Апеляційний суд Кіровоградської області

м. Кіровоград, вул. Верхня Пермська, 2, 25006, (0522) 24-56-63

УХВАЛА

Іменем України

28 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді - Бубличенко В.П.

суддів - Сукач Т.О.

ОСОБА_1

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ятранської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області і ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2010 року і

встановила:

Рішенням Новоархангельського районного суду від 23 червня 2010 року залишено без задоволення позов ОСОБА_2 до Ятранської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області і ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для його скасування немає.

Судом встановлено, 7 травня 1998 року секретарем виконавчого комітету Ятранської сільської ради Новоархангельського району ОСОБА_5 в приміщенні сільської ради за реєстрами №№ 17 і 18 було посвідчено два заповіти від імені ОСОБА_6, яка померла 8 липня 2001 року. Змісти заповітів не суперечать один одному і положенням законодавства, обмеження волевиявлення ОСОБА_6 при складанні заповітів не встановлено.

За першим заповітом ОСОБА_6 заповіла належний їй будинок і все інше майно позивачці ОСОБА_2, за другим заповітом сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_6 заповіла відповідачу ОСОБА_3

Перевіривши доводи позову ОСОБА_2 щодо того, що посвідчений за реєстром №18 заповіт є підробленим, не відповідає волевиявленню ОСОБА_6, є нікчемним правочином, суд дійшов правильного висновку про їх необґрунтованість.

Відповідно до ч.І ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачка не надала доказів на підтвердження своїх доводів щодо недійсності заповіту, посвідченого за реєстром № 18.

Форма цього заповіту відповідає вимогам ст.541 ЦК УРСР 1963 року (який був чинним на час посвідчення заповіту) та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5.

Доводи позивачки про те, що заповіт за реєстром № 18 складений не 7 травня 1998 року, а пізніше, спростовуються журналом реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Ятранської сільської ради, а також оригіналами заповітів, оглянутими в судовому засіданні.

Безпідставним є посилання позивачки, як на доказ нікчемності оспорюваного заповіту, на довідку виконкому сільради про відсутність обтяження за зобов'язаннями на земельний пай, що належав ОСОБА_6, оскільки заповіт не є зобов'язанням.

Також безпідставними є доводи позивачки про те, що земельний пай не може бути об'єктом спадкування. Пунктом 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94 установлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом успадкування.

В апеляційній скарзі позивачка зазначає, що крім неї і відповідача у ОСОБА_6 є інші діти, які мають бути враховані при поділі спадщини.

Відповідно до ч.І ст.П ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з доповненої і уточненої позовної заяви позивачки, поданої 14 червня 2010 року, вона просила суд визнати недійсним заповіт на земельну частку (пай) і визнати за нею право власності в порядку спадкування на земельну частку (пай), грошовий вклад і майновий пай, які належали ОСОБА_6 Вимоги про поділ спадкового майна між нею та іншими спадкоємцями ОСОБА_2 не заявляла.

Суд дійшов правильного висновку, що передбачених законом підстав для визнання недійсним заповіту немає.

При вирішенні вимог про визнання права власності на спадкове майно суд обгрунтовано керувався роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п.23 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, згідно з якими за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

З матеріалів справи не вбачається наявність обставин, які б перешкоджали позивачці оформити спадщину майно, на яке вона має право, у передбаченому законом порядку в нотаріальній конторі.

Відповідно до ст.212 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону щодо його законності і обгрунтованості. Суд повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам і правильно застосував норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді