ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 22/416

17.01.07 р.

За позовом          Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Алькона”

До          Відкритого акціонерного товариства “Українська перестрахувальна компанія “Гарант Ре”

про          стягнення 588,07 грн.

Суддя    Шкурат А.М.

Представники  

від позивача          Білан В.Г. (дов. № 132 від 10.05.2006р.)

від відповідача          Чеберяк М.А. (дов. № 01/07 від 09.01.2007р.)

У судовому засіданні 17 січня 2007 року, згідно з вимогами статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), за згодою представників сторін, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Алькона” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Українська перестрахувальна компанія “Гарант Ре” 516,50 грн. суми основного боргу та 71,57 грн. пені.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує укладеним з відповідачем 28 травня 2004 року Генеральним договором про співробітництво в області перестрахування та ретроцесії № ФП/2004.05.28-01 та укладеним у відповідності до цього Генерального договору договором факультативного перестрахування № 191-041/66/0304 від 4 березня 2004 року, на підставі якого внаслідок настання страхової події відповідач був зобов’язаний до 9 грудня 2005 року сплатити частку у страховому відшкодуванні, яка дорівнює 516,50 грн. Позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість в сумі 516,50 грн., а також пеня в сумі 71,57 грн., нарахована за період з 9 грудня 2005 року по 10 вересня 2006 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позов визнає частково –на суму пені 28,42 грн., нарахованої за період з 9 грудня 2005 року по 6 квітня 2006 року. Проти решти позовних вимог відповідач заперечує, свої заперечення обґрунтовує тим, що 6 квітня 2006 року він сплатив суму основного боргу в розмірі 516,50 грн.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір факультативного перестрахування № 191-041/66/0304 від 4 березня 2004 року, на підставі якого позивач передав у перестрахування відповідачу ризики виконання зобов’язань по страховому полісу № 001568 від 26 лютого 2004 року (страхувальник –Шведков О.Ю., ризики - ДТП, угон (крадіжка), ПДТЛ, пожежа, вибух, стихійні лихі, падіння предметів, об’кт страхування –транспортний засіб –TOYOTA Landcruiser, д.н. 58241 КТ). Відповідальність перестраховика –відповідача складає 20 %.

Внаслідок настання 29 грудня 2004 року страхового випадку із застрахованим автомобілем TOYOTA Landcruiser, д.н. 58241 КТ, позивач здійснив виплату страхового відшкодування Шведкову О.Ю. у розмірі 2 582,50 грн., про що свідчить виписка з банківського рахунку від 31 березня 2005 року.

Про настання страхового випадку позивач повідомив відповідача листом № 1556 від 30 грудня 2004 року, а листом № 1295 від 21 жовтня 005 року направив відповідачу заяву про виплату частки у страховому відшкодуванні, яка складає 516,50 грн. (2 582,50 * 20% =  516,50 грн.), та додані документи.

Відповідач сплатив на користь позивача 516,50 грн. платіжним дорученням № 9629 від 6 квітня 2006 року, що підтверджується випискою з рахунку позивача у банку.

Оскільки відповідач сплатив основний борг в сумі 516,50 грн. до моменту звернення позивача до суду із даним позовом, суд дійшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 516,50 грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 71,57 грн. пені, нарахованої за період з 9 грудня 2005 року по 10 вересня 2006 року, задоволенню не підлягають, оскільки договором факультативного перестрахування № 191-041/66/0304 від 4 березня 2004 року не передбачена пеня як вид забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки сторонами не доведено наявність письмового правочину щодо пені як вида забезпечення виконання зобов'язання, встановленого договором факультативного перестрахування № 191-041/66/0304 від 4 березня 2004 року, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 71,57 грн. є необґрунтованими.

Посилання позивача на Генеральний договір про співробітництво в області перестрахування та ретроцесії № ФП/2004.05.28-01 від 28 травня 2004 року судом до уваги не приймається, оскільки цей Генеральний договір був укладений пізніше договору факультативного перестрахування № 191-041/66/0304 від 4 березня 2004 року, і у цьому Генеральному договорі не передбачена можливість, встановлена частиною третьою статті 631 ЦК України, розповсюдження дії цього Генерального договору на відносини, які виникли до його укладання.

З огляду на те, що стягнення пені за цим позовом суперечить положенням Цивільного кодексу України, суд, керуючись частиною шостою статті 22 ГПК України, не приймає визнання відповідачем позову в частині нарахування пені в сумі 28,42 грн.

Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 547, 631(ч.3) ЦК України, ст.ст. 22 (ч.6), 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його підписання.

            Суддя                                                                            А.М.Шкурат

5 лютого 2007 року