Нетішинський міський суд Хмельницької області
м. Нетішин, пр. Незалежності, 12, 30100, (03842) 9-04-60
Справа № 2-653-10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2010 року Нетішинський міський суд Хмельницької області
в складі головуючої - судді Кулеши Л.М. при секретарі - Лисюк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення. -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що він є інвалідом II групи, внаслідок захворювання пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особою, яка віднесена до 1 категорії. Статтею 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено, що інвалідам II групи 1 категорії виплата щорічна допомоги на оздоровлення здійснюється в розмірі п'яті мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати в меншому розмірі на підставі постанов КМУ № 836 від 26.07.1996 р. та№ 562 від 12.07.2005 р.. На його вимогу здійснити перерахунок, відповідач відмовився, з посиланням на те, що виплата здійснена вірно, відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі урядових постанов. Вважає таку відмову неправомірною, оскільки Закони України мають вищу юридичну силу, аніж урядові документи. Недовиплачена сума за період з 2005 по 2009 р.р., згідно розрахунку, становить 10293,30 гривень, яку просить стягнути в судовому порядку.
Позивач подав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність.
Відповідач просив справу розглянути у відсутність його представника. В запереченні на позов - позовні вимоги не визнає і посилається на те, що ним визнається статус позивача, як постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії (інвалід 2-ї групи ), факт виплати позивачу у 2005р. суми допомоги в розмірі 26,70 грн. та по 120.0 грн. щорічно за 2006р. - 2009 роки підтверджено довідкою. Вказує, що статтею 7 Бюджетного кодексу України основним принципом бюджетної системи визначено збалансованість. Виходячи з цього принципу, всі витрати бюджету на відповідний рік затверджуються із можливостей його доходної частини. Тому Кабінетом Міністрів України, виходячи з реальних можливостей державного бюджету, були прийняті постанови від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких управління і здійснювало виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення. Крім того в запереченні звертається увага суду на пропущеная позивачем строку позовної давності для звернення до суду та висловлено прохання про відмову в позові з означених підстав.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення 1 категорії ( інвалідам II групи ) виплачується в розмірі п’яті мінімальних заробітних плат.
Згідно ч.7 ст. 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Суд вважає, що оскільки положення Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суперечать вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а Закон має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, то відповідачу слід було керуватись нормами Закону.
При цьому необхідно зазначити, що Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом їх обсягу, встановленого Законам, є недопустимим.
Доводи відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’' розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується н^ спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання представника відповідача в своїх письмових запереченнях на постанову Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. не заслуговують на увагу.
Так, відповідно до вимог ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Ч. З ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. суперечить Законів України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідоР Чорнобильської катастрофи", оскільки цим Законом (ст. 48) встановлено розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати, а цією постановою Кабінету Міністрів України встановлені конкретні розмірі такої допомоги в твердій грошовій сумі (120 грн.), значно меншій ніж визначено Законом (5 мінімальних заробітних плат на момент виплати).
Відповідно до ч. 5 ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
п. 37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року зі змінами було зупинено на 2006 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У відповідності до ст. 109 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року зі змінами Кабінету Міністрів України у 2006 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Положення ст.ст. 77, 109 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року Конституційним Судом України не визнавались такими, що не відповідають Конституції (тобто неконституційними) і рішення з цього приводу не приймалося.
При таких обставинах, оскільки Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року зі змінами, який був чинним в 2006 році і має вищу юридичну силу в просторі і часі, ніж положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, було зупинено дію норм права, які регулюють спірні правовідносини, і надано право Кабінету Міністрів України у 2006 році встановлювати розміри соціальних виплат в абсолютних сумах, щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2006 рік була виплачена позивачу у відповідності до чинного законодавства, тому в цей частині позивачу слід відмовити.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України) та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу.
Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт. чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного Кодексу.
Відповідно до п.6 ч.І ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема основи соціального захисту.
За таких обставин суд не застосовує п. 30 ст. 71 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закон 796-ХІІ в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати тому, що вказаний пункт нормативного акту не відповідає вимогам Конституції України та ст.71 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що було підтверджено рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 року «про визнання неконституційним п. 30 ст. 71 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2007 рік ».
З тих самих міркувань, суд не застосовує п. 28, п.п. 11, розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік, та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими текст статті 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" був викладений в новій редакції, де КМУ надано
З?
право встановлювати розмір щорічної допомоги на оздоровлення. Вказані зміни також були рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 року визнані неконституційними.
З часу прийняття рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року була відновлена дія положення статті 48 Закону № 796-ХІІ у попередній редакції, яка у 2009-2010 роках не змінювалась.
Суд приходить до висновку, що виплата Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради позивачу у 2005, 2007-2009 р.р. грошової допомоги на оздоровлення як інваліду 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі меншому ніж визначено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" с неправомірною.
Позивач є інвалідом 2-ї групи, юридично неосвічений, державною не забезпечено надання своєчасної та доступної правової допомоги таким категоріям громадян, тому строк для звернення до суду за захистом порушеного права підлягає поновленню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.8, 19, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 термін звернення до суду з позовом про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо відмови в проведенні перерахунку ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії ( інваліду II гр., учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ) щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005. 2007, 2008 га 2009 роки.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради провести перерахунок виплаченої ОСОБА_1 у 2005. 2007, 2008 та 2009 роках грошової допомоги на оздоровлення як інваліду 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи з врахуванням положень абз.2 ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме, що її розмір становить п'ять мінімальних заробітних плат на момент виплати, та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області в доход держави 45,50 грн. (сорок п'ять грн. 50 коп.) судових витрат по справі, а саме державне мито в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,0 грн.
Рішення може бути оскаржено поданням апеляційної скарги до апеляційного суду Хмельницької області через Нетішинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Кулеша Л.М.