травень та червень 2009 року, встановлена податковим органом сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить відповідно 5399390 грн. та 437959 грн.
В податковій декларації з ПДВ за травень 2009 року ( №4427 від 22.06.2009р.) ТОВ "Агрофірма Рубанський" задекларувало по рядку 24 декларації залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду 3180004 грн., в рядку 25 декларації "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню" поставлено прочерк та по рядку 26 декларації залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - 3180004 грн.
В податковій декларації з ПДВ за червень 2009 року (№ 5788 від 20.07.2009р.) позивачем в рядку 24 задекларовано 5990477 грн., в рядку 25 проставлено прочерк та в рядку 26 декларації - 5990477 грн.
Основною причиною виникнення спору є принципово різна позиція сторін щодо застосування норм діючого Закону України "Про податок на додану вартість" в частині волевиявлення платника податків вимагати бюджетне відшкодування. Зокрема, позивач трактує, що в разі існування його волі - може вимагати бюджетне відшкодування грошовими коштами, в порядку, передбаченому пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а в разі небажання такого відшкодування - то належна до відшкодування сума буде включатись до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Оскільки ТОВ "Агрофірма Руданський" бюджетне відшкодування з ПДВ не заявляло, тому і не заповнювало графу 25 декларації, зазначаючи суму таких коштів в графі 26, як залишок від’ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Проте такий висновок позивача є невірним.
Судом встановлено, що по задекларованих Товариством від’ємних значеннях з податку на додану вартість по рядку 26 декларації за травень та червень 2009 року, є суми фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі в розрахунках бюджетного відшкодування.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування визначається як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Так, згідно пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Системний аналіз пункту 7.7 Закону, дає підстави зробити висновок, що деякі його норми, а особливо норма пп. 7.7.2 є імперативною, тобто не дозволяє платнику вибирати чи діяти за власним розсудом. Тут, наприклад, чітко вказано: "якщо..., то.." , а відтак, не передбачається можливість відмовитись від відшкодування чи недекларування відшкодування.
В той же час норма пп. 7.7.3 дійсно дозволяє платнику податку прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
Однак, слід звернути увагу на те, що в даному підпункті уже йде мова про суму, попередньо "пройдену" через підпункти 7.7.1 та 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто отримавши статус "бюджетного відшкодування", а по-друге, таке рішення можна прийняти тільки у відношенні до всієї суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, має місце чіткий та обов’язковий алгоритм, згідно яким спочатку сума стає бюджетним відшкодуванням, а вже потім з’являється можливість її віднесення в рахунок майбутніх платежів.
Порядок відображення таких сум в декларації здійснюється згідно пункту 5.12 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 166.
Зокрема, підпунктами 5.12.2. - 5.12.4 цього Порядку визначено, що в рядку 24 декларації відображається сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів. До рядка 25 податкової декларації переноситься значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, та залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2.
А вже залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду, а також переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду.
Тобто, перенесення даних оплаченої частини залишку від’ємного значення рядка 24 декларації прямо до рядка 26 неможливо без заповнення рядка 25, оскільки Закон про ПДВ не дає право вибору заявляти відшкодування чи відмовлятися від нього.
Оскільки в податкових деклараціях за травень та червень 2009 року позивач задекларував в рядках 24 залишок від’ємного значення, тому і зобов’язаний був заявити їх до відшкодування (заповнити рядок 25), та вибрати один з двох напрямів такого відшкодування ( рядок 25.1 чи 25.2). А так, як бюджетного відшкодування не було, тому і перенесення даних з рядка 24 декларації в рядок 26 є безпідставним.
Твердження позивача про те, що визначення суми бюджетного відшкодування це право платника, а не обов’язок, є помилковим. В даному випадку позивач наділений правом вибирати лише напрям бюджетного відшкодування, а заявлення до відшкодування - обов’язок останнього.
Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.7. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
У зв’язку з тим, що в графах 25 податкових декларацій з податку на додану вартість позивачем проставлено прочерк (відсутність даних для заповнення), а за наслідками перевірки Барською МДПІ виявлено заниження заявленої суми бюджетного відшкодування на 5837349 грн. (тобто сума, яка мала б бути у графах 25), відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372300/2 від 23.11.2009р. та враховано суму заниження в розмірі 5837349 грн. у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів.
Посилання ТОВ "Агрофірма Рубанський" на постанову Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. № 502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності до 31.12.2010р., як на підставу незаконності проведеної Барською МДПІ перевірки не заслуговує на увагу, оскільки органи державної податкової служби України не є органами, що здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, а тому застосування даної постанови до спірних правовідносин є помилковим.
Решта доводів позивача, викладених в позовній заяві, судом визнаються такими, що не можуть вплинути на правомірність прийнятих рішень.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено в пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні з боку відповідача надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать що оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 02.02.10
Суддя Курко Олег Петрович
28.01.2010