Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б.Хмельницького, 65, 8400, (04567) 5-15-18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року Переяслав - Хмельницьким міськрайонний

судом Київської області в складі:

головуючого судді: Коляденка І.В.

при секретарі Товстій В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Переяслав-Хмєльницькому районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни",-

встановив:

Позивач звернулася з даним позовом до суду та просить визнати бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Переяслав-Хмєльницькому районі щодо невиплати щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, починаючи з 01.01.2006р. по даний час неправомірною та зобов"язати нарахувати на її користь за даний період недоплачену соціальної допомоги.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що вона є дитиною війни і має право на пільги,

передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни", статтею 6 якого

передбачено, що йому повинна виплачуватись соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної

пенсії за віком. Вказує, що у 2006-2007 роках їй така допомога не виплачувалась, а в 2008 році

виплачувалась в неповному обсязі, лише 10%. ^^^^т

Зазначає, що Законами України „Про державний бюджет України на 2006 рік" і „Про державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" змінено редакцію ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни". Однак, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рн/2007 „Про державний бюджет України на 2007 рік" та від 22.05.2008року № 10-рн/2008 „Про державний бюджет України на 2008 рік" ці норми були визнані неконституційними.

Вказує, що про порушення її права та зазначене рішення Конституційного Суду України їй стало відомо лише після висвітлення в засобах масової інформації зазначених подій в 2007р. На підставі викладеного просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати дії відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Переяслав-Хмєльницькому районі Київської області протиправними.

В судове засідання позивач не з'явилася, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача до суду не з'явився, направив на адресу суду письмове заперечення, в якому позов не визнав посилаючись на те, що ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Переяслав-Хмєльницькому районі Київської області вимог закону не порушило, тому просив в задоволені позову відмовити.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Даний спір за участю ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Переяслав-

Хмельницькому районі Київської області є публічно-правовим і його вирішення згідно п.1 ч.І ст.17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України, оскільки ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області як суб'єкт владних повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України) реалізовувало у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо соціального захисту громадян.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність порушення прав позивача з боку відповідача щодо виплати їй щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, суд керується наступним.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначаються Законом України „Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст. 1 цього Закону дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивачка народився 1 серпня 1941 року, про що свідчить її паспорт серії СК 488057, отже суд дійшов висновку, що позивач є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни".

Як визначає відповідач, позивач знаходиться на обліку в ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Переяслав-Хмельницькому районі та з 01.01.2008 року отримує надбавку, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соці&іьна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України .. Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", згідно з якими дітям війни до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної' соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі № 10-рп/2008 зазначено норму закону визнано неконституційною.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України „Про Конституційний Суд України" якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України ( неконституційними), вони оголошуються не чинними та втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 дітям війни встановлено підвищення до пенсії з 22.05.2008 року - в сумі 48, 10 грн„ з 01.07.2008 року -48,20 грн. таз 01.10.2008 року-49,80 грн., які виплачувались позивачу.

Зазначеною постановою встановлено конкретні розміри щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина ( п.1) та основи соціального захисту (п.6).

Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру щорічної соціальної допомоги дітям війни застосуванню підлягає ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", з якої випливає, що під час визначення розміру допомоги за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком, а не Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, яка істотно звужує

обсяг встановлених законом прав.

При цьому, розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав розмір мінімальної пенсії за віком, немає.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги положення ч. З ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання допомоги.

Тому суд вважає, що дії відповідача щодо нарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, починаючи з 28.01.2009 року, у розмірі, меншому ніж встановлено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", є протиправним.

З метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, починаючи з 28.01.2009року„ відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Нарахування суми допомоги, яка повинна бути виплачена позивачу, не відноситься до компетенції суду, тому вимоги позивача про стягнення конкретних сум не підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Переяслав-Хмельницькому районі нарахувати і виплатити на користь позивача недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 року по 28.01.2009, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Згідно з ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, справа розглядається за правилами КАС України.

Відповідач наполягає на застосування наслідків пов'язаних із пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст. 100 КАС України.

Судом встановлено, що позивач, перебуваючи на обліку у відповідача, в тому числі в період з 2006 року по 24.12.2009 року включно, не отримував щомісячну державну соціальну допомогу як дитина війни, однак звернувся з даним позовом до суду лише з 28.01.2010 року.

Суд вважає, що позивач повинен був своєчасно дізнатися про наявність в неї права на отримання щорічної державної соціальної допомоги як дитини війни, оскільки як закони України, так і рішення Конституційного Суду України в 2007 році належним чином були надруковані у відповідних засобах масової інформації, а про порушення свого права на отримання щорічної державної соціальної допомоги повинна була дізнатися після першої її невиплати.

Отже, враховуючи, що позивач пропустила річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого права, не надала суду доказів про наявність поважних причин пропуску цього строку, які перешкоджали їй пред'явити позов до суду, суд відмовляє позивачу у поновленні таких строків. Беручи до уваги, що на цьому наполягає відповідач, суд відмовляє в. позові про нарахування недоплаченої щомісячної державної допомоги за період 2006 року по з 28.01.2009 року, у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності та відсутністю поважних підстав для його поновлення.

Суд звільняє ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області від сплати судового збору згідно з п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" і відносить витрати по судовому збору на рахунок держави.

На підставі ст.. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист

дітей війни", Рішення Конституційного Суду України" від 22.05.08 року № 10-рп, керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 71, 86, 99, 100, 158-163 КАС України, суд ,-

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Переяслав-Хмельницькому районі щодо невиплати щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, починаючи з 28.01.2009 року по 28.01.2010 року, неправомірною.

Зобов"язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Переяслав-Хмельницькому районі провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни починаючи з 28.01.2009 року по 28.01.2010 року відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

В решті позовних вимого відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Київської області через суд першої інстанції з одночасним надісланням апелянтом копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення ; апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання вказаної заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня проголошення , якщо заяву про її апеляційне оскарження не було подано.

В разі подання заяви про апеляційне оскарження постанови . але неподання апеляційної скарги в двадцятиденнии строк з часу подання заяви вона набирає законної сили після закінчення цього строку.

В разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий