Справа № 344/18141/13-п
Провадження № 33/779/18/2014
Категорія ст.173 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Барашков В. В.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ
Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Шкрібляк Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за її апеляційною скаргою, на постанову Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2013 року, -
в с т а н о в и в :
Вказаною постановою ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка м.Івано-Франківська, вул.Грушевського, 35-б/1, працює головою Всеукраїнської видавничої православної місії, громадянка України, -
визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн., та постановлено стягнути з неї 34,41 грн. судового збору.
З постанови судді вбачається, що ОСОБА_2 22 жовтня 2013 року, в приміщенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду, що по вул.Незалежності, 46 в м.Івано-Франківську, вчинила конфлікт з працівниками суду, в ході якого ображала останніх нецензурними словами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на незаконність постанови суду зазначаючи, що вона не вчиняла дрібного хуліганства, а складені щодо неї протокол про адмінправопорушення та постанова за справою про адміністративне правопорушення є незаконними. Окрім цього, скаржниця наголошує, що суд належним чином не дослідив усіх обставин справи і прийшов до помилкового висновку про її винуватість.
Просить поновити їй строк на оскарження постанови суду як такий, що пропущений з поважних причин, а також протокол про адміністративне правопорушення та постанову за протоколом про адміністративне правопорушення разом з постановою судді щодо неї скасувати та закрити провадження за недоведеністю її вини у вчиненні інкримінованого правопорушення.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 заперечила свою вину у скоєнні дрібного хуліганства та пояснила, що 22 жовтня 2013 року вона дійсно знаходилась у приміщенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду, і після закінчення розгляду її справи попросила видати їй наручно копію постанови судді. Далі ствердила, що при цьому ні суддю, ні працівників суду вона нецензурно не ображала. Вважає, що складений щодо неї працівником міліції протокол про адміністративне правопорушення є незаконним, оскільки його зміст не відповідає її письмовим поясненням, і складений за її відсутності не 22 жовтня, а 31 жовтня 2013 року. Крім цього, вона відмовилась від підпису протоколу, оскільки їй давали для підписання протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-3 КУпаП, а не за ст.173 КУпАП. Наголосила, що у протоколі та в матеріалах справи неправильно зазначена її адреса проживання. Окрім цього, відібрані у працівників суду пояснення є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а інші документи, наявні в матеріалах справи, вважає підробленими.
Під час апеляційного розгляду свідок – працівник міліції ОСОБА_3, пояснив, що 22 жовтня 2013 року до міліції поступило повідомлення з Івано-Франківського окружного адміністративного суду про те, що ОСОБА_2 не хотіла виходити із зали судового засідання, зривала роботу суду, образливо ставилась до судді, працівників суду та відвідувачів. Підтвердив, що він склав протокол про адмінправопорушення відносно ОСОБА_2 не в день правопорушення, а приблизно через тиждень, 31 жовтня 2013 року, у приміщенні адміністративного суду в присутності самої правопорушниці, понятих та свідків. Окрім цього, ОСОБА_2 самостійно давала пояснення по справі, і з її слів у протоколі було зафіксовано адресу проживання, однак від отримання копії протоколу правопорушниця відмовилася.
Заслухавши пояснення апелянтки ОСОБА_2, яка просить скасувати протокол про адміністративне правопорушення та постанову судді щодо неї, заслухавши пояснення свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені під час апеляційного розгляду документи, , вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково.
Відповідно до вимог ст.ст.280 та 283 КУпАП, при розгляді справи про адмінправопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адмінвідповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою.
У відповідності до вимог ч.2 ст.268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Вимогами ч.2 ст.279 КУпАП передбачено, що під час судового розгляду суд, окрім іншого, заслуховує осіб, які беруть участь у розгляді справи.
Вказаних вимог закону суддя не дотримався.
Покликання ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі на незаконність постанови щодо неї, є обґрунтованими.
Зокрема, як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і на конверті з судовою повісткою, невірно зазначено адресу проживання ОСОБА_2, а саме «вул.Гаркуші, 35Б/1», хоча матеріалами справи підтверджується інша адреса реєстрації, зокрема «вул.Грушевського, 35Б/1», а також адреса для листування «м.Івано-Франківськ, вул.Є.Петрушевича, 1А».
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 повідомлялась повістками про виклик в засідання суду першої інстанції на 02 грудня, 12 грудня 2013, 16 грудня, 18 грудня та 23 грудня 2013 року, однак у справі відсутні відомості про те, чи взагалі відбувалися такі судові засідання, а якщо так, то про причини їх відкладення.
Із змісту постанови вбачається суперечність, оскільки спочатку суддя зазначає, що ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, однак тут же вказує, що в засідання 23 грудня 2013 року вона не з’явилася, про причини неявки в суд не повідомила, хоча про день та час слухання справи повідомлялася належним чином.
Таким чином, судді слід було повторно викликати ОСОБА_2 та свідків правопорушення в судове засідання, заслухати їх пояснення, та з урахуванням отриманих показань та доказів по справі прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Однак, цього не було зроблено, натомість суддя розглянув справу за відсутності ОСОБА_2, чим порушив вимоги ст.268 ч.2 КУпАП, в тому числі право на захист.
Окрім цього, з постанови судді не вбачається, що він дійсно досліджував матеріали справи, а тільки обмежився формальним їх переліком.
З урахуванням наведеного, апеляційні вимоги ОСОБА_2 скасувати постанову щодо неї слід задовольнити.
В обгрунтвання вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, апеляційний суд ставить протокол про адміністративне правопорушення (а.с.11), а також дані матеріалів, зареєстрованих в ЖЕО від 22 жовтня 2013 року №9795, які надійшли з Івано-Франківського МВ УМВС на вимогу апеляційного суду, та їх відповідні копії, що є в матеріалах справи,зокрема, це: рапорт від 22 жовтня 2013 року (а.с.1), рапорт працівника СРСМ «Грифон» ОСОБА_4 (а.с.2), заява та письмове пояснення ОСОБА_5 (а.с.3; 4), письмові пояснення свідків правопорушення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.9, 10), а також заява ОСОБА_2 та її письмові пояснення (а.с.5-6; 7-8).
Апеляційний суд бере до уваги також показання самої правопорушниці ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, які вони дали в засіданні апеляційного суду.
З пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які вони надали працівнику правоохоронних органів, вбачається, що того дня ОСОБА_2 дісно була на розгляді своєї справи в адміністративному суді. По закінченню судового засідання, ОСОБА_2 вимагала відразу видати їй копію судового рішення, та не хотіла виходити із зали судового засідання, чим зірвала наступні судові засідання. На прохання працівників «Грифону» покинути приміщення суду не реагувала, натомість ображала працівників суду та суддю. ОСОБА_2 покинула залу судового засідання тільки в супроводі працівників міліції, які приїхали на виклик.
Таким чином, вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, повністю підтверджується зібраними по справі доказами.
З урахуванням вищевикладеного, постанова відносно ОСОБА_2 слід скасувати та постановити нову, якою її слід визнати винуватою у скоєнні адмінправопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
У відповідності до вимог ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Як встановлено п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки, передбачені статтею 38 цього Кодексу.
Так, з протоколу про вчинення ОСОБА_2 дрібного хуліганства вбачається, що це правопорушення вона вчинила 22 жовтня 2013 року.
Оскільки на час апеляційного розгляду трьохмісячний строк притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності вже сплив, тому провадження по справі слід закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, тобто у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати та постановити нову, якою ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а провадження по справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, тобто у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 цього Кодексу.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Івано-Франківської області ОСОБА_1
Згідно з оригіналом
Суддя Апеляційного суду
Івано-Франківської області ОСОБА_1