ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
№ 40/31 | 05.02.07 р. |
м.Київ
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю по розробці та веденню робіт в промисловості та будівництві фірми «Технокомплекс», м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Фармвест», м.Київ
про стягнення 16107,12грн.
Суддя Смірнова Л.Г.
Представники:
Від позивача: Борис І.Д., представник за довіреністю №236 від 24.03.2006
Від відповідача: не з’явився
Обставини справи:
На розгляд господарського суду Дніпропетровської області передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю по розробці та веденню робіт в промисловості та будівництві фірми «Технокомплекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Фармвест» про стягнення 15140,61грн. основного боргу; 564,14грн. пені; 302,81грн. інфляційних нарахувань; 99,56грн. трьох процентів річних.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2006 порушено провадження у справі, справі присвоєно номер 33/237-06, судове засідання призначено на 07.11.2006.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2006 справу №33/237-06 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Фармвест» є м.Київ, вул.Підгірна/Татарська, 3/7.
Згідно резолюції Голови Господарського суду міста Києва, справу передано для розгляду судді Смірновій Л.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2006 справу було прийнято до розгляду, присвоєно їй номер 40/31, судове засідання призначено на 22.01.2007.
У судове засідання 22.01.2007 представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 26.12.2006 не виконав. У зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), розгляд справи було відкладено на 05.02.2007.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте у судове засідання 05.02.2007 повноважного представника не направив, письмово та нормативно обгрунтованих пояснень по суті позовних вимог суду не надав. Ухвала суду, направлена відповідачеві за адресою, вказаною в довідці з органів статистики від 26.01.2007, повернулась до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.
Відповідно до приписів статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Із зібраних доказів та пояснень представника позивача,-
В С Т А Н О В Л Е Н О:
Між позивачем та відповідачем 31.01.2006 було укладено договір поставки товарів медичного призначення №356/ВМ (далі-договір). Відповідно до умов договору, додаткової угоди №1 до договору та протоколу розбіжностей до договору позивач зобов’язувався поставити та передати у власність відповідачеві для послідуючої реалізації товари медичного призначення (далі-товар) в асортименті, за цінами та у кількості відповідно до накладних, які є невід’ємною частиною договору, а відповідач зобов’язувався прийняти товар та оплатити його на умовах відстрочки платежу протягом 60 днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача (підпункту 3.3 пункту 3 договору).
На виконання вищезазначених умов договору, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 19016,45грн., що підтверджується накладними №1/00457 від 31.01.2006; №1/00677 від 10.02.2006; №1/01061 від 02.03.2006; №1/01388 від 17.03.2006; №1/02182 від 21.04.2006; №1/02286 від 28.04.2006; №1/02793 від 26.05.2006; №1/02820 від 29.05.2006, копії яких залучено до матеріалів справи, оригінали зазначених документів було надано суду для огляду у судовому засіданні.
Відповідач свої зобов’язання виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача лише 3875,84грн.
Відповідно до приписів статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 13, 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються.
Згідно частини першої статті 216 та частини другої статті 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Підпунктом 7.1 пункту 7 договору передбачено обов’язок відповідача щодо сплати інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, а також пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за весь час прострочення.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення позивача з даним позовом до суду становила 15140,61грн. основного боргу; 564,14грн. пені; 302,81грн. інфляційних нарахувань; 99,56грн. трьох процентів річних.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Це стосується відповідача, який мав довести, що заборгованість перед позивачем за отриманий товар відсутня.
Відповідач письмово та нормативно обгрунтованих пояснень по суті позовних вимог суду не надав. Факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань, тому позовні вимоги позивача стосовно стягнення 15140,61грн. основного боргу; 564,14грн. пені; 302,81грн. інфляційних нарахувань; 99,56грн. трьох процентів річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а тому державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
За таких обставин, ст.ст.33, 49, 75, 82-84, ГПК України,-
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційного підприємства „Фармвест” (04107, м.Київ, вул.Підгірна/вул.Татарська, 3/7 –юридична адреса; р/р26008001501250 в „Укрексімбанк” м.Дніпропетровськ, мФО 305675, код 23932640, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю по розробці та веденню робіт в промисловості та будівництві фірми „Технокомплекс” (03062, м.Київ, пр-т.Перемоги, 65; п/р26005400668101 у філії „Нивки” КБ „Експобанк” м.Київ, МФО 32647, код 19117325), 15140(п’ятнадцять тисяч сто сорок)грн.61коп.-основного боргу; 564(п’ятсот шістдесят чотири)грн.14коп.-пені; 302(триста дві)грн.81коп.- інфляційних нарахувань; 99(дев’яносто дев’ять)грн.56коп.-трьох відсотків річних; 161(сто шістдесят одну)грн.07коп.-державного мита та 118(сто вісімнадцять)грн.00коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Смірнова Л.Г.