ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2010 р.           Справа № 2-а-5185/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Курко Олега Петровича,

при секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні

за участю представника позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Ленінського районного центру зайнятості

до: ОСОБА_2

про: стягнення допомоги по безробіттю в сумі 1060,67 грн.

ВСТАНОВИВ :

Ленінський районний центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м. Вінниці звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що відповідачем за період з 02.03.2008р. по 15.06.2008р. безпідставно, в порушення п. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" отримано кошти в сумі 1060,67 грн., які підлягають поверненню.

Відповідач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги Ленінського районного центру зайнятості визнала в повному обсязі, про що надала суду відповідну письмову заяву.

Виходячи з положень статей 136, 112 Кодексу адміністративного судочинства України, визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом є підставою для прийняття постанови про його задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси, у зв’язку з чим судом приймається з огляду на наступне.

22 червня 2007 року ОСОБА_2 подала заяву про призначення допомоги по безробіттю та надання статусу безробітної в якій зазначила, що вона не зареєстрована суб’єктом підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не тримає. На підставі заяви, відповідно до ч. 1 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (надалі - Закон України № 1533 - 111) та "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.12.2000р. № 307, з 22.09.2007р. по 15.06.2008р. ОСОБА_2 було призначено та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 1060,67 грн..

Однак в ході проведення Ленінським РЦЗ розслідування по достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення з’ясовано, що у період перебування на обліку в Ленінському районному центрі зайнятості та отримуючи допомогу по безробіттю ОСОБА_2 працювала у ЗАТ СК “Провідна” з 02.03.2008р. по 02.03.2009р. та отримувала дохід за виконану роботу.

Підтвердженням цього слугує лист ЗАТ СК "Провідна" від 11.10.2009р. № 22-19/8521 про отримання ОСОБА_2 доходу у вигляді комісійної винагороди з 02.03.2008р. по 15.06.2008р.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про зайнятість населення”, не можуть бути визнані безробітними громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, особи, зайняті індивідуальною трудовою діяльністю відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, ОСОБА_2 порушила вимоги п.2 ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" і згідно п. 3 ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Наказом директора Ленінського районного центру зайнятості № 134 від 24.09.2009р. прийнято рішення про повернення коштів. Для вирішення питання відшкодування коштів ОСОБА_2 було надіслано лист за № 08-15/3637 та витяг з наказу про повернення коштів № 134 від 24.09.2009р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На час звернення до суду кошти в сумі 1060 грн. 67 коп. на рахунок центру зайнятості не надійшли.

Враховуючи підтвердження обставин, на які посилається позивач, а саме подання ОСОБА_2 недостовірних даних в заяві про взяття на облік органом зайнятості, визнання відповідачем даного порушення, а також те, що на момент винесення судом рішення у матеріалах справи відсутні відомості про добровільне повернення коштів в сумі 1060,37 грн. на рахунок Лівобережного міжрайонного центру зайнятості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 136, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( проживаюча за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 і.н. НОМЕР_1) на користь Ленінського районного центру зайнятості м.Вінниці ( вул. Червоноармійська, 3-А, м. Вінниця, р/р № 37179304900004, банк ГУДКУ у Вінницькій обл. МФО 802015, і.к. 21728042) кошти в сумі 1060, 67 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 14.01.10

Суддя          Курко Олег Петрович

13.01.2010