Апеляційний суд Кіровоградської області

м. Кіровоград, вул. Верхня Пермська, 2, 25006, (0522) 24-56-63

Справа № 22-4681/2010 Головуючий 1 інстанції: Регеша В.О.

Категорія: 57 Доповідач: Гайсюк О.В

РІШЕННЯ

Іменем України

18 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Белінської І.М. суддів — ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі - Ткач І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної допомоги до пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулася в суд із зазначеним позовом. Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» /далі - Закон/ має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії не нараховувалося та не виплачувалося в повному обсязі, просила зобов'язати відповідача здійснити відповідне нарахування підвищення за 2006-2007 роки та 2008 рік.

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2009 року позов задоволено частково. Суд зобов'язав здійснити нарахування та виплату пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рік та з 22 травня 2008 року в подальшому.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено, проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано і правові підстави для проведення такого перерахунку відсутні. Посилається також нате, що розмір підвищення до пенсії не може бути визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Отже, відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.І ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966- 14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з п.п.7 п.2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, враховуючи положення ч.2 ст.152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, суд дійшов правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснювати за зазначений період, оскільки з цього часу права позивача підлягають захисту.

Так, судом першої інстанції правильно вказана початкова дата проведення даного підвищення, а саме - 22 травня 2008 року, однак не вказана кінцева дата проведення перерахунку підвищення до пенсії позивачу.

Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку задовольнивши вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснювати перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії, оскільки захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому.

Висновок суду про зобов'язання відповідача нараховувати підвищення до пенсії в подальшому не ґрунтується на законі, оскільки захисту підлягає вже порушене право (ст.104 КАС України, ч.І ст.З ЦПК України), а не те, яке може бути порушено в майбутньому. Тому рішення про нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу в подальшому підлягає зміні. Оскільки позивачу підвищення до пенсії не виплачувалось по час розгляду справи в суді першої інстанції, що відповідачем не оспорюється, та виходячи з меж заявлених позовних вимог, то перерахунок пенсії слід робити по час ухвалення постанови суду, тобто по 09 вересня 2009 року.

Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при правильному по суті вирішенні питання, суд першої інстанції повинен був вказати кінцеву дату проведення нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу у 2008 році згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме з 22 травня 2008 року по 09 вересня 2009 року, залишивши в решті оскаржену постанову без змін.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304,307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі задовольнити частково.

Постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2009 року змінити, вказавши кінцеву дату проведення нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме з 22 травня 2008 року по 09 вересня 2009 року.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і оскарженню не підлягає. Головуюча:

Судді: